Свято, яке так урочисто відзначаємо сьогодні, особливе. Багато християн навіть не замислюються над важливістю події, що сталася з апостолами у день П’ятидесятниці, тобто Зіслання Святого Духа. Тому, крім прикрашання наших будинків і святих храмів зеленню, що, звісно, теж є гарною традицією, ми повинні замислитися над глибшим змістом цього небесного дійства. Зрештою, навіть цей звичай прикрашати будинки, храми гілками дерев, осокою чи квітами теж має відповідне духовне значення, оскільки зелень є ознакою життя, символом життєдайного Святого Духа.

Роздумуючи над суттю цієї неординарної події, ми повинні усвідомити, що Господь зіслав Святого Духа не лише на своїх апостолів, але й на всіх нас. Приймаючи Святі Тайни Хрещення, Миропомазання, ми отримуємо той великий "Дар з висоти". Як відомо, завдяки дарам і плодам Святого Духа ми стаємо розумними, добрими, лагідними, терпеливими, побожними. Його діяння проявляються у людях по-різному: Він освячує, лікує, заспокоює, допомагає в молитві, у розумінні і сприйнятті Божественної Літургії, отриманні Святих Таїнств, особливо Покаяння, Євхаристії, коли ми навертаємося з грішної дороги і знову з’єднуємося з Христом.

Людина, котра відкривається Святому Духові, стає явним свідченням присутності Бога у світі. Своїм життям вона вносить мир у душі інших людей - рідних, друзів, колег по праці. Християнин, просвітлений Святим Духом, зовсім по-іншому сприймає життя, світ і всі процеси, що в ньому відбуваються. Він ніколи не буде гнівливим, злісним, знервованим, сумним, незадоволеним. Не впадає у смуток, пригніченість чи депресію, завжди усміхнений, радісний, щасливий. Ці християни є віддзеркаленням небесної благодаті Святого Духа. Очевидно тому святий апостол Павло у посланні до коринтян пише: «Ніхто не може сказати: «Господь Ісус», як лиш під впливом Святого Духа» (1Кор.12,3).

 Дуже добре, що ми часто молимося цю чудову молитву до Святого Духа «Царю небесний, Утішителю, Душе істини…», однак виникає запитання: «Чи ми хоч знаємо, розуміємо, що означають ці слова? Особливо: «Прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни…» Отець Мирон Керуль-Кмец в одній із своїх проповідей на свято Зіслання Святого Духа наводить слова письменника В. Стеліна, у яких, як на мене, є своєрідна «розшифровка» глибокої суті не лише змісту цієї молитви, а й духовної програми самого свята: «Хто вірить у Святого Духа як творчу Божу діяльність і в тій вірі просить про прихід Святого Духа, мусить знати, що тим призиває Бога на те, щоби Бог його потривожив: у його ставленні до людей, у його звичках, а також у його способі мислення, котре вже зовсім непридатне для того, щоб бути посудиною благодатного неспокою та жвавої думки. Хто, отже, молиться: «Прийди, Духу Святий!» - мусить з охотою молитися: «Прийди і потурбуй мене, зміни мене там, де це потрібно!» Маємо не забувати, що вогонь Святого Духа для людей, які живуть гріховно, може бути неприємним, тому що він відкриває справжню суть нашого внутрішнього світу. Божественний лікар визначає діагноз, і людина пізнає, що під одежею її справедливості, праведності криється немилосердне серце, за ділами любові – прагнення слави, за безкорисливістю – жадоба, егоїзм і користолюбство та інші маски. Святий Дух, крім встановлення невтішного діагнозу щодо тієї чи іншої людини, пропонує і її зцілення, адже Він сам є лікарем. Хто віддасться під Його духовне лікування, той незабаром побачить чудові плоди, про які пише святий апостол Павло: любов, радість, мир, терпеливість, лагідність, доброта, вірність, тихість, стриманість.

Окрім того, Святий Дух є Духом миру і спокою. Він діє в мирі і лагідності. Пориви Святого Духа, Його ніжний дотик, не супроводжується шумом. Святий Дух приходить до нашої душі лише тоді, коли панує мир, спокій і тиша. Якщо наш внутрішній світ переповнений неспокоєм і хвилюванням, галасом і суєтою, лагідному голосові Святого Духа буде важко увійти у нашу душу і бути почутим. Коли хочемо розпізнати голос Святого Духа і йти за ним, то потрібно у всіх обставинах намагатися утримувати серце в мирі і спокої. Це нелегко, але завдяки надії на Бога, покірності і щирій молитві ми зможемо осягнути це багатство.

Хочу завершити свої роздуми молитвою, яку проказуємо на кожній Утрені: «Просвіти, Господи, наші духовні очі, щоб ми не заснули в гріхах на смерть. Віджени всяку мряку від сердець наших, даруй нам сонце правди і охорони життя наше знаменням і печаттю Святого Твого Духа». А до всіх вас, дорогі друзі, у тому числі й до себе, звертаюся словами святого апостола Павла: «Не засмучуйте Святого Духа, що ним ви назнаменовані на день відкуплення» (Еф.4,30).

о. Орест ГЛУБІШ