bsОсь і знову жовтень – другий місяць осені. А для нас, працівників редакції, він пам’ятний тим, що рівно дев’ятнадцять років тому вийшов у світ перший номер нашої газети. Навіть не віриться, що від цього дня минуло стільки часу. Розуміємо, що це не ювілей, бо навіть і двадцять, і тридцять чи сорок років не вважаються ювілейними. Хоча, правду кажучи, коли виповнюється чергова річниця народження нашого часопису, завжди роздумуємо над прожитим (даруйте за таке порівняння) в газеті. Саме так: ці 19 років ми, сіячівці, як і ви, дорогі читачі, прожили в нашому творчому домі, назва якого «Божий сіяч». Своє життя можемо поділити на такі основні три іпостасі: свята віра, Церква і все, що пов’язане з нею, зокрема Свята Літургія, молитва, Божі Заповіді, Святі Тайни, справи милосердя… Одним словом, увесь арсенал духовних засобів, які дав нам  Ісус Христос для морального вдосконалення, а, отже, для спасіння душі. Для нас, як практикуючих християн, і тим більше – релігійних журналістів, ці святі речі є справою життя, джерелом творчого і духовного натхнення.

Друга іпостась – це праця, яка (часто так складається) є нашим другим, а подекуди й - першим домом. Повірте, дорогі друзі, що свою газету ми не просто творимо (шукаємо теми, пишемо матеріали, ретельно вичитуємо, правимо, шліфуємо їх, відсилаємо в друкарню, потім веземо на пошту, яка доставляє газету до вас), а нею живемо.

Правду кажучи (ісаме так розцінюємо свою працю), ми не тільки пишемо для того, щоби вас чогось навчати, але й самі вчимося. Адже для того, аби написати чи підготувати будь-який матеріал на релігійну тему, потрібно самим багато працювати над собою: читати різну літературу, особливо Святе Письмо, твори Отців Церкви, богословські праці… Одним словом, завжди потрібно бути «в курсі справи». Ми інколи жартуємо, що, підготувавши за рік 12 чисел нашої газети, ми немовби проходимо курс на студіях у духовній семінарії.

Окрім того, «Божий сіяч» є для нас своєрідним «біноклем» чи «телескопом», через який ми глибше і дальше вдивляємося у світ, у земне життя, у вічність. Адже все, про що ми пишемо, стосується цих двох незбагненних і таємничих вимірів, які постійно повинні бути предметом людської уваги. І особливо те, як маємо жити, якою дорогою іти, щоби  осягнути Небо.

Ще один важливий момент це те, що завдяки газеті маємо можливість бачити, чути вас, розмовляти з вами. Це дуже важливо, оскільки таке єднання взаємно доповнює нас, допомагає краще зрозуміти одні одних і, при потребі, допомогти в чомусь.

 Щодо третьої іпостасі – нашого особистого, родинного життя, то говорити не будемо, оскільки воно тісно пов’язане з попередніми ролями. Якщо ж признатися відверто, то для нього завжди не вистачає часу. Така, очевидно, закономірність.

Сердечно дякуємо вам, дорогі читачі, за це взаємне спілкування, за увагу і прихильність до нашого часопису, сторінки якого ви протягом цих дев’ятнадцяти літ читаєте усією десятитисячною родиною. За цікаві і дуже потрібні дописи, розповіді про свої парафії, окремих людей, які є прикладом високої побожності, а також повідомлення про важливі події, що відбулися у вас. Просимо й надалі співпрацювати з нами, заходити чи телефонувати до нас. І найбільше, чого просимо вас – пожертвувати в нашому намірі хоч коротеньку молитву, яка дуже потрібна  всім: і світським людям, і священикам, і релігійним журналістам.