Гідність держави залежить від гідності особистостей, які її створюють.

Дж. Міль

01Не знаю, шановні читачі, чи ви колись задумувалися над змістом слова, яке в нашій лексиці дуже часто вживається. Його використовуємо тоді, коли говоримо про рівень культури, вихованості, шляхетності, зрештою, порядності й гідності якоїсь окремої людини чи спільноти або ж усього суспільства. Цим терміном, який служить своєрідним критерієм для визначення духовного здоров’я людей, є слово «мораль» і відповідно похідні від нього – «моральність», «моральний», «мораліст». Або ж навпаки – його протилежні поняття: «неморальність», «аморальність» тощо.

Якщо розглядати цей термін детальніше, то, звісно, він належить до категорії філософської: мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми. Мораль виконує пізнавальну, оціночну та виховну функції, а її складовими є моральна свідомість, моральна діяльність і моральні відносини. Норми і принципи моралі, моральні ідеали і почуття становлять систему моралі, яка складає основу, життєву позицію особистості.

Ось таке наукове визначення  моралі, яка є передумовою  гуманних стосунків між людьми. Однак, роздумуючи над значенням цього терміну і всіма похідними від нього поняттями, я не маю наміру втомлювати вас, дорогі читачі, філософськими мудруваннями щодо цього, а хочу з’ясувати, як це слово, а точніше – все, що випливає з нього, зокрема моральні норми і принципи, моральні ідеали і почуття втілюються у нашому житті. Скільки ж то сьогодні людей живуть згідно з цими ідеалами, дотримуються моральних принципів. Чому в українському суспільстві і надалі процвітають такі негативні явища, як злодійство, корупція, шахрайство? Чому значна кількість людей живе зовсім за іншими, не властивими справжній моралі «ідеалами»? Щось вище – духовне, досконале їх не цікавить. З цього приводу виникає ще одне запитання: яким чином переконати цих людей в тому, що вони не повинні топтати високогуманні принципи та ідеали моралі, зокрема християнської, і постійно жити в темряві аморальності. На жаль, для багатьох із них таке життя стало своєрідним правилом, нормою. !ншого – високодуховного, культурного, зрештою, морального життя вони не бачать, не знають та й не хочуть знати. Світло духовності, християнської моральності, досконалості і святості не для них. Їм добре в темряві, в болоті. Вони ганяються за мамоною – грішми, багатством, розкошами.

Відомий львівський інтелектуал, професор Мирослав Маринович, використовуючи термін соціолога Євгена Головахи «аморальна більшість», яка склалася в Україні за часів керівництва державою Віктора Януковича, в одному із чисел «Патріархату» пише: «Збудувати суспільство, яке розвиватиметься за принципом розвитку на основі нинішньої аморальної більшості неможливо. Аморальна більшість тих людей, які вважають, що жити чесно – це собі на шкоду. Неможливо дати Україні бажаний вектор розвитку, маючи такий цінний каркас».

Якщо говорити про таку аморальну більшість, то, як на мене, вона утворилася не лише за часів правління Віктора Януковича (хоча, звісно, - і це ми бачимо сьогодні – тоді якнайбільше); вона, на превеликий жаль, була і до нього, існує й  сьогодні. Питання в тому, як її позбутися, а точніше – як змінити, перевиховати цю більшість, зокрема її свідомість, щоби показати правильний вектор її життя.

У цій стуації очевидним є те, що немає іншого виходу чи радше механізму, завдяки якому це можемо зробити, як тільки засобами релігії, Святої Церкви. Формуванням нематеріального, а отже – споживацького світогляду, а християнського, основою якого є безкорисливість, чесність, відповідальність за свої вчинки, страх Божий і, звичайно, висока моральність. Я переконаний, що людина, вихована на християнських засадах, ніколи не буде красти, вбивати, давати чи брати хабарі, займатися розпустою, пияцтвом та іншими негідними вчинками. Згадана аморальна більшість ніколи не виникла б, якби ці люди, які її становлять, дотримувалися  Заповідей Божих, виробляли  у собі християнські чесноти, жили за Христовим Євангелієм. Якби вони знали, що, як написано в книзі Приповідок, «людина розбещена, чоловік безбожний – ходить з неправдивими вустами, мружить очі, совгає ногами, подає знаки своїми пальцями. З лихими думами на серці він увесь час зло кує, сіє розбрат. Тому на нього нагло надійде погибель, він вмить буде розбитий, без рятунку» (Прип. 6, 12-15).  

Маємо робити все для того, аби через засоби релігії, зокрема Святої Церкви, на відміну від так званої аморальної більшості, творити високодуховну, культурну, чесну і порядну моральну більшість. Це станеться лише тоді, коли ми повністю віддамося в руки Божі і житимемо за Його високоморальними Заповідями, за Христовим Євангелієм.

 

о. Орест Глубіш