Люди, які живуть вірою, бачать усе по-іншому.

Джонатан Дюренг

 В одному з попередніх номерів газети ми писали про те, що Святіший Отець Венедикт XVI проголосив Рік Віри, який почався з 11 жовтня минулого року і триватиме до 24 листопада 2013-го. Використавши з книги «Діянь апосто­лів» духовну метафору «Бог відчинив поганам двері віри», Папа у своєму Апостольському листі з цього приводу пише: «Двері віри завжди відчинені для нас. Вони ведуть до життя у сопричасті з Богом і дозволяють увійти до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується Слово Боже і серце перебуває у переображувальній благодаті. Увійти в ці двері - це вирушити в дорогу, що триває ціле життя».

Дуже слушною і актуальною є теза Вене­дикта XVI щодо проголошення Слова Божого і перебування людського серця у «переображу­вальній балгодаті». Ця думка співзвучна з ви­словлюванням Джонатана Дюренга про те, що людина правдивої віри бачить усе по-іншому.

Сьогодні, на жаль, часто буває так, що не всі християни, слухаючи Слово Боже, живуть згідно з Христовою вірою і їхні серця ще не перебувають у переображувальній благодаті. Саме тому Папа Римський й проголосив Рік Віри, щоби кожен з нас міг замислитися над цією проблемою, немов у дзеркалі побачити себе, навіть поставити кон­кретне запитання: «Чи я справді є віруючою лю­диною? І яка моя віра? Чи є вона основою мого життя, орієнтиром, своєрідним маяком у цьому бурхливому морі суєти, спокус і пристрастей?»

Для тих, які мають справжню християнську віру, відкривається інше бачення речей, сенсу людського життя - набагато змістовнішого й світлішого. Віра робить людей кращими і щас­ливішими, зникає багато непотрібних сумнівів, страхів і побоювань, які часто отруюють люд­ське життя, заважають пізнати його справжню сутність, відчути радість Божої присутності у цьому світі і безпосередній зустрічі з Ним у віч- ності. Людина, яка живе за вірою, набагато до­бріша, лагідніша, терпеливіша. Вона сповнена рівновагою, спокоєм, розсудливістю, мудрістю.

Віра - це Божий дар кожному, хто щиро шу­кає Христа, прагне Його. Прикро, що сьогодні є багато людей, які позбавляють себе цього без­цінного скарбу і живуть ще у темряві безвір’я. Вони відвертаються від світла небесної благо­даті, яку Всемилостивий Господь щедро дарує усім. Це можна проілюструвати на прикладі зви­чайного телевізора, якісне зображення якого залежить від розташування антени. Нерідко бу­ває так, що положення цієї антени треба міняти. Подібно мають поступати і християни, віра яких не повинна бути як погано налаштована антена. Необхідно прикласти чимало зусиль, щоби по­вернутися до Бога обличчям, тобто всім своїм життям. Не можемо нарікати на телевізор, якщо він не показує через поганий сигнал. Так само й віра не принесе нам радості і щастя, спокою і надії, якщо не будемо всеціло скеровані до Бога, до Його благодатного Світла.

Корейська принцеса Лі, яка на 62-му році життя стала християнкою, сказала: «Я не можу сказати, що в моєму житті бракувало щасливих днів, але неможливо навіть порівняти їх зі щас­тям, яке мені принесла віра». А один в’єтнамець, що навернувся з конфуціанства, так мовив до своїх нових співбратів: «Ви християни, що живе­те в Христовій вірі від народження, очевидно, й не маєте жодного поняття, який дорогоцінний скарб одержали. Це можемо знати тільки ми, які блукали усе своє життя і тому подолали страх, непевність і гіркоту. З того часу, коли я знай­шов Христа, ношу в своєму серці мир, спокій, впевненість і оптимізм. Лише тепер я знайшов справжнє щастя».