“Боже Об’явлення є в своїй суті терапевтичним, бо воно відновлює і спасає людину”, - о. Іван Січкарик

Про це сказав доктор біблійних наук о. Іван Січкарик 13 травня під час круглого столу для медиків Тернопільщини на тему «Служіння Богові через служіння ближньому». Під час доповіді, яку слухали близько 25 представників медичних закладів, священик змалював суть медицини, її завдання та покликання, використовуючи приклади та науку Святого Письма.

“Людське життя після гріхопадіння є тісно пов'язане із медициною, - зазначив доповідач. - Біблія описує розвиток людської цивілізації у всіх її площинах та вимірах: благодать і гріхопадіння, здоров’я і хвороба, молодість і старість, радість і страждання, життя і перехід до нового існування через смерть і вкінці есхатологічний вимір – царство Боже. Євангелія підкреслюють факт, що Ісус лікує хворих. Лікувати – означає, насамперед, служити і поважати іншу особу, мати співчуття для когось, турбуватись про когось.

Коли ми беремо до рук Біблію, то наше читання базується на вірі, що ця Свята Книга через Слово, яке міститься в ній, подає нам надзвичайний інструмент, пояснювальний ключ, духовне значення нашого щоденного життя. Лікар, медсестра, медбрат, санітар, той хто звершує волонтерське служіння в лікарні, священик-капелан, приятель, родич і насамперед хворий можуть отримати з Божого Слова теми для роздумів, для призадуми, для молитви, для надії…

Святе Письмо, яке відкриває людині Боже Об’явлення, не має на меті подати науковий аспект хвороби. Боже слово, насамперед, висвітлює релігійне бачення хвороби у загальному плані історії спасіння людського роду. Тому книга Сираха показує, що лікар існує з Божої волі, що ліки є створені Богом і що хворий найперше має очистити совість за допомогою молитви та жертви і аж тоді звертатися до лікарів, бо вони за Божою ласкою можуть допомогти недужому. Справжнім лікарем і цілителем є сам Бог, а лікар – це є знаряддя Боже”.

Отець Іван Січкарик наголосив, що “існує тісний взаємний зв'язок між оздоровленням-вірою-спасінням. У чудотворних діях звершених Ісусом на перший план виходить завжди постава віри. Для того, хто відкривається Богу, Ісус проголошує через відновлене здоров'я дар спасіння, дар відкуплення та дар знову бути сином чи дочкою Отця Небесного (Мк 5,34).

Євангеліє відкриває людині нове значення фізичного терпіння, показуючи насамперед духовні його аспекти. Хвороба може бути прийнята, як засіб спасіння у Христі, як глибоке очищення, що Бог здійснює над душею. Коли хвороба переносить з терпеливістю та покорою, то це впроваджує людину, щоб вона брала участь у спасительних терпіннях Господа, як спокутування гріхів для власного спасіння та інших. Через хворобу людина досвідчує, що життя - це не є тільки зв’язок із землею, але насамперед з Богом і воно сягає у вічність. Душа розуміє, що хвороба, яка появилась на землі внаслідок гріха, тепер може служити для духовного здоров’я.

Для людини, яка живе вірою у Господа, хвороба і здоров’я, смерть і життя отримують нове значення: відкривають візію на майбутнє життя. Християнин, який є з’єднаний через пасхальне Таїнство з Христом (терпіння, смерть і воскресіння), впродовж земного життя із надією йде назустріч новому життю у Царстві Небесному.

У спільноті хворий пригадує всім, що людина потребує Божої благодаті. І ця сила благодаті, яка рятує та спасає не дається насамперед через геніальні людські розрахунки чи через завзяті старання, але вона приходить до людини як дар, яка повністю з надією віддається Господеві. Хвора людина через свій стан голосить ?проповідь? світові і тому вона знаходиться у центрі життя Церкви: хворий сповняє призначення людини, бо у своїй немочі звертається до милосердя Бога і таким чином представляє нове людство, яке будучи гріховним є відкрите на ласку з висоти від Творця”.

Організатором круглого столу стали комісія у справах мирян спільно з комісією душпастирства охорони здоров`я Тернопільсько-Зборівської архиєпархії.

прес-служба архиєпархії