Упокоїлася сестра Павлина Ярослава Гуль
27-28 лютого відбулися заупокійні Богослужіння за сестрою Павлиною Ярославою Гуль із Чину святого Василія Великого, які очолив Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський Теодор (Мартинюк) спільно з деканом Тернопільським о. Романом Ваврухом та священиками Тернополя.
Сестра Павлина Ярослава Гуль, ЧСВВ († 27 лютого 2018 р. Б.) народился 15 лютого 1928 року в с. Нове Село Любачівського повіту (тепер Польща). Батьки – Іван та Єва – були практикуючими католиками, тож і свою доньку виховували у релігійному дусі, прищеплюючи їй любов до Бога. Ярослава була здібною до науки і закінчила 7 класів польської школи, але не продовжила навчання, оскільки помер батько, а мати тяжко захворіла на ноги.
У 1945 році родину Гулів переселили на Україну в с. Баворів Тернопільської області. У житті Ярослави відкрилася нова, нелегка сторінка. Адже було нелегко на новому місці життя, на номому місці праці – у колгоспі. Єдиною радістю та утіхою Ярослави була молитва, участь у Божественній Літургії та прийняття Святих Тайн. У час підпілля церкву у селі, де жила Ярослава, закрили. Тому вона слухала Службу Божу по радіо. За деякий час до села почав приїжджати до своїх знайомих о. Василь Курилас, який відбув 10 років каторги в Сибірі за віру. Він підпільно служив Божественні Літургії, уділяв людям Святі Тайни, записував бажаючих до Братства Серця Христового. Ярослава також стала членом того Братства.
Ярослава часто їздила до Сповіді до о. Василя і бачила там Сестер Василіянок, але вона не знала хто то такі. Та одного разу о. Василь сказав с. Сильвії Салук, щоб вона розказала їй дещо про монаше життя і дізнатися про її бажання. На перші слова, як згадувала с. Павлина (Ярослава), вона завагалася зі страху, що не зможе виконати монаших обов’язків, бо і своїх мала багато. Але серцем вона відчула, що то говорить не с. Сильвія, а сам Христос. І вона не змогла Йому відмовити, хоч би які там труднощі її не чекали.
14 січня 1975 року вступила до монастиря Сестер Чину Святого Василія Великого у Тернополі. Директоркою під час постулянтури, як і під час Новіціяту, була м. Марія Ворощак. Під час Облечин 11 липня 1975 року Ярослава прийняла монаше ім’я с. Павлина. Перші Обіти Господеві в Терноплі 21 вересня 1977 року, а Вічні Обіти – 21 вересня 1982 року у присутності м. Юлії Зеленої. До смерті своєї мами, яка померла в 1992 року, с. Павлина проживала вдома та доглядала її. Але приїжджала до Сестер, щоб разом молитися, брати участь у реколекціях. На Літургії їздила до Тернополя, оскільки в селі не було відкритої католицької церкви. Через це люди вважали її за якусь сектантку, адже не знали, що вона їздила до Сестер. Але с. Павлина на це не зважала. По вічну нагороду відійшла до Господа 27 лютого 2018 р. Б., похоронена на кладовищі в Тернополі.
Вічна їй пам’ять!
