Субота, 24 жовтня 2020

Що потрібно робити під час Великого посту, чим жертвувати і для чого, – розповів отець Олег Харишин

2 березня починається один з найважливіших постів християн – Великий піст. Його метою є підготувати людину до головного церковно свята року – Воскресіння Христового. Тривалість посту – 40 днів, як знак наслідування Ісуса Христа, який стільки часу постився у пустелі. Що потрібно робити під час Великого посту, чим жертвувати і для чого, читачам «Погляду» розповів отець Олег Харишин, священник, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці в Тернополі.

44800710 2249147375330323 8126262056006451200 oЩо таке Великий піст, в чому його суть?

За визначенням, яке сьогодні є актуальним і пропонується церквою, піст – це покутна практика, яка полягає у покаянні та стриманості. Метою посту, як навчає церква, є надолуження за вчинені гріхи для того, щоб осягнути більшої досконалості, в першу чергу, духовної.

Що таке покутна практика? Ми знаємо, що коли людина йде до сповіді, вона отримує покуту, бо вчинила гріх перед Господом, зробила щось зле, гріховне, чи щось, що порушує Божу заповідь. Відтак, щоб компенсувати те діло гріховне, людина має зробити щось морально добре. Отже покутна практика посту - це є надолуження, бо кожна людина в своєму житті є грішником і, власне, коли постить, тоді надолужує все зле, що зробила, перепрошує Господа Бога, щоб стати ближчою до Нього.

Про піст можна говорити в різних аспектах. Але, власне, практика посту - це є покаяння і стриманість. Розшифруємо слово «покаяння». Коли людина кається, вона усвідомлює, що своїм грішним життям потрапила у становище невластиве для себе. Взагалі для нас неправильно бути грішними, злими. Адже Бог нас сотворив добрими. Людина є вінцем Божого творіння. Покаятися – це повернутися до Батька, до Отця Небесного, стати іншою людиною, своїм обличчям привернутися до обличчя Божого. У покаянні Бог повертає гідність людині. Це ми повинні пережити і зрозуміти. Відтак, важливо починаючи Великий піст, посповідатися, тобто зректися гріха і повернути собі гідність Божої дитини.

Друга важлива річ, коли говоримо про Великий піст – «стриманість». Зараз багато сучасних людей цієї репліки не розуміє, усі уважніше вивчають свої права, свободи, тому для чого нам стримуватися? Стриманість є однією з важливих рис, якою повинен володіти християнин, зокрема у Великому пості, щоб могти досягнути духовного успіху. Святе Письмо каже, що «все мені можна, але не все корисно». Бог не обмежує нашу свобідну волю, ми все можемо в житті попробувати, ба навіть і грішити. Але завжди потрібно пам’ятати про наслідки. Наприклад, сівши за вечерю, знаю скільки їжі мені достатньо, щоб підтримати своє тіло, покріпити сили. Шлунок дає сигнал, що хоче більше. Відтак, переситившись, людина відчуває болі в шлунку, дискомфорт. Практика стриманості – розуміти, що не все мені є корисним. І для відчуття повноти щастя у цьому світі людина не все має мати вповні. Свої бажання слід фільтрувати, часто обмежувати. В іншому ж випадку вони переростають у непогамовні пристрасті. Стриманість – це вправляння свого духовного імунітету, тренування духовного сил, аби противитися злу.

Чому церква робить великий акцент на їжі також?

Тут традиційно повертаємося до Книги Буття, де у описі про сотворення світу читаємо про гріхопадіння Адама і Єви. Чим були спокушені, впали в тяжкий гріх відступу від Бога, непослуху наші прабатьки? Єва їла і їв Адам. Не мали стриманості. Саме тому у Катехизмі УГКЦ першим з восьми гріхів стоїть обжирство (неуміреність), як двері до іншим пристрастей-гріхів. Саме тому, коли особливо у Великому Пості я вмію опановувати свій шлунок, умірено давати своєму тілу пісні страви, тоді й дух стає сильнішим, маємо силу противитися злу.

Якщо говорити конкретно щодо їжі, то коли я усуваю, чи ставлю на другорядне місце їжу матеріальну, то у моєму духовному житті на перше місце має шанс стати Божа благодать, як надважлива духовна пожива. Піст - це коли я відпихаю гріх, потреби чрева і ставлю на перше місце потреби духовні.

Важливо також щодо Посту отримати пораду у свого духовного наставника, священика.

Не лише в їжі потрібно себе обмежувати під час посту.

У сучасному світі багато справ та речей людину узалежнюють. Ми знаємо слова апостола Петра, який каже: «Бо хто ким переможений, той тому й раб». Якщо якась гріховна звичка, допустимо, надмірне використання інтернету, чи його використання для лихих справ настільки прищепилося до мого життя, то я повинен під час посту обмежити себе в цьому. Ми не говоримо про людей, які працюють в мережі. Але коли людина через залежність від соцмереж, через комп’ютерні ігри  просто спалює час свого життя, може сидіти по 5-6, а той  більше годин, це є вже гріховна звичка. І у Великому пості такій людині варто як мінімум наполовину скоротити той час. Але якщо людина бачить, що ця звичка є пагубною, то треба її позбутися і зробити так, щоби вона не псувала ні духовне, ні сімейне життя. Є багато інших звичок, тут кожен для себе вирішує. 

Хочу зробити акцент, що у пості людина повинна мислити не категорією заборони, а щирим прагненням, поспіхом робити щось морально добре. У Пості немає часу на гріх, бо він є те, на що шкода навіть секунди життя. Час потрачений на гріх є змарнований, лихом, яке падає на мою голову. І тому слід намагатися вільний час наповнити позитивними, добрими, побожними справами. Постійна зайнятість добром – це, як каже Псалтир – «зла я не хочу й знати», – молитви, поклони частіші відвідування богослужінь, Хресних доріг, допомога потребуючим, читання Святого Письма, Псалтиря. В пості я повинен наповнити свій щоденний графік добрими ділами і духовними справами, щоб не дати простору і можливості гріхові ставатися.

Часто люди постять лише раз в рік – перед Великоднем. Чому так склалося?

Насправді в нашій церкві є 4 Пости, у яких слід постити. Це Великий піст і Страсний тиждень. Є також Петрівка (піст, який ми маємо перед празником верховних апостолів Петра і Павла). Також є Успенський піст, його називають Спасівка (перед празником Успіння Пресвятої Богородиці (включно).  Ще є Різдвяний піст, який має гарну назву – Пилипівка. Він є від Дня пам’яті святого апостола Пилипа і закінчується у Надвечір’я Різдва Христового. Кожен з постів готує до переживання якогось свята. Церква постановила, щоб людина 4 рази в році мала особливу духовну мандрівку. Ця практика покаяння і стриманості нам потрібна не раз у році, а хоча б 4 рази.

Великий піст є особливим тому, що він веде і готує людину спочатку до Страсного тижня, до пережиття, розуміння Страстей або ж Хресної смерті нашого Бога і Спасителя Ісуса Христа. Щоб людина очистившись 40-каденним постом відкрила свої очі на правду, що сталося з Христом на Голгофі. Якщо цей елемент людина сприйме, вона стане готовою увійти, пережити і відчути неймовірну радість від празника Пасхи, тобто воскресіння Христового – празника празників, найбільшого свята. Цей піст є Великим і важливим тому, що по своїй величині Пасха вважається найбільшим святом у році, яке ми особливо святкуємо і без якого наша віра була б марною.

Церква пропонує приписи щодо Великого посту.

Існують правила, вимоги проведення посту. Наприклад, перший день Великого Потсу і Страсна п’ятниця – це суворий піст, у який не можна вживати м’ясних і молочних продуктів і став які, їх містять. Перший тиждень і Страсний тиждень потрібно стримуватися від м’ясних продуктів. В інші тижні у понеділок, середу і п’ятницю людина повинна стримуватися від вживання м’ясних продуктів і страв, а вівторок і четвер дозволено всі види їжі. Субота і неділя не вважаються пісними днями.

Втім, постити зобов'язані не всі. Деякі категорії людей є звільнені від посту.

Отець Олег Харишин називає ці категорії:

  • діти до 14 років і особи, яким вже є 60 і більше;
  • тяжкохворі люди;
  • вагітні жінки, породіллі й матері, які годують грудьми;
  • особи, які подорожують, якщо час їхньої подорожі перевищує 8 годин;
  • люди, які тяжко працюють (наприклад якщо чоловік фізично працює на будові зранку до вечора);
  • не зобов’язані постити ті, що харчуються від столу інших (коли людина, наприклад, була запрошена до столу і не може повипливати на меню);
  • люди, які живуть з милостині.

Такі основні настанови, які пропонує церква християнам. Важливо пам’ятати, всяка пропозиція зі сторони Церкви є засобом для осягнення духовного щастя. Мусимо вміти чути голос Божий, бо споміж розмаїття вчителів, Ісус Христос є тим, хто безумовно зацікавлений у нашому успіху, любить, приймає і бажає добра.

 

poglyad.te.ua