«Великого бажайте»: у Тернополі завершили Рік Патріарха Йосифа Сліпого врученням відзнак на його честь

Величним духовним дійством у Тернопільському драматичному академічному театрі ім. Тараса Шевченка, 31 березня завершився Рік Патріарха Йосифа Сліпого, приурочений 130-літтю від дня його народження.

Життєва доля нашого славетного земляка, особливо у час війни, вселяє надію, що з глибокою вірою та Божою допомогою людина незламної волі, яка не зраджує своєму покликанню та  служінню, за будь-яких обставин переможе у двобої зі злом. «Запам’ятайте, зло довго тривати не може!», - запевняв Патріарх у період страждань та випробувань і закликав  українців: «Народе, збудись! Будь собою! Великого бажайте!».

З метою вшанування величної постаті великого земляка та підкреслення цінності його свідчення для сучасних українців архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк заснував відзнаку «Великого бажайте» на честь Патріарха Йосифа Сліпого. Цією відзнакою Тернопільсько-Зборівська митрополія щорічно вшановуватиме осіб, котрі своєю працею втілюють цінності та ідеали Патріарха Йосифа.

Архиєпископ Василій благословив початок урочистості та зокрема сказав: «Патріарх Йосиф десятиліттями надихав мільйони українців до спротиву російській більшовицькій агресії, яка мала на меті знищити все те, що є християнське та українське. Його свідчення народило нових послідовників, які боролися проти безбожного режиму незважаючи на небезпеку втратити свободу, а інколи навіть і життя. Їхня довга боротьба привела до воскресіння Незалежної Української держави та Української Греко-Католицької Церкви... Патріарх Йосиф своїм життям показує, що жодні загрози, жодні випробування, табори та усі сили зла не можуть перемогти свободу та правду. Вони завжди перемагають, тому що це чесноти прищеплені людині її Творцем - Господом Богом. Я щиро вдячний усім хто долучився до проведення заходів приурочених памʼяті Патріарха впродовж минулого року».

Урочистість моменту підкреслювала класична музика у виконанні академічного симфонічному оркестру Тернопільської обласної філармонії (головний диригент – народний артист України Мирослав Кріль), а також пісні у виконанні октету Тернопільської вищої духовної семінарії ім. Патріарха Йосифа Сліпого.

Першим лауреатом відзнаки став 22-річний офіцер, старший лейтенант Андрій БЕЛЬЗЕЦЬКИЙ - випускник Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, командир батареї 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Лауреат - земляк Патріарха Йосифа Сліпого.  

Народився на Теребовлянщині у с. Вишнівчик у родині вчителів. Андрій отримав від батьків християнське виховання. З дитинства входив до спільнот Марійської та Вівтарної дружин, як аніматор, брав участь у піших прощах до Зарваниці. Дотепер є пластуном Зарваницької пластової станиці. До початку повномасштабного вторгнення проводив для пластунів збірки, сплави по Дністру.

У чотирнадцятирічному віці вирішив стати кадровим військовим, тому вступив до Коропецького обласного  ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою. Під час навчання був активним, цілеспрямованим, старанним, брав участь та здобував перемоги в олімпіадах, конкурсах і  спортивних змаганнях, нагороджений відзнакою «Зразковий ліцеїст». Продовжив навчання у Львівській національній академії сухопутних військ, виконував обов’язки командира відділення. Навчання завершив з відзнакою і результатами рейтингу зміг сам обрати бригаду для подальшої служби. Офіцерський шлях почав у званні лейтенанта, на посаді командира взводу одного з дивізіонів 72-ї окремої механізованої бригади (м. Біла Церква). Влітку 2021 року служив у зоні ООС на Донеччині. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на Київщині, де 72-а бригада зупиняла ворога на підступах до столиці. Відтак бойовий шлях офіцера проходив через Харківщину, Луганщину, Донеччину.

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Міністерства оборони України. У липні 2022 року отримав позачергове звання старший лейтенант.

Нині, як командир батареї, зі своїм підрозділом бореться з окупантами на Донеччині. Дбає не лише про особистий духовний та моральний рівень, але й про духовний стан особового складу свого підрозділу, тому регулярно контактує та організовує зустрічі з капеланами. Оскільки Андрій  перебуває у зоні бойових дій, нагороду сина отримала мама – пані Марія.

Лауреаткою стала волонтерка Інна ПАВЛЮК, яка народилась в селі Золотий Потік на Бучаччині. Там провела свої юнацькі роки. Навчалася у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка на кафедрі німецької філології. Закінчила навчання з червоним дипломом. Розпочала свою трудову кар’єру в сфері зовнішньоекономічної діяльності, і вже понад п’ятнадцять років успішно представляє Україну на європейському ринку дерев’яної тари.

Проте коло її інтересів не обмежилося виключно професійною сферою. Вона активна, по-християнськи жертовна. Тривалий час номінантка бере участь у різноманітних ініціативах, скерованих на суспільне добро. З початком повномасштабної війни долучилася до збору, організації логістики гуманітарних вантажів, що розподілялися серед внутрішньо переміщених осіб. Використовуючи свої зв’язки за кордоном, долучила до допомоги Україні своїх іноземних партнерів.

Пані Інна стала однією з координаторів волонтерського центру при архикатедральному соборі у Тернополі, який на регулярній основі займався розподілом допомоги серед потребуючих. Окрім Тернопільського волонтерського штабу адресатами гуманітарних вантажів, які збирала та доправляла лауреатка, стали мешканці українського півдня – Херсонщини, Миколаївщини. Відзначення пані Інни - це визнання її служіння та жертовності. Вона зуміла реалізувати ідеали Великого Патріарха, який вважав що великі речі здобуваються постійністю, наполегливістю та важкою щоденною працею.

Третім лауреатом став український історик, політолог, громадський діяч, Микола ЛАЗАРОВИЧ – доктор політичних наук, кандидат історичних наук, професор кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Західноукраїнського національного університету, Почесний професор ЗУНУ, заслужений працівник освіти України.

Народився пан Микола у с. Бані-Березові на Івано-Франківщині. Закінчив Кам'янець-Подільський державний педагогічний інститут. Працював викладачем Кременецького педколеджу імені Тараса Шевченка. З 1993-го  працює в Тернопільській академії народного господарства (нині - Західноукраїнський національний університет), директор Центру інформаційної аналітики. Коло наукових інтересів лауреата – політична історія українського національно-визвольного руху 1914-1921 років; Голодомор 1932-1933 років. Він - автор понад п’ятисот наукових та навчально-методичних праць, серед яких монографії, підручники та посібники. З 2007 по 2017 роки – головний редактор наукового збірника «Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє». Підготував трьох кандидатів історичних наук.

Микола Лазарович відзначається свідомою патріотичною позицією. Він - учасник українського національного відродження 1980-1990-х років, а також Помаранчевої революції та Революції Гідності. У 2015-2016 роках воював,  як доброволець, у російсько-української війни; старший сержант, командир взводу 14-ої Окремої Механізованої Бригади ЗСУ (позивний «Професор»). З початком повномасштабної російської агресії у 2022 році, не вагаючись, знову став до лав ЗСУ, аби захищати рідну землю. Відомий бойовим побратимам під позивним «Васильович». Після двох бойових поранень комісований. Повернувся до викладацької роботи. Його багаторічна праця, патріотизм, жертовність для українського народу є свідченням втілення у життя цінностей та ідеалів Патріарха Йосифа Сліпого.

Лауреатом став провідний майстер сцени Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Тараса Шевченка, заслужений артист України Олександр ПАПУША. Він народився у Тернополі. Закінчив Тернопільський педінститут ім. В. Гнатюка, Тернопільське музичне училище ім. С. Крушельницької.

У Тернопільському драмтеатрі працює з 1993 року. За час роботи проявив себе в різноманітних ролях. Лауреату притаманний характерний акторський почерк, специфічна стильова аура, завдяки чому кожна його роль набуває яскраво означеного рельєфу, врізається у пам′ять глядача. З-поміж інших акторів його вирізняє органічне поєднання двох якостей: драматичного хисту та вокального обдарування, що додає створеним образам оригінальності та неповторності. На сцені він драматичний, ексцентричний, ліричний, завжди улюбленець глядачів.

У 2022-му році Олександру Папуші випала нагода втілити роль Патріарха Йосифа Сліпого у постановці Олега Мосійчука «Голгофа. Містерія непокори». Це, напевно, одна з перших спроб зіграти постать незламного Патріарха на великій сцені. Майстерність та переконливість гри актора знайшла відгук у глядача, який надихався постаттю Патріарха у час трагічного воєнного випробування.

Відзнаки також удостоєний отець Марко-Ярослав СЕМЕГЕН, священник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, настоятель патріаршого прокатедрального собору Святої Софії у Римі. Отець Марко народився в Бережанах, у родині вчителів. У 2004 році завершив навчання у Тернопільській духовній семінарії ім. Патріарха Йосифа Сліпого. Продовжив вищі студії у Папському Східному Інституті у Римі, захистив ліцензіат. У 2007-2008 роках - прес-секретар Тернопільсько-Зборівської єпархії. У 2009-2014 роках  виконував уряд віце-пароха найдавнішої парафії святих Сергія і Вакха УГКЦ у Римі. 2011-го Блаженіший Любомир Кардинал Гузар призначив його Координатором душпастирства для  українців греко-католиків в Італії. Опікувався українськими емігрантами на всій території Італійської республіки. З 2013-го - президент релігійного товариства «Свята Софія» для українців католиків у Римі. З 2014 року - настоятель Патріаршого Прокатедрального собору Святої Софії у Римі. З 2017 року і до сьогодні - член Ради у справах міграції при Єпископській конференції Італії та член ради правління Фундації «Мігрантес».

Йому випала честь бути відповідальним за збереження спадщини Патріарха Йосифа: це і Прокатедральний Патріарший собор, що об’єднував та об'єднує нині українських емігрантів на різних континентах; приміщення УКУ, побудоване Патріархом, і багато культурних ініціатив, що своїм корінням сягають часів перебування Патріарха Йосифа Сліпого у Вічному місті. Лауреат - організатор низки гуманітарних ініціатив у Італії, спрямованих на підтримку України в час важкого воєнного випробування. Він очолив волонтерський центр міста Риму, який з початку повномасштабної російської агресії зібрав та доправив у різні міста України 106 автопоїздів (1500 тонн вантажу) гуманітарної допомоги. Завдяки цьому   матеріальну гуманітарну допомогу отримали понад 8 000 українців. Волонтерський центр покриває медичні витрати на лікування та протезування українських біженців з інвалідністю, закуповує необхідну ортопедичну продукцію для вразливої категорії українців.

Цією нагородою на честь Патріарха Йосифа Сліпого  відзначено особистий внесок отця Марка у продовження справи Великого Патріарха.

До слова, голова фундації «Справа Патріарха Йосифа» Анна Зварич представила учасникам академії резолюції круглого столу «Патріарх Йосиф: той, хто продовжує надихати», який відбувся 27 січня 2023 року в приміщенні Тернопільського обласного краєзнавчого музею:

--- На всіх рівнях суспільного життя нашої країни підкреслювати важливість морального авторитету Патріарха Йосифа Сліпого для молодого покоління, педагогів та батьків.

--- У сім’ях та закладах освіти формувати цілісну відповідальну особистість патріота, українця нової якості на прикладі цінностей, які сповідував Патріарх Йосиф.

--- Вивчати і досліджувати діяльність Патріарха, як взірець світлого оптимізму і твердої віри у майбутнє.

--- Взяти як приклад для наслідування вчення Патріарха Йосифа.

--- Сприяти розвитку української науки на принципах, які сповідував Патріарх Йосиф.

--- Присвоїти ім’я Патріарха Йосифа Сліпого Тернопільській обласній науковій бібліотеці.

--- Заснувати стипендію імені Патріарха Йосифа Сліпого для одного студента один раз на рік.

--- Керуючись настановами та Заповітом Патріарха Йосифа Сліпого, продовжувати розвивати ідею Патріархату, яка є основою зміцнення Української Церкви.

--- Взявши за основу працю Митрополита Андрея Шептицького «Як будувати рідну хату» (1941 р.), на прикладі життя Патріарха Йосифа напрацьовувати матеріали для формування програмної праці «Як будувати Україну на цінностях», що стала б дороговказом для розвитку України після перемоги.

преслужба архиєпархії

підготувала Надія Шподарунок