Прикро усвідомлювати, що богословська освіта в Україні не сприймається як наука, часто зазнає нерозуміння, насмішок, а ще ? невизнання на державному рівні. Забули ті, що вважаються відповідальними за освіченість нашого народу, а може, того і не знали, що перші університети в Європі зародилися, власне, під проводом монаших орденів…
Причиною такої невтішної ситуації у нашій державі є також і той факт, що у період комуністичного режиму Українська греко-католицька церква перебувала у підпіллі. А відродити все з праху й попелу не так вже й просто. Однак навіть і в таких умовах Господь провадить і підтримує тих, хто Його шукає. Спершу блаженної пам’яті Патріарх Йосиф Сліпий, повернувшись з заслання до Риму, дуже вболівав за розвиток української науки, а передусім богословської. Він заснував у Римі Католицький Університет, та сприяв друкуванню чисельних наукових, історичних, та богословських книг, яких так бракувало у той час. Вже на початку 90-их років, після виходу УГКЦ з підпілля та її офіційної легалізації, багато наших священиків, семінаристів, монахів та монахинь відбували теологічні студії за кордоном, оскільки в Україні тоді ще не було відповідної богословської бази університетського рівня. Серед тих, хто мав змогу продовжити навчання у Римі, є і Володимир Дарморіс – уродженець м.Бережани, який закінчив Івано-Франківську семінарію. Сьогодні він – доктор богослов’я.
Власне, нещодавно у Папському Східному Інституті в Римі, яким опікуються отці-єзуїти, відбувся захист його докторської дисертації на тему: «L’azione divinizzante dello Spirito Santo. “Teologia a due polmoni”, in Je crois en l’Esprit Saint di Yves Congar» («Божественна дія Святого Духа. “Богослов’я Сходу і Заходу” в “Je crois en l’Esprit Saint”») , що є плодом багаторічної праці та навчання. Захист викликав жваве зацікавлення зі сторони професорського складу інституту, а також української діаспори в Римі. Окрім викладачів Папського Інституту були присутні і ректори українських семінарій у Римі, українські священики, семінаристи, сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, отці-домініканці, світські студенти, які навчаються в Італії, а також багато друзів Володимира. Високу оцінку й похвалу отримав пан Дарморіс і від отця-доктора Бориса Гудзяка, ректора Українського Католицького Університету та відповідального за професорські кадри в УГКЦ, який у той час перебував у Вічному місті.
Сердечно вітаємо автора із його здобутком, що, зрештою, є значним надбанням і для нашої церкви. Віримо, що невдовзі доктор богослов’я Володимир Дарморіс повернеться на рідну землю, щоби тут працювати для добра свого народу.
Роман ДЕМУШ
