Протягом двох днів, 13 та 14 липня, маршрутом Тернопіль-Зарваниця тягнувся довгий ланцюжок із паломників, які пожертвували свої сили та здоров’я у власних наміреннях і пустилися пішою ходою на Зарваницьку прощу. Разом із отцями прочани від самого Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці дорогою молилися, співали і прославляли Вселаскавого свого Господа Ісуса Христа.
Ну що б, здавалося, 50 із лишніми кілометрів? Проте подолати їх під палючим сонцем, натомивши ноги, не так вже й легко. Неможливим був би паломницький похід без підтримки та благословення отців, які ще перед початком руху, у Тернополі, окропили прочан святою водою та поблагословили в добру путь. Важко уявити собі пішу подорож і без організаторів, якими вже традиційно є Молодіжна комісія Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та ТУСК «Обнова», а також молодих аніматорів, які своїм прикладом під час всієї ходи бадьорили та додавали наснаги людям, що йшли у Зарваницю.
Та найбільшої вдячності заслуговують ті люди доброї та безкорисливої волі, котрі організували направду гостинний прийом прочан у своїх парафіях. Організатори пішої ходи у Зарваницю висловлюють щиросердечну подяку отцю Василю Дідуху та його парафії с. Мишковичі Тернопільського району, які прийняли та нагодували тернопільських паломників під час їхньої першої зупинки. Душевне спасибі і жителям смт. Микулинці Теребовлянського району, їхньому пароху о. Євгену Влоху та голові селищної ради, котрі гостинно зустріли тернополян, організували обід та поблагословили у подальшу дорогу.
Вже традиційно ночівлю, вечерю та сніданок прочанам із Тернополя запропонували жителі села Струсів, що на Теребовлянщині. Варто відзначити, що цьогоріч організація роздачі вечері та сніданку була досконалішою та краще продуманою, аніж попереднього року, тому паломники мали більше часу на відпочинок. Саме за таку приємну гостину організатори та прочани дякують директору школи-інтернату Василю Михайловичу Кирилюку, директору ЗОШ І-ІІІ ст. с. Струсів Юрію Омельяновичу Лавриніву, директору школи села Дружба Миколі Герасимовичу Цісару, директору школи-інтернату для глухих дітей Марії Богданівні Кацан, директору Теребовлянської гімназії п. Михайлу Васильовичу Михайлюку, а також ВО «Тризуб» ім. Степана Бандерита та «Жіноча січ», котрі доклали великих зусиль для комфорту та задоволення подорожуючих.
Другий день для прочан, окрім щирих молитов за власні намірення та намірення інших людей, запам’ятався і благословенням митрополита Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Василія (Семенюка), якого вони зустріли дорогою.
Направду щирою можна вважати зустріч паломників із Архикатедрального собору м. Тернопіль та парафіян сіл Тютьків та Золотники, що на Теребовлянщині. Саме тут відбувалися дві зупинки протягом другого і останнього дня пішої прощі. Міцного здоров’я, Божих ласк та опіки від Богородиці парохам цих сіл: о. Віталію Бухті та о. Мирославу Петрущаку, їхнім парафіянам, місцевій владі, які так багато та щедро пригостили прочан. Велика вдячність тим селянам, котрі дозволили просто у себе на подвір’ях вмитися, привести себе і свій стан у порядок. Незбагненна щирість цих людей тільки додавала сили та надії, що є добро у світі, яке обов’язково буде нагороджене сторицею.
Мало-помалу ланцюжок паломників добрів до пункту призначення, до пресвятого, чудотворного місця – Зарваниці, де кожен знайде свій прихисток, де молитву та пожертву кожного прочанина почує і прийме Зарваницька Божа Матір. І попри всю вдячність організаторам, парафіянам селищ, які гостинно зустрічали людей, Господь Бог дякує і кожному паломнику за його тверду віру, велику пожертву та щиру молитву!
Юлія Прокопишин
