Триста років люди «вкрали», щоби врятувати церкву від зносу. Архітектурна пам’ятка-таблиця, що була на храмі, сповіщала: її споруджено в 1794 році. У 1994-му відзначали 200-літній ювілей, але чудотворна ікона була ще в 1755 році. Значить, ця дата неправдива.
Моя покійна мама, – Павлина Боднар та її сестра Магдалина Конопа дуже раділи, що зборівчанам вдалось обдурити владу і на таблиці вибили 1794 р. Церкву зробили набагато молодшою, бо інакше її знищили б, тому що в ті часи всі старі церкви зносили.
Пропонуємо вашій увазі історичний матеріал про цю святиню на основі «Короткої історії Чудотворної ікони Розп’ятого Господа Ісуса Христа в греко-католицькій парохіяльній церкві в Зборові», написаної о. Францом Габійом, гр. кат. Катехитом і директором «Ризници»в Самборі. (Львів. 22 червня 1905 р., з дозволу митрополита А.Шептицького).
«У часи звитяг Богдана Хмельницького в Зборові були дві дерев’яні церкви, які мали своїх самостійних парохів. Одну з тих старовинних церков, побудовану біля латинського костела, розібрали і продали до села Цецова (нині – Калинівка). На місці другої стараннями пароха і декана о. Стефана Зарубського побудовано величну муровану хрестоподібну церкву з тесаного каменю у 1494 році. Збудовано її за кошти отця-декана Зборівського та з допомогою парафіян.
Нову церкву Преображення Господнього освятив д-р Микола Скородинський – єпископ Львівський (родом зі Зборова, пасерб о. Стефана Зарубського). При нагоді освячення єпископ М. Скородинський подарував для церкви срібну позолочену чашу, два дорогоцінні фелони з чотирма дальматиками і стихар, обшитий правдивими брабанськими коронками, тканим золотом. У церковній скарбниці зберігалися деякі цінні речі і між ними – матерія, здобута на турках.
Церква відома ще тим, що тут була чудотворна ікона розп’ятого Ісуса Христа. До ікони з давніх-давен горнулися богомільні люди, бо слава про неї, про її чудеса розносилася по всій околиці і збирала до себе багатьох утиснених і нещасливих, які просили в ікони потіх і укріплення.
У Олексія Ліпінського – пароха при церкві Преображення Ісуса Христа – в домі перше чудо відбулось у день св. Михаїла в 1755 році. Пестунка його дітей Праксида Красивська готувалася до приходу священиків після служби Божої на обід. Та раптом вона побачила на білій скатертині червоні краплі. Вона насварилася на дітей, думаючи, що це вони принесли червону калину до хати. Але потім придивилася, що краплі крові – з образу, який висів на стіні біля стола.
Про це мені в дитинстві розповідала моя бабця Марія Баліцька, яка чула про це чудо від людей. Все це бачили багато інших людей і між ними о. Ізидор Бернацький – латинський парох зі Зборова і о. Іван Кульматицький – парох із Присівців.
Чудотворну ікону забрали до церкви. Потім у Львові її закрили в три сейфи. Відкривши після кількох місяців, побачили на образі краплі живої крові. Єпископ Львівський Лев Шептицький грамотою з дня 10 січня 1757 року оголосив ікону чудотворною.
Між старими парохіяльними актами знаходилася книга записів зізнання наочних свідків під час всіх трьох Львівських комісій і копія декрету, установлюючого ікону чудотворною.
Правдивість тих чудес стверджують численні дари побожності (vota), які приносили в дар чудотворній іконі вдячні віруючі.
Церковна влада подала чудеса до Святішого престолу у Львові і упросила тут привілей, силою котрого чудотворна ікона була наділена відпустами 6 разів в році.
Ось одне із чудес, яке я пам’ятала із переказів ще в дитинстві. Донька зборівського пана виїхала на двоколісній тачанці на прогулянку. Покусані ґедзями коні з шаленою швидкістю неслися горбом між Зборовом і Присівцями. «Ісусе Зборівський, спаси мене», – в секунді промайнуло в голові у дівчини – і коні стали, як вкопані.
За свій порятунок дівчина подарувала церкві позолочену раму для ікони. Вона відкривалася, як шкатулка (до неї клали вдячні люди свої дари).
Світова війна майже цілковито знищила м. Зборів. Ця руїна навістила і нашу парохіяльну церкву. Російські війська (1916 р.) вивезли дзвони і дорогоцінності церкви; німецькі – всередині церкви уладили вояцький табір з вогнищем (1917 р.) і конюшнею. Висаджена амуніція в 1919 році спалила дзвіницю, а запалений дах відкинуло на кількадесят метрів. Рік 1920 – час большевицького наїзду – не дозволив подумати про обнову церкви. Щасливим був рік 1921, бо стався початком безконечного пасма надлюдських зусиль українців, парохіян Зборова, обновити себе душевно (місія і щорічні реколекції), а церкву матеріально.
Дзвіниця дістала сталевий дах і три великі дзвони, захристія заповнилася богослужебними речами і ризами.
Дня 3-го грудня 1936 Божого року – в часі Понтифікату його Святости Пія XI, Папи Римського – Митрополитування їх Ексцелєнції Кир Андрея Шептицького, Львівського Архиєпископа – при Єп. Пом. Ексцелєнції Кир Івані Бучко – за душпастирювання о. Василя Кулика, зборівського пароха і декана – в приявності численних Високо Достойних Гостей та Вспов. Парохіян урочисто передано щедрий дар інсталяції електричного освітлення на літургічну службу і гр. кат. Церкві в Зборові – для більшої Божої Слави. Інсталяційну роботу виконав Антін Бобик – електромонтер з Жидачева. На урочистій відправі о. В.Кулика в сослуженні Всч. отців Павла Савчука з Присовець і Василя Домковича з Пліснян».
