“Зарваниця. Духовний Марійський центр” – над зйомкою документального фільму із такою назвою закінчила роботу мультимедійна студія “Свічадо”. Сьогодні стрічку репрезентували у Тернополі. Представники творчої групи розповіли, як знімали фільм і що прагнули довести своєю роботою.
– Як для мене, цей фільм мав бути такою підказкою для сучасної людини. Не переживайте, не впадайте у відчай, в розпач. Бо сьогодні, що казати, важке життя. Цим фільмом ми б хотіли заохотити людей йти до Зарваниці, – пояснює автор сценарію Оксана Небесна.
Головною сюжетною лінією фільму є спогади духовного натхненника відродження цього чудотворного місця архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Василія Семенюка. Кир Василій зізнався, що не був готовий до зйомок. Але у фільмі розповів усе, чим жив і що переживав. Адже Зарваниця для владики є дуже дорогим місцем.
{youtube}2gM7zCMHk2I{/youtube}
– В часи підпілля мене митрополит Стернюк Володимир післав туди, тому що зверталися до нього багато людей, які є греко-католиками, що не мають де висповідатись, і приїжджають в Зарваницю. Чи раз, чи два у році. Щоб задовольнити свої духовні потреби, щоб висповідатися. І дійсно, ми завжди приїжджали у Зарваницю. Якщо було спокійно, не було великих свят, то в лісі неподалік чудотворного місця, ми служили святу літургію. Коли була нагінка, коли приїжджали міліціонери, я пам’ятаю одного разу на Покрови, я йшов з отцем Підгороднем, він ще не був тоді священиком, ми підійшли лісом, а на місці, де тепер собор, були міліціонери, вони грали в карти, дивилися, сміялися. То той брат, теперішній отець, по пластунські ліз до водиці, щоб набрати води. І так у траві по пластунські він назад повернувся з пляшкою води. То я ту цілував воду, обмивався нею і дякував Господу Богу, що дав ту ласку, що ми могли набрати води, – поділився спогадами митрополит Василій Семенюк.
Ідея відзняти фільм про Зарваницю народилася у тернополян Оксани Небесної і Івана Яснія ще на початку 90-х років. Проте, тільки зараз давню мрію вдалося втілити у життя. Першим, кому розповіли про свої плани, був відомий тернопільський поет Олег Герман. Робота над стрічкою, за його словами, почалася із простої лінії, намальованої на аркуші паперу.
– Спочатку ми думали, що то за лінія. На тій лінії нанизувати якісь події. Потім ми дійшли до висновку, що це дорога. Дорога, по якій будуть йти. І ми поводирем на цій дорозі обрали владику. Він своєю оповіддю, своїм голосом, своїми емоціями і почуттями повинен був супроводжувати. І тоді народжувалися епізоди. Не хотілося дійсно, щоб це була хронологія, бо вона така затяжна і документалістика суха, вона трошки прив’ялює і пригнічує. Хотілося живих образків. І тут народжувалися оті острівці на тій дорозі, ті маленькі зупинки, такі своєрідні стації в образі художнього бачення. І там же народилася ідея про монаха, – розповів Олег Герман.
У фільмі про Зарваницю відтворені сцени приходу київського монаха на землі Поділля, який втікаючи від монголо-татар, що нищили Київ у 1240 році, знайшов прихисток у ближніх від столиці місцях. Картина показує паралель між шляхом древнього монаха і сучасної людини. Роль монаха зіграв Євген Лацик. Чоловік зізнався, що його перші кроки у кіно не були легкими.
– В дійсності в джерелі довелося сидіти дуже багато. Ноги були такі червоні – страшне. Але я свідомо йшов на це. Віддаючи нехай якусь там маленьку таку свою жертву в те, щоб фільм склався, вдався. Зрештою, я не міг інакше себе поводити, того що група на чолі з Іваном Яснієм, якби ви бачили, як хлопці працюють. Коли треба їм кадр, вони лягають в ту ж саму воду, лізуть на дерева. І я зі своєї сторони просто не міг. Мені було цікаво працювати, того що такої можливості позніматися я ще до цього не мав. Це фактично мій дебют на екрані, – розповів новоспечений актор.
Нині вже київський режисер Іван Ясній шкодує лише про одне, що не зміг докластися до зйомок повною силою, на якийсь час просто оселитися у Зарваниці і спостерігати.
– Ті люди і ті події, які там відбуваються, ми сприймаємо їх завжди зі свого боку, як ми йдемо туди на прощу, як ми йдемо за якимось порятунком, за якимось просвітленням у своєму житті. А коли ми почали знімати, я почав бачити людей, як вони світяться, почав бачити якісь найбільш світліші сторони тієї Зарваниці і я пам’ятаю, що робота дуже легко йшла. Ніякої якоїсь такої перешкоди не було. В один вечір падав дощ, а коли ми починали знімати, було сонце, – розповів режисер.
Настоятель Архикатедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці отець Андрій Романків один із тих, хто вже встиг подитися новий фільм про Зарваницю. Священнослужитель каже, що авторам вдалося передати властиві цьому чудотворному місцю духовні струни.
– Вони передають таку живу віру. Особливо в цей час, коли ми в особливий спосіб в цілій Вселенській церкві, в нашій українській греко-католицькій церкві задумуємось над нашої вірою, Святіший Отець нас спонукає подивитися на свою віру, ділитися своєю вірою, я також десь в цьому світлі дивився і цей фільм. Думаю, що невипадково він саме з Божої волі і з помислу Пресвятої Богородиці вийшов саме у цей рік віри в нашій церкві. Він дійсно передає живу віру, коли віра світиться, коли вона передається, – вважає отець Андрій Романків.
Творча група людей, які створили документальний фільм про святиню сподіваються, що завдяки їхній праці Україна і світ більше дізнаються про цю безцінну перлину Подільського краю. Зараз, до речі, йде підготовка до перекладу стрічки англійською мовою. Придбати DVD-диск із фільмом про Зарваницю можна у архикатедральному соборі Тернополя. Додамо також, що з 2003 року, згідно із рішенням Апостольського Престолу у Римі, Зарваниця належить до двадцяти найвідоміших Марійських Духовних центрів Європи.
