Люди, які живуть вірою, бачать усе по-іншому.
Джонатан Дюренг
В одному з попередніх номерів газети ми писали про те, що Святіший Отець Венедикт XVI проголосив Рік Віри, який почався з 11 жовтня минулого року і триватиме до 24 листопада 2013-го. Використавши з книги «Діянь апостолів» духовну метафору «Бог відчинив поганам двері віри», Папа у своєму Апостольському листі з цього приводу пише: «Двері віри завжди відчинені для нас. Вони ведуть до життя у сопричасті з Богом і дозволяють увійти до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується Слово Боже і серце перебуває у переображувальній благодаті. Увійти в ці двері – це вирушити в дорогу, що триває ціле життя».
Дуже слушною і актуальною є теза Венедикта XVI щодо проголошення Слова Божого і перебування людського серця у «переображувальній балгодаті». Ця думка співзвучна з висловлюванням Джонатана Дюренга про те, що людина правдивої віри бачить усе по-іншому.
Сьогодні, на жаль, часто буває так, що не всі християни, слухаючи Слово Боже, живуть згідно з Христовою вірою і їхні серця ще не перебувають у переображувальній благодаті. Саме тому Папа Римський й проголосив Рік Віри, щоби кожен з нас міг замислитися над цією проблемою, немов у дзеркалі побачити себе, навіть поставити конкретне запитання: «Чи я справді є віруючою людиною? І яка моя віра? Чи є вона основою мого життя, орієнтиром, своєрідним маяком у цьому бурхливому морі суєти, спокус і пристрастей?»
Для тих, які мають справжню християнську віру, відкривається інше бачення речей, сенсу людського життя – набагато змістовнішого й світлішого. Віра робить людей кращими і щасливішими, зникає багато непотрібних сумнівів, страхів і побоювань, які часто отруюють людське життя, заважають пізнати його справжню сутність, відчути радість Божої присутності у цьому світі і безпосередній зустрічі з Ним у віч- ності. Людина, яка живе за вірою, набагато добріша, лагідніша, терпеливіша. Вона сповнена рівновагою, спокоєм, розсудливістю, мудрістю.
Віра – це Божий дар кожному, хто щиро шукає Христа, прагне Його. Прикро, що сьогодні є багато людей, які позбавляють себе цього безцінного скарбу і живуть ще у темряві безвір’я. Вони відвертаються від світла небесної благодаті, яку Всемилостивий Господь щедро дарує усім. Це можна проілюструвати на прикладі звичайного телевізора, якісне зображення якого залежить від розташування антени. Нерідко буває так, що положення цієї антени треба міняти. Подібно мають поступати і християни, віра яких не повинна бути як погано налаштована антена. Необхідно прикласти чимало зусиль, щоби повернутися до Бога обличчям, тобто всім своїм життям. Не можемо нарікати на телевізор, якщо він не показує через поганий сигнал. Так само й віра не принесе нам радості і щастя, спокою і надії, якщо не будемо всеціло скеровані до Бога, до Його благодатного Світла.
Корейська принцеса Лі, яка на 62-му році життя стала християнкою, сказала: «Я не можу сказати, що в моєму житті бракувало щасливих днів, але неможливо навіть порівняти їх зі щастям, яке мені принесла віра». А один в’єтнамець, що навернувся з конфуціанства, так мовив до своїх нових співбратів: «Ви християни, що живете в Христовій вірі від народження, очевидно, й не маєте жодного поняття, який дорогоцінний скарб одержали. Це можемо знати тільки ми, які блукали усе своє життя і тому подолали страх, непевність і гіркоту. З того часу, коли я знайшов Христа, ношу в своєму серці мир, спокій, впевненість і оптимізм. Лише тепер я знайшов справжнє щастя».
