З поміж 140-ка церковних громад УГКЦ, які діють на території Італії, громада м. Казерти стала першою «Українською персональною парафією» наших часів, адже досі існувала лише єдина парафія святих мучеників Сергія і Вакха для українських греко-католиків у Римі, заснована 40 років тому стараннями патріарха Йосифа Сліпого. Канонічний статус інших спільнот УГКЦ в Італії окреслений як місії, ректорії та капеланії для вірних Східної Церкви sui iuris, що діють на території Латинської дієцезії.
Перед Архиєрейською Божественною Літургією хор заспівав кілька пісень до Пресвятої Богородиці. Після того, як о. Ігор Данильчук привітав у храмі св. Антонія владику Діонісія, пролунали вітальні слова мера м. Казерти та консула України. Після Літургії канцлер Дієцезії Казерти о. Пієтро де Феліче (mons. Pietro Di Felice) зачитав “Декрет про заснування української персональної парафії Пресвятої Тройці”, після чого пролунали вітання Генерального вікарія о. Антоніо Паскуаріелло (mons. Antonio Pasquariello), священиків та церковних громад, нагородження іконами італійських священиків та золотим хрестом з прикрасами вікарія. Крім того було вручено подячні грамотами Апостольського візитатора українським майстрам за жертвенну участь у ремонтних роботах у парафіяльному храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, куди переходить українська громада (Chiesadell’’Immacolata Concezione, Caserta, via San Carlo, 112).
Після чого було сформовано процесію з копією чудотворної ікони Зарваницької Богородиці. Під час процесійного походу виконувалися релігійні та патріотичні пісні, були зачитані Євангелії біля школи, міського управління міліції, міськради, катедрального храму св. Архистратига Михаїла.
Дзвони української церкви зустрічали процесію. Владика Діонісій розрізав синьо-блакитні стрічки, після чого увійшовши першим, благословив свяченою водою відновлену церковцю. Відтак було зачитано Декрет про призначення першого пароха та розпочато обряд його введення.
Обряд введення нового пароха о. Ігор Данильчука, виглядав наступним чином:
Спершу кандидат поклавши руку на Євангелії відмовляє «Символ віри», присягу у вірності виконувати нові обов’язки покладені на нього Церквою, а відтак відновлює присягу, яку він давав під час ієрейських свячень. Після цього канцлер веде нового пароха до Кивоту, до сповідальниці, до баптистерію та благословить людей.
Неможливо словами передати все, що відбувалось, адже це був особливий день для українців в Казерті, які нарешті мають свій храм (вони ревно трудилися над оновленням цього храму, все зробили для того, аби свято відбулося).
На завершення у своєму слові парох віддав своє священиче служіння, свою родину та парафіяльну спільноту під покров Зарваницької Божої Матері. Після чого кожен підійшов, щоб поцілувати ікону Зарваницької Богородиці, отримати благословення від пароха та пам’ятні образки Пресвятої Тройці.
А на подвір’ї парафіяни приготували частування для всіх гостей свята українськими стравами та солодощами.