Церковні дзвони закликають прихожан у храм. Так щонеділі розпочинається Богослужіння. Проте цього разу мешканці Івачева Горішнього очікували особливо. Архиєреське богослужіння відбулось з нагоди 550-річчя села та 245-річчя заснування парафії.
Кир Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ, під час проповіді сказав: “У спогаді того попереднього храму, який уже 245 років тому стояв у нашому селі і був свідком молитви наших прапрадідів. В даті 550 років тому, коли була вперше згадка письмова про існування нашого села. Але із археологічних досліджень знаємо і про те, що люди жили і молилися на цьому місці задовго до цієї дати”.
{youtube}qhLTYin-5Uc{/youtube}
Село Івачів Горішній хоч і невелике, але зачаровує своє природою. Живе тут трохи більше 250 людей. Розташоване село на березі річки Серет: на пагорбі житла людей, а внизу мальовничий став. Приїздять сюди відпочивати люди з навколишніх сіл, з Тернополя, а ще це одне з улюблених місць рибалок. Проте чи не найбільше мешканці Івачева Горішнього пишаються старовинною церкво. Місце, де зараз знаходиться храм, давнє, намолине століттями. Колись тут була дерев’яна церква. Та вже і новому мурованому храму більше ста років. Напередодні святкувань церкву капітально відремонтували. А в день ювілею села – освятили.
На парафії діють різні спільноти: Марійська дружина, матері в молитві. Настоятель храму, отець Орест Глубіш, гуртує навколо себе і дітей, і молодь. А напередодні святкувань священик видав книгу про історію села. В Івачеві Горішньому церква завжди мала особливе значення, як духовний і культурний центр. Івачівці довго готувалися, тому і щиро раділи святу.
Зіновій Когут, старший брат церкви Воскресіння Господнього у с. Івачів Горішній, розповідає: “До сьогоднішнього дня не відчувалося ще. Бо постійно була робота якась. Багато роботи і біля храму, і в храмі. А вже сьгодні, як почалася служба, то відчувається. Радіє душа? Радіє, і хвилювання якесь”.
Відзначили в Івачеві Горішньому також 110 річницю з дня народження Блаженного священномученика Зенона Ковалика. Івачівці його називають покровителем села. Тут він народився, вчителював у сількій школі. Пізніше Зенон Ковалик пішов у монастир, став священиком і ревним проповідником віри Христової. Остання велика проповідь отця Зенона відбулася в Тернополі 1940 року на храмове свято Успіння Пресвятої Богородиці. Тоді отця Зенона слухало близько десяти тисяч людей, що зібралися на храмовий празник. А вночі з 20 на 21 грудня 1940 року до монастиря прийшли агенти НКВД.
Марія Когут, мешканка села Івачів Горішній, каже: “У 41 році, коли у Львів ввійшли німецькі війська, відкрили тюрми і люди ринули шукати своїх родичів. Проте найбільше їх вразила картина розіп’ятого на стіні священика, в животі якого була вставлена недоношена дитина. 26 червня 2001 року Блаженний Іоанн Павло ІІ проголосив отця Зенона Ковалика Блаженним. І він став відомим на весь світ”.
Мешканці села кажуть,що покровительство святого Зенона відчувають донині. А ще розповідають: храм Воскресіння Господнього особливий, а свої слова підтверджують історичними фактами.
“Під час Зборівської битви, коли Богдан Хмельницький йшов на Зборів у 1649 року, то на згадку залишив ікону Воскресіння Христового. Відтоді храм має покровителя: воскреслого Ісуса Христа”, – додає Марія Когут.
Громада села гуртується навколо храму. І хоч парафія невелика, дбають і про церку, і церковне подвір’я. А допомагають Івачівцям у цьому благодійники.