1. Церква – спільнота дітей Божих, об’єднаних вірою в Триєдиного Бога, а священик є служителем цієї спільноти, образом Христа – Доброго Пастиря, діяльно присутнім серед свого народу.
2. Кожен представник духовенства є обличчям Церкви і має звершувати своє покликання згідно з її суспільним ученням. Наша надія – у Бозі!
3. Першочергове завдання душпастиря – благовістити Слово Христового Євангелія, уділяти Святі Таїнства, провадити народ у молитві, пості та служінні потребуючим.
4. Церква є активним учасником суспільних, а не політичних процесів. Тому священик не має права бути лідером у політичних акціях чи виголошувати політичні промови.
5. Церковний амвон слід використовувати лише для проповіді Божого Слова і християнської моралі.
6. Священик у всіх обставинах життя має бути миротворцем, а особливо – в умовах громадянського протистояння, тому йому суворо заборонено виголошувати заклики до насилля.
7. Покликання душпастиря у всіх злободенних обставинах – не покидати своїх вірних і бути з ними. «Добрий Пастир душу свою кладе за своїх овець» (Ів. 10, 11).
8. Священнослужитель покликаний, відкинувши всякий страх, бути свідком Христа і Його правди. «Небо і земля минуть, а слова Мої не минуть» (Мт. 24, 35).
9. Усі представники духовенства повинні пам’ятати, особливо в теперішніх обставинах, про важливість послуху церковному проводу.
Дорогі владики і отці! По-братньому обіймаю всіх вас, разом із вами вболіваю за всі рани, завдані нашому людові, підтримую вашу священичу ревність і близькість до своєї пастви. У цих складних обставинах нам так важливо бути з Богом і ближніми в молитві та служінні.
Нехай Боже благословення спочиває над нашою Церквою та нашим народом!
† СВЯТОСЛАВ