Незважаючи на непевну політичну ситуацію, на майже військовий стан, на якусь нерішучість у всіх трьох гілках влади, існує загальне переконання, що треба зайнятися розбудовою держави, нормальної з усіх точок зору.
Багато говориться, що Україна – це велика країна із значним потенціалом, який після потрясінь на зламі 2013–2014 років визволився з пут крайнього матеріалізму і чекає на своє використання для загального блага народу.
Попри те, пригадуються мені слова патріарха Йосифа Сліпого, які чув особисто: “Кожний другий українець – геній, а всі ліниві”.
Якщо процитовану фразу такої авторитетної людини зрозуміти дослівно, то надії на краще майбутнє в нас нема.
Однак не все так трагічно, якщо зважати ще й на те, що патріарх Сліпий особисто був запереченням своїх слів. Спробую це пояснити.
Автор цих рядків довгі роки жив поза межами України, де мав нагоду приглядатися до співвітчизників на різних поселеннях і чути, що чужинці говорять про українців.
Поселенці з України розбудували сільське господарство Канади та Аргентини. У США заводи охоче приймають українських робітників. В Італії місцеві родини довіряють українським жінкам опіку над людьми похилого віку та наймолодшими членами своїх родин.
Пригадую також слова кардинала Жозе Полікарпо, колишнього патріарха Католицької Церкви в Португалії: “Тішуся, що моєю старенькою матір’ю займається українка, така відповідальна, чесна та працьовита жінка”.
Як бачимо, у різних частинах світу наших співвітчизників вважають серйозними, сумлінними та відповідальними працівниками. То чи можна казати, що всі українці ліниві?
Однак треба звернути увагу на один нюанс.
Українських працівників у різних сферах шанують і люблять ті, хто наймає їх на роботу. Натомість у згаданих країнах у процентному відношенні мало українців, які самостійно “пробиваються” на керівні посади і здобувають загальне, міжнародне визнання у своєму фаху.
Вивчаючи історію України, все ж натрапляємо на осіб (і їх є доволі), яких можна називати світочами у сфері науки, політики, культури (у різних її ділянках), економіки, сільського господарства тощо.
То знову питаємо: у чому полягає лінивство українського народу, про яке говорить патріарх Йосиф Сліпий?
Відповідь дуже проста: у тому, що лише невеличка частина українців використовує свої природні таланти.
За статистикою Нью-Йорка, тільки чотири зі ста українців вступають до вищих навчальних закладів, коли серед інших національностей це зазвичай десяткове число, яке іноді сягає 80 відсотків.
Повторюся: українці не використовують талантів, якими Господь їх обдарував, і обставин, що в них вони могли б досягати висот. У цьому полягає “лінивство” українців.
Якщо хочемо, щоб Україна була справді великою країною і наше суспільство належно розвивалося, треба закотити рукава і не тільки працювати, а й розвивати Богом дані таланти.
Це слово звертаю передусім до наших молодих громадян, на яких покладаємо великі надії.
+ Любомир,
Архиєпископ-емерит
www.pravda.com.ua
