Розумію, що, побачивши назву цієї рубрики, хтось із вас, шановні читачі, скептично зауважить: «Чи варто знову писати в релігійній газеті на цю тему, якщо немає певності в тому,що їх прочитають ті, для кого адресовані ці публікації, – залежні від алкоголю чи наркоманії». Нажаль, така проблема існує, однак це не означає, що релігійна газета повинна мовчати, коли бачимо як наше суспільство,крім інших сучасних бід і нещасть, страждає від тієї «зеленої»чуми.
У цьому матеріалі не хочемо подавати страшну статистику, яка свідчить про жахливе спивання значної частини нашої,колись тверезої і поміркованої в цьому плані нації.Наслідки зловживання ще жахливіші:повністю знищене подароване Богом здоров’я- вражені нирк, печінка, серце, легені та інші життево важливі органи. Обличчя в цих бідних людей, cеред яких не лише чоловіки, а й жінки, землистого кольору, в очах пригніченість, рухи і жести,навіть мова-неадекватні. Але найстрашніші плоди цієї алкогольної сваволі – це суцільне моральне падіння, повна деградація особистості, втрата не лише Божого образу і подоби,але й чисто людської подоби.А якщо дивитися на ці речі через призму християнського вчення, то ці нещасні люди гублять не лише своє тіло,але й найцінніший дар,який дав нам Творець-власну душу. Про це написано як і в Старому,так і в Новому завітах. Немає потреби цитувати тих місць із Святого Письма,хоча дуже повчальні і насторожуючі слова сятого апостола Павла нагадаємо: «Ні пияки, ні злодії, ні розпусники Царства Божого не успадкують». А це ж найжахливіше що може статися,зокрема з християнином який через таку, здавалося, дрібницю, губить свою душу, позбавляє себе вічної радості і щастя у Царстві Небесному.
Я розумію що можливо мої ці роздуми й справді, як вважають деякі скептики нічого не дадуть берпосередньо цим нещасним людям,але інколи шукаю і не можу знайти відповіді на таке, здавалося, риторичне запитання «Як можна дійти до такого принизливого стану,щоб свідомо і так безвідповідально знищувати самого себе,так безжалісно руйнувати цей дивовижний і мудросформований, чистий і здоровий організ, у якому відбуваються життево-необхідні процеси. Повірте, що це ніщо інше, як прямий виступ супроти Бога, зневага його великого задуму, який має увінчатися спасінням душі кожної створеної Ним людини.
Ці нещасні люди, рубаючи гілку на якій сидять, свідомо відмовляються від Божої опіки,позбавляють себе Його охороняючої благодаті. Скажіть, будь-ласка, хіба нормальна,здоровомисляча і відповідальна за своє життя людина буде отруювати себе, а відповідно – і свою сім’ю, родину, довкілля шкідливою рідиною, яку, як свідчать деякі історичні факти, винайшли якісь дикі племена,щоб таким чином затьмарити свій розум і «раювати»у цьому алкогольному чи наркотичному кайфі.Дикуни не замислювалися над плачевними наслідками цього дурману.Їм так було добре,а далі,як мовиться,хоч потоп.Але ж ми,сучасні,до певної міри цивілізовані люди,з розвинутим мисленням,культурою,релігійністю,у недалекому минулому-високою духовністю,поміркованістю і стриманістю у вживанні цього згубгого зілля,недикі племена,нетемна маса,яка сидить у безпросвітній темряві і не бачить Господнього світла.
У дяких людей з цього приводу часто виникає багато запитань,навіть грішних щодо цієї проблеми через призму релігійну,зокрема християнську.Чому,мовляв,всемогутній Бог допустив це явище?Чому затемнив внутрішній зір цих бідних людей,закаменував їхні сарця настільки,що вони не бачать,не відчувають себе над прірвою.Чому молоді чи навіть старші,нібито поважні,інтелегентні люди з високою освітою,непересічними талантами і здібностями,потрапивши в сіті диявола,гинуть у його лабетах.Вони пропивають чи витрачають на наркотики шалені гроші,аби свідомо і цілеспрямовано знищити себе.І найбільша біда цього згубного явища полягає в тому,що ці хворі люди не визнають того що вони і справді є алкоголіками чи наркоманами.Зухвало обманюючи своїх рідних,друзів,лікарів,усіх хто турбується ними,їх здоров’ям,репутацією,взагалі ії майбутнім,свідомо відмовляються від опіки і турботицих добрих людей.Але найстрашнішим є те,що вони відмовляються від Божої благодаті святого духа,відвертаються від Його сцілюючої руки.
Молімося,щоб Господь відвернув караючу руку «зеленого»супустата і вирвав з його рук нашу мудру і патріотичну,овічену і релігійну,працьовиту і героїчну українську націю і благословив її на тверезість,високодуховність,мир і процвітання. Особливо молімся за тих, які так необачно потрапили в ці алкогольні кайдани, щоб і до них прийшло світло навернення і спасіння.
Завершуючи ці непрості роздуми, усвідомлюю, що їх прочитають не всі ті люди, заради яких вони написані. Однак сподіваюся (і дуже прошу вас, дорогі читачі,) не віднестися скептично до нашої спроби і великого бажання допомогти залежним від цієї недуги нашим братам і сестрам. Дуже просимо зробити все можливе, щоби вони все-таки прочитали цей матеріал і почули крик душі всіх людей доброї волі. Особливо членів їх родин: дружин, чоловіків, батьків і дітей, які плачуть і ридають над своїми зраненими цією бідою рідними. Можливо, торкнеться їхнього розуму і серця цей короткий фрагмент листа малої дівчинки, яка з болем у серці звертається до свого татка: «Дорогий татусю! Молю і благаю тебе, покинь пити цю страшну горілку. Я вже не можу бачити тебе п’яним, коли ти приходиш додому в жахливому вигляді, говориш погані слова, б’єш маму і нас з братіком. Я молюся за тебе, таточку, щоб ти став іншим – здоровим, добрим і лагідним. Аби ми, твої діти, ніколи не соромилися тобою».
