21 квітня упокоїлася Лідія Цегельська, дочка блаженного священномученика католицької церкви, українського церковного і громадського діяча у Галичині, греко-католицького священика Миколи Цегелького.
Лідія Цегелька проживала у м. Тернополі на проспекті Злуки 27/115. Була практикуючою христианскою, парафіянкою храму УГКЦ св. Івана Богослова. Як розповідає настоятель храму о. Іван Козій, останні роки тяжко хворіла, була прикута до ліжка. «Лідія Цегельська часто приступала до Святих Тайн Сповіді та Святого Причастя, а перед смертю отримала Святу Тайну Єлеопомазання», – каже священик.
Покійна була підопічною проекту “Домашня опіка” Тернопільського благодійного фонду “Карітас”. Працівники та волонтери проекту регулярно відвідували Лідію Цегельську, підтримуючи її на дусі та надаючи різного роду допомогу.
Увечері, 21 квітня, митрополит Василій Семенюк очолив заупокійну Панахиду у домі померлої, а відтак повчав вірних про мученицький подвиг її батька.
Сьогодні, 22 квітня, о 12.00 відбудеться похорон.
прес-служба архиєпархії
Микола Цегельський (повне ім’я – Микола Сава Йосафат Теодорович Цегельський) (*17 грудня 1896, Струсів, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія — †29 травня 1951, селище Явас, Зубово-Поленського району Мордовської АРСР,РСФСР[1]) — блаженний священномученик католицької церкви, український церковний і громадський діяч у Галичині, греко-католицький священик.
Микола Цегельський народився 17 грудня 1896 у містечку (тепер — селі) Струсові на Тернопільщині. Був сином видатного душпастиря о.Теодора Цегельського із давнього священичого роду та Марії Магдалини Мандичевської. У 1918 році закінчив Теребовлянську гімназію (?Тернопільську) і вступив на теологічний факультет Львівського університету, який закінчив на відмінно у 1923 р. 31 серпня 1924 р. Микола Цегельський повінчався із Йосифою Ратич. Син — Маркіян (Атиноген) Цегельський — вчений-енергетик.
5 квітня 1925 р. митрополит Андрей Шептицький рукоположив його на священика. Був ревним душпастирем, дбав про духовність, освіту та добробут своїх парафіян. Спочатку працював у с. Висипівцях Озернянського деканату (1925–1927 роки), з листопада 1927 — парохом с. Сорока Гримайлівського деканату. При церкві о.М.Цегельський заснував три братства: Братство Апостольства Молитви, яке згуртувало 170 парафіян, Братство Найсвятіших Тайн (62 особи) і Братство Тверезості (60 чоловік). Кожне братство мало свою програму, свої обов’язки і активно діяло під проводом свого душпастиря. У 1934 р. отець почав будівництво нової церкви, створивши перед цим сільську цегельню, де селяни самі випалювали цеглу. За 2 роки було побудовано велику церкву, громадський дім і приміщення для читальні «Просвіти». Отець Микола Цегельський заснував на своїй парохії філію товариства «Сільський господар», Касу взаємодопомоги та молодіжного товариства «Луг».
У 1938 році о.Миколу Цегельського назначено місцедеканом (заступником декана) Гримайлівського деканату. (Є відомості, що потім, у післявоєнний-радянський період був і деканом Гримайлівським, але нема на то підтверджень, бо вже не вийшов шематизм УГКЦ.)
Після війни почалися масові репресії, — отець до дна випив чашу залякувань, погроз і побоїв. 28 жовтня 1946 був заарештований, а 27 січня 1947 Військовий трибунал МВС Тернопільської області засудив священика на 10 років ув’язнення. Перебував у пересильних таборах у с. Ляцькому біля Золочева, у Підкамені біля Бродів та на львівському пересильному пункті на вул. Полтв’яній. Там о. Цегельський регулярно відправляв Служби Божі та акуратно записував, коли і в якому наміренні вони відправлені. Згодом був вивезений у табір суворого режиму в поселенні Явас біля станції Потьма, а його діти були виселені у Читинську область. Мучився від сильних болів нутрощів.
Помер 25 травня 1951 року, похований на цвинтарі станції Потьма.
Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Папи Івана Павла ІІ.
