Подія Зіслання Святого Духа на учнів Ісуса Христа мала для них фундаментальне значення. Отримавши благодать Святого Духа, вони перемінилися з простих і невчених рибаків на мудрих і відважних апостолів, що понесли Христову науку по цілій Римській імперії. Зіслання Святого Духа стало для них духовним народженням до нової місії у їхньому житті. Дар мудрості не полягав на тому, що їм не треба було нічого вчитися, навпаки, Дух Святий розпалив у їхній душі спрагу глибого пізнання Господа, бажання вивчати Слово Боже, проповідувати Його і керуватися Ним у щоденному житті. Їхня відвага не проявлялася у тому, що вони перестали боятися небезпек, а у тому, що завдяки благодаті Святого Духа, вони глибоко переконалися, що Христос, хоч вознісся і сидить по правиці Отця, однак завжди є з ними тут на землі, за будь-яких обставин, що Він у будь-яку найважчу хвилину є поруч. Ми, сучасні християни, просім у Господа, щоб благодаттю Святого Духа й нас учинив мудрими і відважними свідками Його присутності у сучасності, у тих обставинах, які нам доводиться тепер переживати.
Господь дуже добре про нас подбав, адже одразу після нашого хрещення ми отримали Миропомазання – таїнство, в якому новоохрещеній особі уділяється благодать Святого Духа через помазання членів тіла дорогоцінним Святим Миром і виголошенням слів: «Печать дару Святого Духа». Отже, кожен із нас християн носить у собі той великий скарб-потенціал. Св. ап. Павло, усвідомивши це, вигукує до християн: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?» (1 Кор. 6, 19). Будучи носіями цього багатства, ми також повинні собі усвідомити, що найкращий скарб мало, що вартий, якщо його не використовувати. Він набирає свого значення тоді, коли він приносить користь. Чи вповні ми використовуємо дари Святого Духа, які ми посідаємо? Нехай нинішнє святкування празника Зіслання Святого Духа буде для нас певним завданням – відкривати у собі дари Святого Духа і користуватися ними у нашому щоденному християнському житті.
Благодать Святого Духа подала апостолам велику духовну силу і оптимізм. Вони невтомно трудилися у проповідуванні Слова Божого всюди там, де тільки це було можливим. Вони долали величезні відстані: пішки, човнами, колісницями. Вони намагалися промовляти до кожного: старших, молоді, дітей. Вони не знеохочувалися переслідуваннями, насмішками, невдачами. І все це завдяки силі Святого Духа, яка їх наповнювала. Нині і ми, як апостоли, хочемо сповнитися такою силою Святого Духа, щоб у сучасних обставинах нашого життя, в наших терпіннях, невдачах, труднощах, замість знеохоти – шукати надії, замість нарікання – шукати з Божою допомогою розв’язання найважчих проблем, замість втечі – йти відважно на зустріч викликам життя. Лише у Святому Дусі можемо знайти ту правдиву духовну силу. Відкриваймо скарби Святого Духа. Повірмо, що Господь і нам цей дар щедро подає, ми тільки скористаймо з нього.
Владика Теодор (Мартинюк)
31 травня, Архикатедра Тернополя, витяги із проповіді.
