У 1996 році був утворений Києво-Вишгородський екзархат УГКЦ, до складу якого входила Хмельниччина. Згодом, у 2002 році, в Хмельницькій області душпастирювало п’ять священиків, які обслуговували сім парафій: у Кам’янці-Подільському (дві парафії) та в селах поблизу Хмельницька (три парафії).
21 жовтня 2003 року Синод Єпископів УГКЦ передав територію Хмельницької області під опіку, а потім приєднав до складу Тернопільсько-Зборівської єпархії. Усі тринадцять років ця територія динамічно розвивалася і зараз тут діє Кам’янець-Подільський і Хмельницький деканати (76 парафій і 52 храми).
Про це розповідає у відеоблозі для «Живого телебачення» владика Василь, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський, розповідаючи про розвиток УГКЦ на Хмельниччині.
«Якось я приїхав на одну парафію під Хмельницьким і заохочував дітей молитися, – пригадує єпископ. – Одна жінка сказала, що сама не знала молитов. Вона із телебачення почала вчити молитву «Отче наш»».
{youtube}MFEItfjpiRg{/youtube}
А ще владика Василь пригадав, як в одному селі, поблизу Хмельницька, греко-католицький храм звели, а перед ним ще був пам’ятник Леніну: «Через деякий час люди самі проголосували, щоб цей монумент знесли. Тож УГКЦ перенесла свідомість національну і духовну для багатьох вірних цього регіону».
А звідки ці вірні? Як відомо, після завершення навчання в СРСР молодь посилали на працю в інші області. А деякі верталися із Сибіру, та їм не дозволяли поселитися на своїй рідній землі, тому вони селилися ближче: на Хмельниччині. «Багато були під впливом виховання комуністичної ідеології. Згодом, вони почали приходити до храмів, також завдяки семінаристам, які допомагали в цьому. Щороку ми проводимо табори для дітей із Хмельницької області увесь місяць в Зарваниці», – розповідає він.
Владика Василь поділився своєю радістю від створення Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ: «Тішуся, що буде утворена нова єпархія, про яку мріяли наші єпископи – Митрополит Андрей, Патріарх Йосиф та інші. Їхня мрія тепер здійсниться!»
Наприкінці Митрополит Василь пригадав, яким чином зводилися храми на Хмельниччині: «Священики з Хмельниччини приїздили до нас, служили, а після обіду з людьми і семінаристами йшли хата-в-хату із простягнутою рукою, просячи жертвувати на будівництво храмів. І наші вірні з Тернопільсько-Зборівської єпархії щедро жертвували на це, бо знали як буде УГКЦ, буде й Україна і духовність».
