Те, що я побачив у вашій країні в цих днях, зворушило моє серце… Я бачив біль, але також бачив численні знаки надії, що, подібно до численних маленьких вогників, поволі запалюють великий вогонь.
Кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації Східних Церков
Цьогорічна всенаціональна проща, яка відбулася у Зарваниці 15–16 липня, мала особливе призначення. Паломники молилися за мир і спокій в Україні, за припинення кровопролитної війни. Основний наголос було зроблено на двох ювілейних датах: 150-літті коронації Зарваницької ікони Богородиці та 125-річчі від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого. У відпусті взяли участь високі церковні достойники, зокрема Глава нашої Церкви блаженніший Святослав Шевчук, Папський нунцій в Україні архиєпископ Клаудіо Гуджеротті, префект Конгрегації Східних Церков кардинал Леонардо Сандрі, архиєпископ і митрополит Хорватії Іван Девчіч, багато єпископів, священиків, монахів, вірних УГКЦ та інших Церков.
ЧИ ПОТРІБНІ СЬОГОДНІ ПРОЩІ?
І знову проща… Знову – всенародна, всеукраїнська… Цього року її назвали всенаціональною. Дуже багато людей, у яких – схвильовані обличчя, зосереджені на молитві очі, втома у тілі від подоланих пішки нелегких кілометрів. І знову: тихий липневий вечір, прохолодна, напоєна лісовими пахощами ніч, і… безкрає свічечкове море, що розлилося по всій Зарваниці та околицях. Усе було, як і завжди: зворушлива зустріч Глави нашої Церкви Святослава Шевчука, його цікава, сповнена глибокими відповідями на отримані запитання, розмова з молоддю. А потім, уже під вечір, Вечірня, архиєрейська свята Літургія і традиційний похід зі свічками від парафіяльної церкви до чудотворного місця, під час якого постійно звучала знайома і близька серцю кожного паломника пісня «Із Києва-міста», написана карпатським поетом Михайлом Ровенком.
Урочиста багатолюдна хода завершилася молебнем до Пресвятої Богородиці, виступами блаженнішого Святослава, кардинала Леонардо Сандрі, які схвильовано висловлювали свої враження від цього незвичайного священнодійства. А потім: освячення води, придбаних ікон, хрестиків, вервиць чи медаликів, панахида за полеглими на війні воїнами, Героями Небесної сотні, котрі віддали своє життя за волю і незалежність України. На завершення першого дня прощі відбулися Хресна дорога, великий духовний концерт на Співочому полі та нічні чування у всіх зарваницьких храмах.
Чимось особливим не відрізнялася від традиційної програми і неділя: зранку Утреня, похід владик і священиків до подіуму, на якому відбулася архиєрейська свята Літургія, що була заключним акордом відпусту. Традиційні вітання, подячні слова, многоліття та благословення усіх присутніх прочан Папським легатом кардиналом Леонардо Сандрі.
Прочитавши цю своєрідну преамбулу до розповіді про цьогорічну прощу до Зарваниці, у декого із вас, дорогі читачі, може скластися думка про те, що автор цих рядків, вживаючи у матеріалі фрази «все традиційно», «все як і завжди», до певної міри сприяє скептикам чи навіть критикам таких прощ, які, не розуміючи основної суті і неоціненної духовної користі від цих паломництв, уважають, що не потрібно збирати такі велелюдні відпусти. Що нібито у їх програмі немає чогось нового, неординарного, яке могло б зацікавити людей. Відразу скажу: я свідомо використав ці фрази, оскільки вважаю, що ті люди, які саме так оцінюють наші прощі до Зарваниці, на жаль, неспроможні побачити у цій «традиційності» щось набагато глибше, високе, духовне. Скажіть, будь ласка (я звертаюся до скептиків та критиків наших багатолюдних прощ), де, у якому іншому місці є така сприятлива можливість піднести свої гарячі молитви до неба, підсилюючи їх світлом тисяч свічечок, що тремтливо палахкотіли у руках численних паломників? Де і при яких інших обставинах приступає до святої Тайни Покаяння і, відповідно, бере участь у Службі Божій та приймає святе Причастя така величезна кількість вірних? До речі (і це я почув від інших вірян), на цьогорічній прощі ці важливі моменти були серйозно продумані й організовані, оскільки багато священиків сповідали і причащали прочан.
Або візьмемо інше: чи у Господній молитві «Отче наш» кожного разу, коли ми її молимося, є щось нове, неординарне? Звісно, що ні, але вона має велику силу, бо, по-перше, її нам подарував Сам Ісус Христос, а, по-друге, у цій молитві висловлюються різні (і дуже потрібні для спасіння наших душ) прохання. Те ж саме можемо сказати і про святу Літургію, молебень чи акафіст, про святі Тайни, інші духовні засоби. Зрештою, сам відпуст має дуже велику духовну цінність…
ГОВОРЯТЬ ОРГАНІЗАТОРИ ТА УЧАСНИКИ ПРОЩІ
Блаженніший Святослав Шевчук: «Вдивляючись у Патріарха Йосифа, слухаючи папу Пія ІХ, ми бачимо, що перемога України, перемога нашого народу, перемога нашої Церкви сьогодні кується тут, біля Твоїх стіп, Пречиста Богородице, бо Ти є Мати перемоги, до Тебе ми приходимо… Тому, святкуючи ювілей 150-річчя коронації цієї чудотворної ікони, ми відчуваємо, що тут сьогодні кується перемога України. Тут кожен прочанин може пережити у своєму серці те, що пережив оцей розслаблений євангельський чоловік. Ми приходимо сюди, аби каятися в наших гріхах, воскресати до Божого життя, вчитися жити справжнім християнським життям, прощати навіть ворогам. А це означає, що разом із Марією ми перемагаємо зло, диявола, який є первопричиною війни, горя, страждань і всього того, що завдає сліз, ран і крові українському народові».
Кардинал Леонардо Сандрі: «Жест прочанства, окрім того, що проголошує віру в Господа та є актом посвяти заступництву Матері Божої, робить нас упевненими в тому, що ми не самотні, бо Христос є вірний своїй обітниці перебувати з нами аж до кінця світу. Разом із цим, Пресвята Богородиця продовжує огортати весь світ духовним материнством, яке було поручене Їй Її Сином під хрестом. Цей жест закликає нас довірити своє серце і життя Христові, щоб і ми могли, за прикладом Марії, сказати: «Хай буде мені за Твоїм словом» – відповідно до власного покликання. Які потоки Божої благодаті зможуть сходити із цього дня, якщо кожний зміг би звершити, починаючи зі своєї сім’ї, принаймні один жест примирення. Любімо та слухаймо завжди Пресвяту Богородицю! Вона навчить нас, як із нас творити чесний та щедрий дар Богові й братам. Попровадить нас у пошуках повноти життя і радості у Христі. Хай Богородиця допомагає нам повторювати завжди у нашому серці слова, які також є проголошенням віри вашого філософа Григорія Сковороди: «Усе минає, але Божа любов після всього залишиться. Усе минає, окрім Бога і любові!» До побачення, Пресвята Богородице Зарваницька! Молися за нас до свого Сина, молися за мир на цій землі та бережи завжди нашого Папу Франциска і блаженнішого Святослава! Амінь».
Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський:
(Ці слова владика виголосив напередодні прощі) «Від нас усіх залежить, як відбудеться ця проща, що ми вимолимо у Бога, скільки буде людей у Зарваниці. Запрошуємо всіх до участі – всіх, хто може, запрошуємо йти пішки: будемо молитися за мир і спокій України. Пригадаймо собі історію зі Старого Завіту, коли Мойсей вів народ до Обіцяної Землі. По дорозі доводилося воювати з тими, хто нападав. І ось Мойсей виходить на гору, здіймає руки до Господа – поки він тримає їх догори, молячись, народ Ізраїля перемагає. На жаль, у наш час є дуже багато байдужих до того, що відбувається довкола. Вкотре нагадую, що не можна бути байдужими, бо це – гріх! Треба з молитвою йти до чудотворного місця, де відбулося стільки чуд, оздоровлень, навернень до Бога».
о. Віталій Козак, синкел з питань стратегії розвитку Тернопільсько-Зборівської архиєпархії: «Проща – традиція, яка існувала уже в перші століття християнства. Це момент, коли людина активізує духовні сили і жертвує Богу своє паломництво. Щира участь у прощі має дуже великий вплив на все життя паломника. Загальнонаціональна проща до Зарваниці – знак єдності всієї нашої Церкви, нашого народу. Тепер часто говорять, що в Україні є запит на єдність. Проща має за мету саме єдність. Дві згадані дати, яким присвячена проща, дуже важливі. Постать Патріарха Йосифа надто близька і вагома для нас. А коронування Зарваницької чудотворної ікони 150 років тому стало визнанням її на загальноцерковному рівні, хоча документи згадують про людні паломництва до Зарваниці ще у XVIII столітті».
НІЧНІ ЧУВАННЯ – ВАЖЛИВИЙ ЕЛЕМЕНТ ВІДПУСТУ
Висловлюючи переконання і вагомі аргументи про велику духовну цінність таких паломництв, варто згадати про ще один надто важливий і ефективний засіб, який є складовою частиною програми відпусту у Зарваниці, – нічні чування. Уявіть собі: у храмі, наповненому прочанами, священики, монахи, семінаристи, представники різних християнських спільнот пропонують присутнім цікаві та високодуховні розважання, релігійні пісні, сценки, які переплітаються різними молитвами, акафістами, молебнями. Аби переконатися, що це справді так, я побував у кількох зарваницьких святинях, тож спробую передати вам глибокий зміст цих чувань, їх богонатхненний дух.
У соборі Зарваницької Матері Божої чування проводили отці Ігор Махніцький та Іван Зозуля разом із семінаристами та молодими людьми зі спільноти віднови у Святому дусі УГКЦ «Бетел». Дуже цікавою і неординарною була сама тема чувань: «Ніч Світла», яку й коментувати немає потреби. Усе, що там відбувалося, було чудовими духовними промінчиками, які не лише розсували темряву зарваницької ночі, але й гріховну темряву людських душ. Уміле поєднання молитов із сучасною музикою, піснями творили цю неперевершену у духовному сенсі «Ніч Світла».
Провідними темами чувань у Підземній церкві, які проводили віце-ректор Тернопільської духовної семінарії отець-доктор Михайло Пастух та монах чину святого Василія Великого брат Пахомій Левчун, були мир і спокій в Україні, роздуми про 150-річчя коронації Зарваницької ікони Матері Божої, 125-ту річницю від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого, боротьба з гріхом, проведення гідного християнського життя. «Якщо хочемо миру, то потрібно відкинути гріх, зокрема пияцтво, наркоманію, розпусту, гнів, ненависть, убивство ненароджених дітей, які стягують своєрідне прокляття на Україну». Таким був лейтмотив цього чування. Мир і процвітання у нашій державі будуть лише тоді, коли весь народ по-справжньому навернеться до Бога.
У парафіяльній церкві чування проводили отець-декан Володимир Топоровський, о. Петро Пастух, о. Мар’ян Лемчук з молоддю із Чорткова та брат Пахомій. У дуже оригінальній у богословському розумінні та в алегоричній формі о. Петро Пастух висвітлив тему своєрідних «дверей», які людина сама відкриває злим силам. Тими дверима, в які впевнено входить злий дух, є гордість, бунт, непослух, непрощення, емоційні травми, під час котрих відбувається душевно-емоційне зранення. Внаслідок цього у людей виробляється неправильне мислення, хибне сприйняття світу, багатьох важливих речей. Останніми дверми, в які проникає зло і втягує нас у гріховний стан, є прокляття інших і самопрокляття.
Незвичайною і високодуховною була атмосфера під час чувань у храмі Пресвятої Євхаристії, які проводив о. Андрій Пиптик, священик церкви святого Йосафата, що у Тернополі. Йому допомагали учасники молодіжної спільноти «Знамення», котрі молилися акафіст до Богородиці. Потім молодь провадила молитви у стилі ТЕЗе, о. Андрій відслужив молебні до Богородиці і за недужих. Після цього відбулася презентація діяльності спільноти «Подружні зустрічі», молитва за родини та мировання. Темою розважань під час чування були «Основи духовного життя за Никодимом Святогорцем». Ішлося про «невидиму» боротьбу, яку повинен вести кожен християнин, який прагне осягнути спасіння своєї душі. Основною ареною цієї боротьби є людське серце, тож потрібно дбати про його чистоту, як і про чистоту помислів, споглядання, слухання. Завжди слід формувати правильний світогляд, а отже, правильний погляд і сприйняття світу, людей, речей, обставин. Для чистого – усе чисте, адже все, що сотворив Господь, було і є добрим.
о. Орест ГЛУБІШ
