Преосвященні владики, Всесвітліші і Всечесніші отці, Преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, Кам’янець-Подільської єпархії та усієї нашої митрополії
«Завітав до нас з неба Спаситель наш: Схід із сходу.
І ми, що перебували в тіні й темряві, знайшли істину,
бо від Діви народився Господь»
(Світильний, Утреня Різдва).
Христос Рождається! Славіте Його!
Дорогі у Христі! У цю світолосяйну ніч, на вістку ангелів небесних про народження Божого Сина, спішімо разом з пастушками та мудрецями до вифлеємських ясел, щоб стати учасниками Таїнства Божої Любові до усього людського роду – присутності Господа у житті кожного з нас.
Божий Син народжується у простоті, Його прихід на землю є сповнений смирення та убогості. В убогості народження Ісуса виявляється велич Небесного Отця, який таємничо звершує спасіння людини. Невипадково Господь Бог обирає саме ці обставини упокорення, щоб у них дарувати Істину усьому людству. Він неначе вчить нас, що Істина, милосердя, справедливість є насправді набагато простішими, ніж ми собі уявляємо. Ці Божі чесноти не потребують галасу, яким ми звикли супроводжувати усі наші вчинки. Для них вистачає тиші різдвяної ночі, убогих вифлиємських ясел, нечисленних свідків народження Божого Сина.
Христос народжується вночі, щоб розвіяти тінь і темряву нашого життя, які нас пригнічують, та ті, що нам не вдається побороти. Цього мороку не бракує у сьогоднішньому нашому житті: вже декілька років Україна проходить випробування своєї незалежності війною; постійно чуємо сумні звістки про загибель наших синів на фронті; у суспільстві панує багато зневіри; зміни у суспільному житті не йдуть так швидко, як ми сподівалися; рани війни важко гояться. Коли поглянемо поза межі України, то не зустрінемо більше оптимізму: привид війни висить також і над світом; народам бракує розуміння; всюди відчувається брак справедливості; жадоба багатства одних прирікає на нужду інших; усі хочуть говорити і ніхто не хоче слухати, тому важко знаходити порозуміння; відчувається, що людей доброї волі стає щораз менше. Так виглядає морок сьогоднішнього нашого світу.
Новонароджений Ісусу приносить нам дар перемоги світла над темрявою. Цей дар оспівуємо словами коляди: «Благослови нас, Дитятко Боже, даруй нас нині любов’ю, хай ціла сила пекла не зможе, нас розділити з Тобою. Благослови нас, ми Твої діти, Христос родився, славіте!». (Коляда «На небі зірка…»). Божий Син є світлом, яке поглинає і знищує темряву – Він є світлом «…що просвічує кожну людину. Воно прийшло у цей світ» (Йо 1, 9). Немовби символізуючи це світло, його народження провіщає вифлиємська зоря, яку оспівуємо у цей різдвяний час: «Звізда ста, де Христа, Невіста Пречиста, Сина зродила». (Коляда «Бог Предвічний…»)
Для того, щоб прийняти цей дар потрібно насправді небагато: досить мати чисте серце відкрите на Бога та Його любов. Таке серце мають Марія та Йосиф, які жертовно присвятили своє життя для Божої Дитини. Таке серце мають мудреці, які долають довгу дорогу, щоб принести свої дари. Таке серце мають убогі пастушки, що щиро радіють приходу Бога на землю. Цю щирість наш український народ підмітив та оспівав у колядках, які лунають кожного Різдва: «Ісусе милий, ми не багаті, золота дарів не можем дати, но дар цінніший несем від мира, це віра серця, це любов щира». (Коляда «Во Вифлиємі…»). Якщо цієї ночі кожен з нас матиме таке щире та відкрите серце, то дар Божої любові його не омине. Ознакою цього щирого серця є різдвяна радість, що переповнює нас сьогодні.
Дорогі в Христі брати і сестри. Головною темою цього Нового 2018 року у нашій Церкві є «Літургія та молитва». Це якраз ті середники, через які діє Бог у нашому житті. Спільно маємо нагоду глибше пережити особистий досвід молитви та нашу участь в Божественній Літургії, бо без цих двох складників немає «християнина». Пам’ятаймо, що кожної Служби Божої Христос уприсутнюється на престолах наших храмів. Цінуймо недільну Службу Божу, яка є простором, у якому діє сам Предвічний Бог. Постановімо собі ніколи не пропускати її. Нехай на цю постанову нас надихнуть вифлиємські ясла. У яслах звірята знаходять корм. А тепер у них лежить Той, хто сам назвав себе істинним Хлібом. Це пожива, що дарує людям істинне, вічне життя. Ясла вказують на Господню трапезу, до якої запрошена людина, щоб отримати Божий Хліб.
Іншою важливою подією у цьому році для нашої церковної спільноти стане 25 річниця заснування Тернопільської єпархії, яка згодом стала Тернопільсько-Зборівською архиєпархією. Це нагода для нас підвести підсумки нашого християнського життя на теренах тернопільського краю. Що ми осягнули, пройшовши шлях довжиною у чверть століття? Також це нагода просити у Господа благословення для нашої архиєпархії на майбутній розвиток, бо без Його допомоги усі наші людські намагання будуть даремними.
Дорогий український народе! Тобі заношу сьогодні радісну звістку про народження Божого Сина. Дорогі брати і сестри! Пам’ятаймо, що Різдво – це свято надії, котру звіщає Господь Бог усьому людському роду. Молімося сьогодні за надію для цілого нашого українського народу. Особливо у цю різдвяну ніч поручаю опіці Новонародженого Дитятка Ісуса наших воїнів, що боронять мир в Україні, членів їхніх родин, полонених, переселенців, які позбавлені рідної домівки воєнним лихоліттям, братів та сестер, яких турбота про власні родини завела на чужину, осіб літніх та немічних, усіх, хто страждає та потребує Божого посіщення та підтримки. Зичу всім вам веселих різдвяних свят та прославляю спільно з вами Новонародженого Ісуса нашою колядою: «Ой ти Царю, Царю, небесний Владарю. Даруй літа щасливії нашій неньці Україні». (Коляда «Нова радість стала»).
Христос Рождається! Славіте Його!
Благословення Господнє на Вас!
†Василій Семенюк,
архиєпископ і митрополит
Тернопільсько-Зборівський,
адміністратор Кам’янець-Подільської Єпархії
Дано у Тернополі
при архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
16 грудня 2017 року Божого.
