Христос рождається! У ці урочисті дні святкування Різдва Христового, а сьогодні – уже й Богоявління, пропоную вам, дорогі друзі, деякі міркування з приводу цієї видатної події. Передусім хочу сказати, що до написання цих роздумів мене спонукав матеріал на різдвяну тематику, поміщений у католицькому журналі «Слово між нами» (№9 (173), з якого я запозичив цікаві думки і розвинув їх у своїй інтерпретації. Ця стаття має досить оригінальну назву: «Чи бачите ви те, що бачить Бог?» У ній ідеться про одну колядку, яку ще в 1962 році у розпал так званої Карибської кризи написали американські автори.
Вчитуючись у її першу строфу, я відчув глибинність духовного, навіть богословського змісту цього чудового твору. Звичайно, ми маємо у своїй різдвяній скарбничці безліч відомих нам і прекрасних колядок, які передають радісний дух цього величного свята. Разом із давніми традиціями та звичаями вони є золотим фондом нашої національної культури. Однак повернемося до згаданої колядки, котра починається такими словами:
Вітер нічний до ягняти промовив:
-Чи бачиш те, що бачу я?
Чи чуєш те, що чую я?
Чи відаєш те, що відаю я?
Поглянь на небо, маленьке ягня,
Чи бачиш те, що бачу я?
На перший погляд здається, що чогось особливого у цих словах немає і їх не порівняєш із такими популярними колядками, як «Бог предвічний народився», «Нова радість стала» чи «Во Вифлеємі нині новина», та все ж у її змісті є щось таке, що спонукало мене написати ці роздуми. У цьому зв’язку хочу виділити цих три рядки, які написані у формі запитань: «Чи бачиш те, що бачу я?», «Чи чуєш те, що чую я?» і «Чи відаєш те, що відаю я?» Можливо, таке запитання виглядає дещо незрозумілим, навіть дивним. Мовляв, що можна побачити у різдвяній події? Звісно, що народжене у Вифлеємській стаєнці Немовля-Ісуса, яке лежало на сіні у яслах. Так, звичайно, відповідь правильна, бо це ж саме побачили і пастухи, котрі першими прибули до місця події. Вони дивилися на новонароджене Дитя звичайними очима і не бачили у ньому чогось особливого, що б відрізняло його від інших дітей. Однак за якусь мить пастухи, просвітлені Святим Духом, побачили в народженому Дитяті обіцяного пророками Месію, Спасителя світу.
Часто буває так, що в події Різдва Христового ми бачимо лише зовнішні ознаки: стаєнку, ясла, сіно, пастухів… А тепер поставимо ще одне запитання: «А що бачимо ми у відзначенні цього великого свята? У нашій різдвяній програмі. Звісно, що бачимо і дуже любимо Святу вечерю, 12 страв на столі, особливо традиційну кутю, пухкі пампушки, красуню-ялинку, пахуче сіно, чуємо веселі колядки-щедрівки… І ще дечого багато іншого ми бачимо і чуємо у ці святкові дні. І це дуже добре, бо ці елементи різдвяного дійства теж потрібні, оскільки вони збагачують і прикрашають наше святкування Ісусового дня народження. Однак не забуваймо, що ці складові частини свята є не основними, а додатковими. Основа основ Різдва Христового – це народжений від Пречистої Діви Марії Ісус, Який прийшов, щоби й нам дати нове народження, зовсім інше бачення і сприйняття світу, всього, що відбувається у ньому.
Повертаючись до слів цієї колядки, я хотів би дещо перефразувати поставлені у ній запитання і сказати, що про це питає не вітер, а Сам Господь Бог. Запитуючи нас, «чи бачите ви те, що бачу Я», Він просить нас дивитися на цей світ Його очима. Зазвичай ми споглядаємо на все, що відбувається у світі, своїм (людським) поглядом, однак Господь хоче відкрити нам внутрішній, духовний зір. Він прагне дати нам зовсім інше бачення і сприйняття речей. Спаситель хоче, щоб ми дивилися один на одного через призму християнської любові і милосердя. Він навчає нас добра, скромності, справедливості, лагідності і милосердя. Не забуваймо: Ісус, будучи Богом, взяв на себе людську природу для того, щоби нам показати справжню сутність нашого покликання. Воно полягає не в збагаченні, не у розкошах, не у гонитві за мамоною, а в скромності і простоті. Христос запитує нас: чи ви бачите головну мету Мого приходу на землю? Я прийшов, щоб вас врятувати, як Мойсей, вивести із «єгипетської неволі», якою є грішне життя, моральне падіння багатьох людей. Він прийшов «не засудити світ, а спасти». Але для того, щоби це сталося, Учитель хоче спочатку нас навчити, вказати на правильний шлях, «вузьку» дорогу, яка приведе нас кінцевої мети. До Царства Небесного.
Повірте, дорогі брати і сестри, що як би ми урочисто не відзначали Різдво, скільки б смачних страв не приготували, якщо з нами не відбудеться справжня, кажучи грецькою мовою, «метанойя», тобто переміна, оновлення серця, мислення, мовлення, способу життя, то ми, як ті давні вифлеємці, не прийняли народженого Христа до своїх заїздів. Дуже влучно з цього приводу говорив святий Єронім, який жив у Вифлеємі поблизу того місця, де народився Ісус: «Життя у Вифлеємі нікого не спасе, бо лише гідне, святе життя врятує людину». А один із відомих німецьких поетів писав, що якби Христос тисячу разів народився у Вифлеємі, ніщо тобі не допоможе, якщо Він не народиться у твоїй душі. Невинне серце, чиста душа, правдиве християнське життя є найкращим Вифлеємом, у якому народився Спаситель».
Із багатьох різдвяних вітань, які я отримав по телефону, у тому числі й «есемесок», мене зацікавили поетичні (хоч дуже прості та щирі) рядки одного дуже побожного і високодуховного студента нашої Духовної семінарії: «Христос нам ставить запитання: чи можемо ми прийняти народжене Дитя? Чи серце чисте, чиста хата? Чи є там місце для Творця? Чи в спокої перебуває сумління? Чи чогось не закидає тобі й мені? Чи належно переносиш ти терпіння? Чи маєш спокій у душі?» Ці слова, як бачимо, дуже співзвучні з попередніми фразами видатних людей.
Намагаймося й ми, дорогі друзі, ставити собі подібні запитання. І особливо у дні таких великих свят. Спробуймо подивитися на Різдво Христове, на Богоявління і все, що відбувається навколо нас, Божими очима. Нехай цей погляд просвітить наш розум, оновить серця, щоб ми хоч на йоту бачили, чули і відчували те, що відчуває Господь, дивлячись на нас. Хоча добре розуміємо, що все це залежить від Бога, від благодаті Святого Духа, яку Він посилає на нас. Як сказано в Заамвонній молитві Святої Літургії, «всякий дар з висоти є». Нехай у цьому нам допоможе коротка молитва з Першого Часу: «Христе, світло істинне, що освітлюєш і освячуєш кожну людину, яка приходить на світ! Нехай позначається на нас світло лиця Твого, щоб у ньому ми побачили світло неприступне. Справ наші стопи до виконування заповідей Твоїх, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих Твоїх. Амінь».
о. Орест ГЛУБІШ
