З давніх-давен бджіл вважали чистими і невинними істотами, а їх утримання – святим ділом. Для багатьох пасічників і сьогодні робота з бджолами – це передусім молитва та спілкування з Богом.
Життя бджіл може бути добрим прикладом працелюбності, гармонії та чистоти. «Піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу виконує; її труди вживають для здоров’я і царі, і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована», – читаємо у Святому Письмі (Притч 6, 6-11). Людина, яка пізнає бджіл, пізнає також Христа, адже творчість пасічника полягає в любові.
Про бджільництво говоримо з отцем Ярославом ШЕВЧУКОМ.
– Отче Ярославе, мабуть, стати бджолярем не так уже й легко. Чи можете пригадати, яким був ваш шлях пасічника?
– Усе починається з дитинства… Мій дідусь Павло був бджолярем: відповідав за пасіку в тодішньому колгоспі. Була невеличка пасіка й удома. Пам’ятаю особливий запах від пасічника – медовий, прополісний, восковий. Дідусь захоплював тими речами, завжди казав, що його пасіка – це спадщина для онука. На жаль, я не навчився усього в дідуся, бо він помер, коли я ще був малим. Та згодом, коли мені було років 13-14, ми з татом відновили дідову справу. Найбільше мені довелося працювати з бджолами у нашій Тернопільській вищій духовній семінарії – там я відповідав за пасіку. Доводилося докладати багато зусиль і праці, багато читати, дізнаватися про новинки у цій сфері. До речі, мені тоді дуже допомогли дідові книжки про пасічництво.
– Що потрібно мати, аби завести пасіку?
– Для цього потрібне бажання і відповідний інвентар, але передусім – вулики. Треба обрати систему, в якій хочеться працювати. Їх зараз багато і всі вони різні. Є, приміром, вулики-лежаки (дадани), вулики-українці, в яких рамки подовгуваті, окремі пасічники використовують корпусні вулики. Окрім вуликів, треба мати ще спеціальний одяг пасічника і хоча б стамеску, димар, заготовлені рамки з вощиною і, звичайно, самі бджолині сім’ї. Зараз продаються так звані пакети із бджолами – невеличкі відвудки на чотири рамки, де є вже рамка із розплодом – червою, матка і певна кількість бджіл. З цього пакета можна стартувати.
– Що таке бджолина сім’я і скільки бджіл в одному вулику?
– Повноцінна трудова сім’я налічує від 40 тисяч бджіл. Матка щодня відкладає від півтори до трьох тисяч яєць. Під час медозбору бджола живе до місяця часу, вона спрацьовується. Тому укус молодої бджоли і робочої – різні, остання жалить дуже сильно. Але коли вона йде на медозбір, то втомлюється і швидко гине. Ті бджоли, що йдуть на зимівлю, можуть жити до 9 місяців. Матка живе до 5 років, але, зазвичай, її стільки не тримають – замінюють частіше задля кращої продуктивності.
– Мабуть, є багато порід бджіл, як обрати найкращу?
– В Україні найбільш поширеною породою є карпатка, українська південно-степова, італійка, кавказька. Бджоли кавказької породи досить агресивні, але в них довший хоботок на 0,2 мм і вони можуть дістати нектар там, де вже іншим зась. Зараз також є нові виведені породи: карніка і бакфаст. До речі, породу бакфаст вивів монах Адам із Німеччини. Мабуть, кожен пасічник сам вибирає породу, з якою хоче працювати.
– Як навчитися пасічникувати?
– Сьогодні не важко навчитися бути пасічником. Звичайно, добре мати досвідченого вчителя – так легше й швидше перейняти досвід. Хоча є багато профільної літератури, з якої можна пізнавати ті чи інші методи бджільництва. Є також достатньо відеороликів на Youtube. Безперечно, треба потратити багато часу, щоби цього навчитися, але спочатку я би порадив прочитати хоча б якусь одну книжку, щоби зрозуміти біологію і анатомію бджоли. Тоді можна буде краще за ними доглядати і берегти.
– Ви сказали «берегти». Від чого? Бджоли хворіють?
– На жаль, так. Найнебезпечнішою хворобою, на мою думку, є вароатоз. При цій хворобі до бджоли чіпляється кліщ вароа, який ослаблює її імунітет і відповідно тоді сім’я втрачає сили і може загинути.Також бджоли найчастіше гинуть під час зими через неправильну загодівлю чи погане утеплення вулика. До нього може залізти миша, бджолам може нашкодити якась пташка. Але найбільшою проблемою для бджільництва є наші фермери. Вони нерідко зловживають хімікатами. Це велика небезпека, бо окроплена бджола гине, а хімікат потрапляє до меду.
– Якщо порівнювати пасічництво в Україні та Європі, де воно більше розвинуте?
– В Україні пасічництво розвивається на більш особистому рівні. Дуже часто хтось заводить собі пасіку, доглядає кілька вуликів. У Європі це, зазвичай, бізнес: люди займаються бджільництвом на професійному рівні. Ще більш розвинуте бджільництво в Америці та Канаді. Характерно, що там фермери співпрацюють із пасічниками, вони шукають взаємовигоди.
– Здебільшого в людей з бджолами асоціюється лише мед. Але ж бджоли продукують іще багато корисного?
– Звичайно, бджоли – це не тільки мед. Це і прополіс, і перга, і маточне молочко, навіть підмор – мертві бджоли (їх використовують для різних настоянок), натуральний віск. Це найголовніші продукти, які може подарувати нам пасічництво.
– Як бджоли роблять мед?
– Мед – це не те, що бджола просто зібрала з квітки. Бджола збирає нектар за допомогою хоботочка у зобик, де нектар змішується із ферментами бджоли – так починає утворюватися мед. Потім бджола перекладає його в соти, але не заповнює їх повністю, щоби з нього краще випаровувалась волога. Якщо бджоли запечатують рамку з медом восковою плівочкою, то мед вже «дозрів». Це ознака того, що його вже можна викачувати.
– Є багато сортів меду, кожен із них викачують у певний час?
– Так. Перший – це травневий або «майовий», квітковий мед. Його можна вважати одним із найцінніших, тому що бджоли збирають нектар із різних квіток, трав – часто цілющих. Розрізняють так звані «чисті» сорти меду: гречаний, ріпаковий, акацієвий, соняшниковий, липовий, з конюшини.
– Чи є меди, які ніколи не зацукровуються?
– Мабуть, немає. Якщо мед натуральний, то він зацукровується. Це питання часу. Одні можуть довше зберігатися рідкими, інші – менше. Але мед завжди можна трішки розм’якшити на водяній бані при +30-40 градусах Цельсія. Сильно нагрівати не можна, бо так втрачаються його корисні властивості. Або можна зробити так звану медову пасту: збити густий мед у блендері, поки він не стане як масло. Він навіть кращий, ніж рідкий мед, бо рідкий розтікається по скибці хліба, а цей ні.
– У чому цінність меду?
– Мед зміцнює імунітет. Ще наші пращури вживали мед, аби засолодити страву – це був такий собі природній цукор. Мед цінувався завжди. Хтось вживає його під час застуди. Добре невеличку кількість меду їсти щодня. Можна вживати також трішки перги. Корисно починати свій ранок зі склянки води із медом. Це така собі природна допомога організму сьогодні, коли люди надто перевтомлені, перевантажені, дуже часто недосипають.Дуже добре вживати мед замість цукру. Не кидати цукор до чаю, а помастити мед на хліб чи булку і так їсти. Такий спосіб вживання меду я запозичив від своєї родини. Мій тато починає ранок з того, що смакує чай з булкою, мастить її маслом та медом. Для нього це краще за будь-яке варення чи солодощі. До речі, мед можна вживати разом з кашами, з ним випікають медівники та різні тістечка.
– Скільки часу можна зберігати мед?
– Його можна зберігати досить довго, якщо робити це правильно. Мед потрібно помістити в суху чисту посудину, бажано скляну, яка б закривалася кришкою. З такої посудини мед треба брати сухою ложечкою, аби він не скис.
– Часто мед використовують як ліки, але сьогодні лікують і бджолами…
– Зараз кмітливі підприємці-пасічники будують апібудиночки різних конструкцій, форм і розмірів. Всередину поміщають бджолині сім’ї, які живуть у звичному їм ритмі. Коли людина перебуває у такому будиночку, вона заряджається хорошою енергетикою. Врівноважений гул бджіл, запах меду, перги, воску заспокоює людину і додає сил.Дехто лікується укусами бджіл. Але треба бути обережним, бо це може й зашкодити. Бджолина отрута має зігріваючу дію, тому її використовують для того, щоби пролікувати, приміром, поперек, хребет чи суглоби.
– А чи можна якось вберегтися від укусів бджіл?
– Бджоли самовільно ніколи не нападають. Вони жалять, коли захищаються від певного подразника. Дуже глибока філософія життя бджоли: гинучи одна, вона захищає всю сім’ю. Бджола жертвує власним життям, аби захистити матку та виводок.Та які б бджоли не були миролюбиві, йдучи на пасіку важливо мати захисну сітку для обличчя, сорочку чи светр з довгими рукавами, штани й рукавиці. Бджола передусім реагує на дуже різкі запахи: парфуми, мило. Також бджоли реагують, коли ми приходимо на пасіку перед дощем або коли переходимо повз льоток.
– Що робити, коли бджола вже вжалила?
– Найпростіше, що я роблю і що пам’ятаю з дитинства, – намагатися якнайшвидше витягнути жало, щоб якомога менше отрути потрапило до організму. Можна прикласти щось холодне, аби зменшити опухлість. Бджоли реагують на запах отрути. Важливо якось перебити його. Можна дмухнути димарем, або ж замастити місце укусу прополісом чи оцтом.«Бджілка між крилатими маленька, а виріб її – найсолодший…» (Сир 11, 3). Бджола є гарним прикладом працьовитості й старанності. Кожному із нас є чого повчитися у бджіл. Не варто падати у відчай чи депресію під тиском важких буднів, клопотів та негараздів. Будьмо добрими, допомагаймо і підтримуймо одне одного!
Розмовляв Роман КОМІНЯРСЬКИЙ
