У ці пасхальні дні запрошую вас, дорогі читачі, замислитися над глибинною суттю великого Таїнства, яке зветься Христовим Воскресінням. Роблю це тому, оскільки впевнений, що без глибокого духовного осмислення, без внутрішнього психологічного проникнення у зміст цієї величної події, без вдумливого прочитання, а точніше – без сприйняття розумом і серцем цих двох слів, які стали у ці дні нашим урочистим вітанням, не можемо повністю осягнути основної величі Христового Воскресіння.
Цьогорічне свято відбувається у незвичайних обставинах, оскільки епідемія коронавірусу внесла свої корективи в усі сфери нашого життя, у тому числі – і релігійну. Чимало людей нарікають на те, що святкування було «не таким», навіть сумним. Не можна було іти до святого храму, проводити урочисті процесії навколо церкви, ходити в гості, відвідувати померлих на цвинтарях. Звичайно, певні обмеження були і ми їх повинні були дотримуватися з огляду на безпеку людей, хоча, як на те пішло, храми були відчинені і всі пасхальні богослужіння відбувалися за визначеним розкладом і відповідною літургійною програмою. Звісно, з виконанням певних санітарних вимог і рекомендацій державної і церковної влади.
Однак, роздумуючи над цією темою, я хотів би зосередити вашу увагу, дорогі читачі, дещо на іншій проблемі. Не знаю, чи ви колись задумувалися над таким запитанням: А як ми святкуємо? Яким чином відзначаємо Великодні свята? Що у цьому святкуванні є для нас найважливішим? Чи це величне торжество у нас відбувається на високому духовному рівні? І взагалі: що, які елементи, складові входять у програму Великодніх свят?
А тепер прошу послухати чи радше прочитати відповідь на поставлені запитання, яку даю зовсім не під впливом моїх особистих роздумів, а на основі міркувань значної частини опитаних щодо цієї проблеми людей. Головним, що вони вважають у проведенні свята Воскресіння – це прибирання, очищення і прикрашання своїх помешкань, храмів, приготування відповідних пасхальних страв тощо. Ось вам і вся філософія чи то радше богослов’я цього величного і радісного свята. Однак ми повинні усвідомити, що першою і найголовнішою стравою нашого великоднього меню мають бути зовсім не гастрономічні чи кулінарні вишуканості, а прийняття до свого серця Тіла і Крові нашого Спасителя. Це є першою і найголовнішою гостиною Великоднього свята. Причащаючись і проголошуючи Воскресіння Христове, ми самі стаємо частиною цього Воскреслого Тіла Божого.
Не подумайте, дорогі читачі, що дивуюся чи критикую таке святкування Воскресіння Христового, оскільки знаю, що так в основному його відзначає більшість християн. Зрештою, у цих елементах відзначення Великодніх свят немає чогось поганого, бо, звісно, і житло чи храм треба прибрати, і великодні страви приготувати, і одяг святковий купити. Це все, звичайно, потрібне, але проблема в тому, що ці матеріальні речі для багатьох людей є основною програмою святкування. А духовні здобутки? Вони, на жаль, на задньому плані.
Хто, скажіть, із цих християн задумується над глибоким змістом цих двох слів: Христос Воскрес! Хто по-справжньому радіє, усвідомлюючи, що від цього часу для нас, для всього людства почалася нова ера, головна суть якої – наше спасіння. Хто, зрештою, думає про те, що така велична божественна програма, задумана і здійснена Отцем Небесним для кожного з нас, є непростою. Що ми усі викуплені від загибелі великою ціною – Кров’ю Самого Господа Ісуса
Христа. Премудрий і всемогутній Бог не міг творити таке дивне і неймовірне для людського розуму діло – Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, не маючи для цього якогось особливого задуму і потреби. Цей чудесний акт Воскресіння з гробу є проявом великої любові Бога до нас, грішних людей.
До речі, про цю ж проблему дуже влучно пише один священник, який з цього приводу ставить конкретне запитання: Чим для кожного з нас є Пасха? Але для початку – чим вона не є… або не повинна бути.
Пасха – це не запечене ягня, не фарбовані крашанки, не солодкий хліб, не запалені за святочною трапезою свічки, не новий яскравий одяг. Пасха – не свято їжі після довгого періоду посту, не пиття і застілля, яке часто перетворюють у гріховне спотворення цього великого свята. Пасха не лише об’єднання родини після тривалої розлуки, не нагода, хоч на короткий час, повернутися до батьківського дому, не зустріч зі старими друзями… Це, зрештою, можна зробити при будь-якій нагоді.
Точніше… усі ці елементи на Пасху є… але це не все, не в цьому суть свята. Пасха, понад усе, є причастям Царства Небесного, покликом вічності, що сповна втілюється у Божественній Літургії, відлунює у церковних дзвонах і торкається потаємних струн людської душі.
Завершуючи ці Великодні роздуми, хочу звернути вашу увагу на ще один важливий момент цього святкування. Сказати б точніше: з кожного такого священнодійства ми повинні отримати якісь духовні плоди. Це, що скажу зараз, особливо стосується ситуації, у якій ми сьогодні перебуваємо. Якось прочитав у журналі «Слово між нами» ось такі цікаві думки. Як на мене, вони дуже актуальні щодо нашої теми.
Але згадаймо перші слова ангела, звернені до жінок-мироносиць: «Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік… Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих» (Мт 28, 5-7). Коли схвильовані жінки ішли сповістити учням про чудо Христового Воскресіння, вони зустріли самого Христа, і Він також сказав їм: «Не бійтесь!… Сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать» (Мт 28, 10). Ісус кликав учнів туди, де вони бачили безліч чудес і чули багато одкровень.
Те ж саме Ісус Христос говорить і тобі на початку Великоднього періоду: «Біжи притьмом! Поспішай до свого Спасителя, особливо, якщо тебе переслідує почуття провини за гріхи минулого. Прислухайся до заклику Христа: «Я воскрес, Я переміг страх і взяв на Себе всі гріхи. Тому не бійся покаятись у своїх провинах і дати Мені можливість звільнити тебе.
Біжи притьмом! Не залишайся на цвинтарі, де Марія Магдалина знайшла Мою гробницю. Не зупиняйся на своїх гріхах, що привели Мене туди. Йди до Мене Воскреслого, до Спасителя твого, і прийми благодаті і зцілення, які Я завоював для тебе. Ніщо не відлучить тебе від Моєї любові.
Біжи притьмом! Щоразу, коли ти відчуваєш розчарування, безвихідь, знемогу, поглянь на Мій хрест і скажи: «Христос помер за мене. Я нове творіння, тепер я належу Йому. Я можу все в тому, хто зміцнює мене». Потім поклади на Мене свій тягар.
«Господи Ісусе Христе, я вірю, що ти воскрес і переміг гріх і смерть. Приходжу до Тебе з цілковитою довірою. Дозволь мені взяти участь у Твоїй перемозі».
І насамкінець хочу вивести з написаного своєрідну «мораль», яку висловлюю ось цим запитанням: «Подумаймо, скільки-то нас змогли по-справжньому зрозуміти головну суть Христового Воскресіння. Ті, що так активно готувалися до свята: варили і пекли, прикрашали оселі і храми, ходили в гості і самі приймали гостей, голосно дзвонили у церковні дзвони і сумували за тим, що не можемо так урочисто і без обмежень провести це свято. Подумаймо, чи ми за цими зовнішніми і традиційними елементами не випустили головного. Чи ми відчули і зрозуміли, чим насправді для нас є Воскресіння Христове? На це останнє запитання спробую дати коротку відповідь: Ця велична подія для нас є божественною візиткою, небесною брамою до щасливої вічності.
о. Орест Глубіш