“Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитися, чи є розумний, що шукає Бога. Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного” (Пс 14, 2-3).
Слова цього псалма, які пропонуємо вам як епіграф до сьогоднішніх роздумів, є своєрідним ключем для висвітлення дуже важливої та надто актуальної теми. Хоча основним поштовхом до обговорення цієї проблеми є Святе Євангеліє сьогоднішньої неділі, яке ми слухали під час Божественної Літургії. У ньому йдеться про те, що багатий юнак, підійшовши до Ісуса, запитав, що доброго він має чинити, щоб мати життя вічне? Відповідь Христа була короткою: “Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей” (Мт 19, 17).
ДУХОВНИЙ МАЯК
Роздумуючи над цією важливою темою, у деяких людей може виникнути запитання: “Для чого Бог дав Мойсеєві (а через нього й всьому людству) Свої Заповіді? Невже для того, щоб поневолити людину (на жаль, чимало сучасних християн саме так вважають), обмежити її свободу, створити у нелегкому земному житті певний дискомфорт? Принизити, засмутити чи навіть пригнобити її?” Для тих, хто хоч трохи обізнаний із катехизмом нашої святої Церкви і знає правди християнської віри, стає очевидним, що добрий і милосердний Господь, даючи через Мойсея Свої Заповіді, аж ніяк не мав такого наміру. Навпаки – Він хотів допомогти грішному людству зорієнтуватися у цьому складному світі, який, за словами святого апостола Івана, “весь у злі лежить“. Після гріхопадіння Адама та Єви людина отримала у спадок від них схильність до грішного життя. У цьому розбурханому морі гамору, суєти й розбещеності вона втратила правильні орієнтири, які вказали б їй шлях до спасіння. Тому добрий і люблячий Господь дав нам Божий закон – Святі Заповіді, що є духовним маяком та вказує правильний курс у цьому неспокійному життєвому морі.
ХТО ЦИМ ПЕРЕЙМАЄТЬСЯ?
Однак повернемося до євангельського юнака, а точніше – до його неординарного запитання. Скажіть, будь ласка, чи сьогодні знайдеться багато молодих людей, які задумуються над цією актуальною темою? Хоча це стосується не лише молоді, але й більшості сучасних християн, які і моляться, і ходять до церкви, і сповідаються, причащаються. Звичайно, це теж добре, бо є чимало людей взагалі байдужих до релігійного життя. Вони не практикують молитву, Святі Тайни Покаяння, Пресвятої Євхаристії, не відвідують храми, не беруть участі у Службі Божій. Хоча, якщо говорити про молодь, то, на щастя, серед юнаків і дівчат, зокрема в нашій архиєпархії, є такі, що не просто практикують релігійне життя, але й намагаються глибше пізнати Бога, задумуються над своїм призначенням у світі. Особливо це стосується тієї молоді, яка задіяна у різних християнських спільнотах: Українська молодь – Христові, Марійські та Вівтарні дружини, Обнова, Пласт, Апостольські діяння, Іскра любові тощо. До речі, в цьому можемо переконатися, читаючи матеріали нашої газети, у яких молоді автори роздумують над цими трансцедентними і глибоко богословськими питаннями. Але, на жаль, сьогодні є чимало людей, які, як пише отець-доктор Роман Василів, перестали перейматися змістом Заповідей, необхідністю їх дотримання і виконанням. Більше того, сучасна людина критикує Євангеліє і Божі Заповіді. Бувають серед нас і такі віруючі, які дотримуються тільки деяких заповідей, ігноруючи всі решта, бо вважають їх несуттєвими.
Сучасна людина відмовляється слухати Бога, виконувати Божу волю, дотримуватися Його Заповідей, які нормують наше життя. Пригляньмося, Бог говорить: «Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене». Це перша Божа Заповідь. А що ж людина ? Вона взагалі не хоче мати Бога. Але в людському серці не може бути пустоти. Коли в ньому нема Бога, то Його місце займають божки: гроші, автомобілі, багатство, наркотики, алкоголь, розпуста. Бог говорить до нас: «Пам’ятай день святий святкувати». Але людина не переймається цією Божою постановою, і цей день не використовує для свого освячення, для Церкви, молитви, читання святого Письма, для навчання дітей Божих правд, катехизму, молитов. Для здійснення добрих діл милосердя до ближніх, зокрема хворих, самотніх, людей похилого віку, для тих, котрі потребують нашої допомоги. Цей день людина використовує для пляжу, для риби, для грибів, для полювання, для цілоденного спання, для телевізора. Зрозуміло, що і відпочити потрібно, однак не тільки це, адже Господь хоче у цей святий день вихопити нас із цієї буденної суєти і хоч на якийсь час бажає, щоб ми побули з Ним. Через молитву, святий храм, через Святу Літургію, прийняття Святих Таїнств Він прагне поставити нас перед Собою.
Бог говорить: «Не вбий, але людина не слухає Його і вбиває своє тіло наркотиками, курінням цигарок, зловживанням спиртними напоями. Вбиває своїх зачатих дітей у материнському лоні. А цей жах, страшні убивства, катування, гвалтування жінок, дівчат, навіть малих дітей, які цинічно чинять російські військові під ширмою визволення нас від… невідомо чого? Скажіть, ці «люди» хоч колись чули про Божі Заповіді, адже вважають себе православними християнами?
РОЗУМНИЙ ШУКАЄ БОГА
А тепер хочемо зосередити вашу увагу на мудрому й дещо неоднозначному висловлюванні, поміщеному в одному із псалмів та процитованому на початку наших роздумів. Давайте над ним поміркуємо разом з вами, оскільки ці слова частково відображають сьогодення. Дивно, що в такий важкий і небезпечний для всього людства час, зокрема цієї кровопролитної війни, коли в будь-яку хвилину з нами може статися непоправне, багато сучасних людей або не вірять у Господа Бога, або просто ігнорують Його Святі Заповіді. Просимо прочитати ці правдиві слова ще раз і серйозно задуматися над ними. “Господь із неба споглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога. Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного” (Пс 14, 2-3).
Бачите, яке тут вдале й глибоке порівняння. Перефразовуючи ці рядки, можемо сказати, що псалмоспівець з турботою нагадує нам, що Бог, Який, піклуючись за створений Ним людський рід, зі Своєї любові й милосердя дав рятівні Заповіді та хоче дізнатися, чи серед нас є хоч хтось “розумний, що шукає Бога“. Чи ми, аби врятувати свої душі від вічної загибелі, виконуємо дані нам через пророка Мойсея Його Святі Заповіді? Чи навпаки, будучи нерозумними, відвернулися від нашого Спасителя й зледащіли, бо, на превеликий жаль, серед нас “нема нікого, хто добро чинив би”. Іншими словами, нема праведника, який виконував би Божі Заповіді. Очевидно, пам’ятаєте, як Авраам торгувався з Богом, випрошуючи в Нього помилування для Содому, у якому не виявилося навіть десять праведників, щоб Господь скасував Своє покарання.
ОМАНЛИВА СВОБОДА
Ця розповідь, яку пропонуємо вам на завершення, співзвучна з темою сьогоднішніх роздумів. Вона опублікована в чудовій книжці польського священника Станіслава Клімашевського “Десять Заповідей Божих“, де він наголошує, що в сучасному світі є, на жаль, чимало людей, котрі не хочуть жити згідно із Заповідями. Вони стверджують, що хочуть бути вільними й вибирати в житті ту дорогу, яка їм сподобається. Навіщо якісь вказівки-заповіді?
Наслідки невтішні. Коли, наприклад, пише о. Клімашевський: “Cвященник зробив зауваження щодо поведінки одному хлопцеві, той відповів: “Я хотів би бути собакою”. “Чому? – запитав священник. “Бо тоді я міг би без докорів сумління робити те, що ви називаєте гріхом”.
Цей хлопець був нещасливим, бо не вмів угамовувати свої пожадання і опановувати свої вади. Він хотів, щоб світло Божих Заповідей та Євангелія, котре спричинює докори сумління, оминуло його. Можливо, з часом йому вдалося зрозуміти, що ліпше мати людський розум і йому підкоряти свої потяги, пізнавати й захоплюватися світом, аніж бути нерозумною твариною, яка не має здатності пізнання. Можливо, цей хлопець був винятком.
В іншого хлопчини були труднощі з дотриманням четвертої Заповіді. Бувало, майже кожного дня він не слухався батьків чи вчителів. Мама
часто йому повторювала: “Чому ти так поводишся? Ти ж знаєш четверту Заповідь. Чому не дотримуєшся її?” Врешті йому набридло слухати постійні картання мами, й одного разу він запитав: “Мамо, а хіба не було б краще, якби Бог скасував четверту Заповідь? Тоді не було би в тому нічого злого, якби я був неслухняний. І це не було б гріхом”. Можемо здогадатися, що йому відповіла мама.
Інші діти, в тому числі й дорослі, які мають схильність до бійок, обманювання, вживання непристойних слів, напевно, хотіли б, щоб скасувати п’яту, шосту або восьму Заповіді. Наслідки такої поведінки були б сумні. Можемо знайти багато прикладів із життя, які це підтверджують. Господь дав Заповіді з любові до нас, щоб уберегти від різних нещасть, а не тому, що хотів ускладнити нам життя. Людина, яка виконує Божі Заповіді, є мудрою людиною.
о. Орест ГЛУБІШ
