Молодь Тернополя зустрілася на День духовно-психологічної віднови. Зустріч відбулася під патронатом Молодіжної комісії Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ. Співорганізаторами були священники Архикатедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, Товариство українських студентів-католиків «Обнова» у співпраці з Центром наук Тернополя. Захід відбувся за особливого сприяння голови комісії у справах молоді о. Ореста Павліського та економа архиєпархії о.-мітрата Володимира Фірмана. Реалізаторами виступили спікери хабу ментального здоров’я «ДіяТи» отець Юрко Остапюк та психологиня, психотерапевтка і засновниця хабу Марія Тракало.
У заході взяла участь майже сотня молодих людей. Завершилася подія Божественною Літургією і Таїнством Сповіді.
― У час Великого посту для нас було надзвичайно важливо дати молоді можливість відновитися духовно і психологічно, адже війна залишає свій слід в житті і серці кожного. Дорогою до Воскресіння Господнього ми особливу увагу приділяємо духовному приготуванню, а також віднові. Тож ця зустріч, в час якої учасники мали можливість не лише послухати спікерів, а й попрацювати в групах, обмінятися досвідом, пройти своєрідну терапію, ― зазначив організатор і модератор події отець Роман Демуш.
Отець Юрко Остапюк приділив увагу духовному заглибленню і самоаналізові. Він підкреслив, що духовність ― це те, який я, хто я, куди рухаюся, що зі мною відбувається.
― Важливим у нашій духовній сфері є момент, коли ми вчимося спілкуватися з Богом напряму. Загалом у нашому житті дуже вагомий контакт на духовному, емоційному, тілесному рівні. Тобто зі собою, з людиною і з Богом. Це слід розуміти, бо часто ми не можемо з’єднати контекст свого спілкування, ― пояснив отець Юрій.
Священник поділився також і своїми переживаннями за час повномасштабної війни:
― Найскладніше було втратити близьких, які були в Києві та Чернігові. А найпрекраснішим ― те, що в найкритичніших ситуаціях я навчився людськості. Коли люди приходили до мене за порадою, я розумів, що найбільше, що можу ― бути з ними і дати їм надію.
Окрему увагу священник приділив питанню духовної віднови.
― Для мене цей шлях асоціюється з покутою. А також із пустелею. Це те місце, де я бачу себе у віддзеркаленні, де є людиною. Наші зусилля показують, що ми можемо, а чого ні. Пустеля показує, що ти не є всесильним. А також те, наскільки треба упокоритися перед різними стихіями, а особливо перед емоціями. Для нас важливо подивіться на особу Христа, його зустрічі з різними людьми і що з ними відбувалося, як він реагував на них. Пустеля ― вміти побачити себе справжнього, не боячись навіть своєї слабкості, ― додав отець Юрій.
Психологія та психотерапевтка Марія Тракало заторкнула тему емоційної стабільності та вміння аналізувати ситуацію, щоб отримувати користь, а не шкодити собі.
― Нас часто мучить питання «що люди скажуть» Та насправді це думка лише кількох людей, а не цілого суспільства. Бо ми не маємо доступу до всіх прошарків суспільства. Маємо усвідомити, що бути залежним від думки суспільства і від думки трьох-п’яти людей ― це різні речі, ― підкреслила Марія.
Спікерка наголосила, що емоційна нестабільність призводить до відчуття глибокої втоми.
― Це відчуття виникає через те, що ми в стресі і наша нервова система працює, щоб нас емоційно стабілізувати. Це дуже велика розкіш для нашої нервової системи. Тому нам потрібно перейти на іншу систему обчислювання, тобто зрозуміти, що тепер, у час війни, щоб отримати те, що ми мали раніше, потрібно більше ресурсу. А це призводить до стресу та заниження самооцінки. І замість того, щоб підтримати себе в складний період, ми ще більше добиваємо себе, ― наголосила психологиня.
Також Марія Тракало порівняла сприйняття помилки в Україні і за кордоном:
― Маю практику психологічного супроводу за кордоном і в Україні. За кордоном люди на свої помилки реагують значно легше. Ми хочемо робити все «на відмінно», тобто бути відмінними від інших. Часто, якщо не досягаємо найвищого рівня, то добиваємо себе. Хоча саме в складних ситуаціях маємо бути собі другом. Тому, зробивши помилку, подумайте, чи вона матиме значення за певний час. Якщо ні, то не варто тим перейматися, ― порадила психологиня.
Окремо підкреслила важливість розрізняти здорову провину, визнання якої врегульовує нормальні стосунки в суспільстві, та нездорову, яка не має підґрунтя і, відповідно, її неможливо пропрацювати.
