«Присягу не зламаю: духовенство Тернопільщини у борні з тоталітаризмом 1945–1950 рр.» – це копітке наукове дослідження трагічного періоду історії незламних душпастирів XX століття. Їхнє життя зазнало докорінних змін з приходом так званого більшовицького визволення, яке принесло псевдоліквідацію УГКЦ, а разом з тим переслідування, терор, репресії, поневіряння на засланні і діяльність у підпіллі. Автор – молодий священник, ровесник української незалежності о. Василь Макоїд пропонує читачам результати свого дослідження, яке базується на архівних документах колишнього КДБ, завдяки якому заповнюються маловідомі сторінки історії.
Читач отримає унікальну нагоду відкрити для себе багато цікавих фактів, подій, перипетій та зрозуміти безліч речей, що обумовлювали такий непростий для цієї Церкви період XX століття. Невипадково, що подія зібрала чималу аудиторію зацікавлених цією темою осіб – духовенство, історики, представники старших поколінь і молодь. Благословив захід владика Теодор Мартинюк, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, який зокрема зазначив: «Сьогодні отець Василь зібрав нас на презентації, аби поділитися своїм науковим доробком, бо ця книга – вагомий результат його навчання в Українському Католицькому Університеті і праці в історичній царині. Ми бачимо довершений продукт, за яким багато недоспаних ночей, переживань, сумнівів, бо такою є праця науковця-історика. Я хотів би підкреслити тільки певні особливості цього видання. Ддослідження автора охоплює період, який був одним із найважчих у нашій історії, не рахуючи сучасну війну в 2014-2023 років і, на жаль, не знаємо, якою буде дата її закінчення.
Початок другої половини XX століття для нашого народу, для нашої Церкви був періодом особливого випробування. І наше духовенство протистояло російській агресії, насильству тоталітарного режиму. Воно стало життєдайною жертвою, на основі якої могли відроджуватися та утверджуватися наступні покоління. Духовенство кинуло виклик тоталітарному режимові. Виклик цей не полягав у збройній відповіді. Подвиг нашого духовенства полягав у тому, що за гасло «Бог і Україна» вони віддавали життя. Хтось би міг сказати: а який сенс тієї жертви? У чому її цінність? Саме є у тому, що вона дозволяє тим, хто живе і бореться після них, мати силу і відвагу долати найтяжчі перешкоди і протистояти злу та насильству тоталітарної системи, яка була страшною і тепер переродилася в інший вид російського імперіалізму. Цінність цієї праці у тому, що ця мікроісторія представлена не в одній постаті. Автор представив певну мозаїку душпастирів, які в періоді, одразу після закінчення Другої світової війни, прийняли той виклик і присяги не зламали».
Далі до присутніх звернувся автор видання о. Василь Макоїд, який поділився історію написання своєї наукової праці, що згодом стала основою книги.
Гармонійним доповненням презентації став душевний виступ бандуристок гурту «Рендзівочка», які подарували присутнім чарівні мелодії України, у дивовижному звучанні минувшини і сьогодення.
У людини є здатність завжди щось ідеалізувати. Ми ідеалізуємо або майбутнє, або минуле. Ми беремо до рук цю книжку, і там – особистості, та чи є особистості тепер? «Присягу не зламаю» – чому саме така назва? Напевно, що ті душпастирі стали особистостями, бо вони жили правдою і з Правдою, якою є Господь. Сьогодні, по-людськи кажучи, маємо часи не легші. І нам треба вчитися не боятися жити цією Правдою, та перед тим треба Правду пізнати, стати гідними її. Тому так важливо у нелегкому сьогоденні вшанувати тих осіб, які брали участь в підпіллі УГКЦ, бо вони є предвісниками сучасних героїв. Героїв нашої спільної великої християнської і національної історії, в якій присягу не ламають.
Надія Шподарунок
