Різдво твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній, бо з тебе засяяло Сонце правди, Христос Бог наш, що зняв прокляття, подав благословення, знищив смерть і подав нам життя вічне (тропар свята).
Сьогодні наша Церква та весь християнський люд відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці. З апокрифічного Протоєвангелія Якова дізнаємося про те, що Йоаким і Анна не мали дітей, тож постійно молили Господа, щоб послав їм дитинку. І ось після довгих молитов, посту, побожного й праведного життя Бог змилосердився над ними й подарував їм дівчинку, яку назвали Марією. У біблійній історії випадки, коли подружжя у старшому віці зачинали й народжували дітей, є непоодинокі. Згадаймо: Авраам і Сара, будучи уже надто старими, привели у світ свого сина Ісаака. Елкана та Анна теж у старості народили майбутнього пророка Самуїла. Це стосується й родичів ще одного пророка – Господнього предтечі Івана Хрестителя, який теж народився від старших уже батьків Захарії та Єлизавети.
А тепер просимо замислитися над такою річчю. Скажіть, будь ласка, чому це чудо (а з природної точки зору це й справді є дуже дивним) сталося з ними? Хто або що сприяло цим незвичайним явищам? Звісно, що передусім – це Божий промисел, Його всемогутня воля. Це правда, але тут виникає ще одне запитання: чому Господь дав цей дар саме цим людям? Відповідь очевидна: тому що вони були праведні й святі перед Богом. Багато молилися, постили, виконували Божі заповіді, вірили й надіялися, що милостивий Господь змилосердиться над ними. Власне у цьому є чудове повчання для нас усіх, особливо для тих подружніх пар, які страждають від бездітності. Так, безперечно, лікуватися потрібно, однак не забуваймо, що у всіх випадках, у тому числі й хворобах, найпершим лікарем є Господь Бог. Якщо ми по-справжньому віримо в Христа, перебуваємо в тісному контакті з Ним, дотримуємося Божих заповітів, живемо за Святим Євангелієм, то Господь ніколи не забуде нас і обов’язково допоможе нам, захистить від усякого зла й нещастя.
Це перший духовний урок із цієї величної події. А другий? А другий полягає в тому, чи ми добре розуміємо сутність самого слова «різдво»? Звичайно, різдво – це народження, прихід у світ нової людини. Власне про значення цього слова й хочемо продовжити нашу розмову. Скажіть, будь ласка, чи ми часто задумуємося над сутністю цього феноменального явища, яким є прихід у світ людини. Уявіть, яким премудрим і всемогутнім є Творець, що дав нам цей великий дар народжуватися й народжувати своїх дітей. Адже ми всі, нині сущі, завдяки народженню прийшли у цей дивний і чудовий світ. Безперечно, колись відійдемо з нього, залишимо цю землю, своїх рідних, близьких, знайомих. Як це зробили наші попередники, яких уже немає серед нас. Але ж хіба через те маємо сумувати чи нарікати, впадати у зневіру, навіть відчай? Ми ж добре знаємо, що коли й підемо з цього світу, то перейдемо в інший – набагато кращий, досконаліший, де дійсно не буде «ні смутку, ні печалі, ні зітхання, але життя безкінечне»… Зрештою, це теж сталося з Пресвятою Богородицею, яка завершила своє земне життя і відійшла до вічності через Успіння. Правда, в інший ніж звичайні люди спосіб – Її з тілом і душею забрав до Неба Ісус Христос.
Однак ми повинні усвідомити: якби не було нашого народження для цього земного світу, то ніколи не відбулось би, як це стверджують святі (і про цю правду віри вчить наша Церква) народження нас для вічності, для Неба.
А тепер уявіть собі, якби наші батьки, яким ми завдячуємо своїм приходом у цей світ, не скористалися б цим Божим даром, знехтували б ним або просто знищили його у собі? Через незнання або невміння оцінити велич цього дивовижного дару з небес, від Самого Творця, дозволили б комусь грубо втручатися у «святеє святих» – у лоно наших матерів і безжалісно скалічити, розірвати, убити подароване Богом наше зачаття і викинути його геть. Кажемо це тому, бо саме через цей страшний злочин не народилися, не прийшли у цей світ багато зачатих дітей, які колись, можливо, стали б видатними ученими, винахідниками, учителями, священниками, монахами, єпископами, святими нашої Церкви; хліборобами, лікарями, простими людьми, які мали від Бога своє високе призначення. Якби Йоаким і Анна чи інші біблійні батьки не згодилися з Божою волею і не сказали б зачатим у їх материнському лоні дітям: «Так». Якби Пречиста Діва Марія не відповіла архангелу Гавриїлу: «Я слугиня Господня, нехай станеться за твоїм словом!» Що було б тоді?
На завершення хочемо відзначити ще один важливий аспект.
Як відомо з учення святої Церкви, пречиста Діва Марія була непорочно зачата в лоні своєї матері, оскільки мала призначення від Бога до великої місії – народження Ісуса Христа, Спасителя світу. Будучи в усьому до нас подібною, Вона зуміла зберегти чистоту й дівицтво, а Свята Церква за це оспівує Її як «Чеснішу від херувимів і славнішу від серафимів». Один із високих церковних ієрархів роздумуючи про свято Різдва Богородиці, пише: «Я менше дивуюся Її чудесному народженню, аніж Її життю. Бо від самих пелен до славного Успіння Вона не заплямилася жодним людським пороком чи слабкістю». Справді, незвичайним є не тільки народження Пресвятої Богородиці, але рівно ж і Її земне життя. Згадаймо, які засоби використовувала Діва Марія для цього? У віці чотирьох років батьки привели свою донечку до Єрусалимського храму, в якому Вона отримала духовне виховання, присвятила себе молитві, постові, читанню Святого Письма, глибоким роздумам про святу віру в Бога. У святині Марія набиралася духовного досвіду, відокремлюючи своє серце від суєти світу та розкошів. Цей чудовий приклад є гідним для наслідування усім нам, сучасним батькам, і тим, хто займається вихованням дітей. Не забуваймо, що часті контакти зі святим храмом й усім тим, що відбувається у ньому, зокрема участь у Святих Літургіях, прийняття Святих Тайн формують у дітей високу духовність, допомагають стати гідними людьми.
Закінчуючи роздуми, просимо прочитати цю притчу.
За день до свого народження дитина запитала у Бога:
– Кажуть, завтра мене посилають на Землю. Як же я буду там жити, адже я така мала і беззахисна?
Бог відповів:
– Я подарую тобі ангела, який буде чекати тебе і піклуватися про тебе.
Дитина задумалася, потім сказала знову:
– Тут, на Небесах, я лише співаю і сміюся, цього достатньо мені для щастя.
Бог відповів:
– Твій ангел співатиме і посміхатиметься для тебе, ти відчуєш його любов і будеш щасливою.
– О! Але як я зрозумію його, адже я не знаю його мови, – запитала дитина, пильно дивлячись на Бога. – А що мені робити, якщо я захочу звернутися до Тебе?
Бог м’яко торкнувся дитячої голівки й сказав:
– Твій ангел складе твої руки разом і навчить тебе молитися.
Потім дитина запитала:
– Я чула, що на Землі є зло. Хто захистить мене?
– Твій ангел захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.
– Мені буде сумно, тому що я не зможу більше бачити Тебе …
– Твій ангел розповість тобі про Мене все і покаже шлях, як повернутися до Мене.Так що Я завжди буду поруч з тобою.
У цей момент із Землі стали доноситися голоси, й дитина в поспіху запитала:
– Боже, скажи ж мені, як звуть мого ангела?
– Його ім’я не має значення. Ти будеш називати його Мама.
о. Орест ГЛУБІШ
