27–28 травня в Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбувалася науково-практична конференція «Слово і Церква: українське національне і духовне відродження в Україні у ХІХ столітті». Разом із Марійським духовним центром співорганізаторами цієї знакової події є Тернопільсько-Зборівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви, Вища духовна семінарія імені Патріарха Йосифа Сліпого Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопільський обласний осередок Наукового товариства імені Шевченка, Державний архів Тернопільської області. У своїй діяльності усі ці інституції пов’язані між собою спільними цілями і завданнями: плекання і формування української духовности, культури, ідентичности; виховання нових поколінь українців у кращих традиціях минулого; збереження пам’яти про знакові події історії задля уникнення помилок у майбутньому та освоєння уроків, залишених для нас нашими попередниками, що поклали власні життя і зусилля на вівтар української державности.
Така конференція у стінах Марійського духовного центру відбувалася вдруге. Започатковано цю традицію було у листопаді минулого року, коли духовенство разом із науковцями – істориками, філологами, педагогами, психологами, мистецтвознавцями, політологами та ін. – обговорювали коло питань, об’єднаних спільною темою – «Слово і Церква як духовно-культурні домінанти української ідентичности». Ініціатором цих подій став Владика Володимир Фірман, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ, ректор МДЦ «Зарваниця», який розробляв свою концепцію у співпраці із кандидатом філологічних наук, доцентом Марією Крупою, яка упродовж багатьох років працювала у ТНПУ імені Володимира Гнатюка та у Духовній Семінарії.
Задум – очевидний: у час повномасштабної російсько-української війни, коли ворог намагається знищити не тільки українські міста і села, а й саму ідею українства, національної ідентичности, а також – нашу віру, мову, культурні традиції, – священники та науковці повинні активно підтримувати духовні цінності, заради яких і бореться наш народ, щоби не втратити власного минулого, теперішнього і майбутнього.
За цей порівняно короткий час між двома конференціями учасники почину змогли реалізувати низку запланованих кроків, найвагомішим із яких стало заснування на базі Тернопільського обласного осередку Наукового Товариства імені Шевченка богословської комісії, яку очолив доктор літургійних наук, синкел у справах мирян Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії отець-митрат Іван Говера. Наскільки ця подія є знаковою, зможуть зрозуміти передусім знавці 150-річної історії НТШ, у якій упродовж усіх цих років, попри зусилля окремих представників духовенства, не знаходилося місця окремій – богословській – секції. Відрадно, що саме на Тернопільщині, з-поміж представників якої чи не найбільше у НТШ було представників духовенства та науковців із різним рівнем релігійної освіти, утіленням цього задуму завершився ювілейний рік існування Товариства. Отож деякі учасники першої конференції брали участь у другій уже як представники новоствореної богословської комісії НТШ, яка накреслила плани своєї діяльності та приступила до їх звершення.
{youtube}s9TGs8lBWWE{/youtube}
Темою другої конференції було обрано дуже знаковий і складний період української історії – духовне і національне українське відродження у ХІХ столітті, яке після тривалого періоду «руїни» стало початком нового пробудження на українських землях. Представники «Руської трійці», члени Кирило-Методіївського братства, українські письменники і священники, культурно-просвітницькі діячі, які в умовах утисків, переслідувань і заборон з боку царської московської влади та інших іноземних урядів закладали нові основи для відбудови української національної ідеї, залишили для нас численні підказки щодо можливих форм збереження національного духу і національної пам’яти за найтрагічніших обставин.
У перший день конференції про це йшлося у доповідях Володимира Антофійчука, доктора філологічних наук, професора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Руська трійця» та українське національно-духовне відродження; о. Василя Макоїда ліценціата історії Церкви, священника храму св. Івана Богослова у Тернополі Килистин Скоморовський – сподвижник ідей «Руської трійці»; Ігоря Набитовича, доктора філологічних наук, професора Університету ім. Марії Кюрі-Склодовської в Любліні З’їзд руських вчених 1848 р; Василя Івашківа, доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри української фольклористики імені Філярета Колесси, заслуженого професора Львівського національного університету імені Івана Франка Кирило-Методіївське братство та його місце в суспільно-політичній та культурній історії України; Зоряни і Мар’яни Лановик, докторів філологічних наук, професорів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Домінанти світогляду Пантелеймона Куліша: роль особистості у розвитку культури.
Наукова частина дійства у перший день завершилася акцією Спадок кирилометодіївців: сучасні видання. Презентація «Книг буття українського народу» та Повного зібрання творів Пантелеймона Куліша, яку проводив професор зі Львова Василь Івашків. Він познайомив усіх присутніх із проєктом повного видання творів Пантелеймона Куліша, докладно розповівши про томи, які уже побачили світ, та окресливши задум наступних томів, серед яких чи не найбільш очікуваними є ті, які пов’язані із першим українським перекладом Святого Письма та тими творами видатного українського майстра слова, які він написав під натхненням Біблії. Прикметно, що знакова пам’ятка Кирило-Методіївського братства «Книги буття українського народу» була видана спеціально до цієї конференції. Це – перше науково-академічне видання цього документу за часи незалежности України.
Другий день конференції було присвячено вагомим науковим та культурним організаціям, які зробили неоціненний вклад у розвиток української науки, культури, освіти. Це було засвідчено у доповідях Олега Германа, кандидата історичних наук, громадського діяча, члена Національної спілки письменників України, заслуженого діяч мистецтв України Значимість «Просвіти» в утвердженні української національної ідеї; Петра Вівчарика, головного спеціаліста відділу туризму та охорони культурної спадщини управління економіки та залучення інвестицій Збаразької міської ради Значення товариства «Просвіта» у житті Степана Качали; Ольги Збожної, кандидата фізико-математичних наук, почесного професора ТНЕУ, дійсного член НТШ, члена товариства «СловоСвіт» Роль «Громад» у духовному і національному українському відродженні у ХІХ столітті; Михайла Андрейчина, доктора медичних наук, професора Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, заслуженого діяча науки і техніки України, голови ТОО НТШ НТШ: 150 років на службі українському народові; Галини Груць, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри педагогіки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка «Рідна школа»: основні віхи розвитку; о. Юстина Бойка, доктор богословія з Риму Спроба систематизації джерел для написання історії Студитської Лаври св. Обручника Йосифа в Камениці у Боснії та Богдана Савака, директора Денисівського краєзнавчого музею, голови Денисівського осередку «Просвіти» Осип Вітошинський – видатний творець української національної культури.
Документальну виставку за фондами Державного архіву Тернопільської області Світоч знань несла «Просвіта» представили Федір Полянський, кандидат історичних наук, доцент, директор Державного архіву Тернопільської області та Оксана Сулима, головний спеціаліст відділу інформації та використання документів цього ж архіву. Вони підкреслили роль збереження документальних свідчень усіх історичних та політичних процесів, які відбувалися на наших землях, а також важливість подальшого детального вивчення і аналізу тих пам’яток, які дадуть змогу вибудувати правдиву панораму українського духовного і національно-культурного життя у минулі століття. Усі присутні мали змогу на власні очі побачити ті раритети, які зберігають пам’ять про минулі події, і про людей, що були рушіями тих процесів.
Учасники Круглого столу «Значення українських духовних і націєтвірних процесів ХІХ століття для сучасного розвитку України» були одностайні у тому, що обговорювані події та постаті українського духовного і культурного відродження заклали міцне підґрунтя для подальшого розвитку української національної ідеї і стали вирішальними у подальшій боротьбі за незалежність та утвердження національних цінностей у Незалежній Україні. Актуальними ці ідеї залишаються і на сьогодні, коли вкотре доводиться їх по-новому виборювати і обстоювати. Ці ж імперативи оприсутнені у виданні наукових матеріалів першої конференції «Слово і Церква як духовно-культурні домінанти української ідентичности» (Тернопіль: Підручники і посібники, 2024), яке було презентоване на «Круглому столі».
Підсумовуючою подією другого дня конференції стала презентація монографії кандидата історичних наук Любомира Крупи – героя нашої сучасности, захисника, відомого громадсько-політичного діяча – «Вплив Андрея Шептицького на суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця ХІХ – першої половини ХХ століття». Ключовими промовцями на презентації були Леся Алексієвець, доктор історичних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, яка разом із автором книги навчалася на історичному факультеті і була свідком наукового зростання Любомира Крупи; а також його дружина Ірина Крупа, помічник начальника Головного управління ДСНС України у Тернопільській області з питань розвитку місцевої та добровільної пожежної охорони, яка поділилася щемливими спогадами про життя і останні – буремні дні Воїна Любомира, який поповнив ряди Небесного українського воїнства. Вихід у світ цієї книги став ще одним незаперечним свідченням єдності Церкви і Слова – віри і науки – у житті багатьох поколінь українців (передусім автора і його родини); тих, хто зберегли передання Митрополита Андрея Шептицького у його баченні розвитку української держави із дотриманням високих духовно-моральних норм, плекання ідей освіти, культури, мови, державности.
Присутня на презентації мама Любомира Крупи – пані Марія Крупа поділилася із присутніми сокровенними фактами про родинні традиції, факти і шлях, яким автор книги прийшов до такої складної і на час написання книги (тоді ще у формі кандидатської дисертації) майже недослідженої теми, окреслила його особистісні переконання і принципи, які вивели його на шлях служіння народові. Яскравим пуантом події стала презентація портрета Любомира Крупи-Воїна, який віддав власне життя, захищаючи свою землю і свій духовний простір від московської навали. Присутній автор портрета – відомий тернопільський художник Олег Кіналь розкрив для присутніх той закуток своєї душі, де згусток болю за долю понівечених людських душ, сімей, землі української явив творче натхнення для написання цього портрета, окресливши символізм його деталей, які найбільше відгукнулися у його душі в час роботи над картиною. Копія презентованого портрета була оприлюднена у формі листівки з описом життєвого шляху Любомира Крупи, який до останнього подиху залишався незмінно Великим Патріотом і Християнином. Його життєве кредо «Честь – собі. Життя – Богу й Україні» мало би стати дороговказом для усього покоління його сучасників і передаватися наступним поколінням як запорука буття справжнього українця.
На презентації відбулась благодійна акція, на якій учасники зібрали кошти для підтримки 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», у лавах якої боронить Україну старший син Любомира та Ірини Крупів Володимир. Довідавшись про загибель свого батька, він не тільки не залишив військо, а й сказав, що у нього з’явилася ще одна вагома причина віддано боротися проти ворогів. Про те, що Зарваниця є підтримкою українського бойового фронту свідчить той факт, що паралельно із конференцією у Майрійському духовному центрі розпочалися реколекції колишніх військовополонених із сім’ями. І такі заходи у Зарваниці відбуваються на постійній основі.
Водночас книгою Любомира Крупи «Вплив Андрея Шептицького на суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця ХІХ – першої половини ХХ століття» високе духовно-наукове зібрання накреслило подальші вектори співпраці, адже наступний 2025 рік буде ювілейним – Україна відзначатиме 160 річницю від дня народження Митрополита Шептицького. Спільнота священників та науковців вибудовують нові плани на відзначення цієї знакової події у сподіванні, що заповіді і уроки Митрополита є живими і діяльними у наш нелегкий час і допоможуть відродити зруйновані ворогом цінності не лише у матеріальному, а й у духовному вимірах.
Важливо, що дуже відчутною на конференції була саме духовна складова: спільні літургії, молебні за наших очільників та воїнів, які боронять нашу землю від московської навали, екскурсії та знайомство зі святинями Зарваниці – усе це додавало високого духу події, духовної наснаги учасникам. Усі заходи від початку і до кінця відбувалися під благословенням Владики Йосафата, Екзарха Луцького УГКЦ, який своєю присутністю доповнив і підсилив потужну духовну енергетику душпастирської спільноти Зарваниці та представників Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії. Співдія священників із різних міст України та поза її межами засвідчує вагомість єдности і однодумства УГКЦ, що у сьогоднішніх умовах є критично важливим. Втішно, що на конференції були присутні представники старших класів Вищої Духовної семінарії імені Патріарха Йосипа Сліпого, які слухали виступи доповідачів і осмислювали усе мовлене із розумінням, що у близькому майбутньому на їхні плечі теж ляже тягар передання національної духовности, збереження історії, традиції плекання прадавніх українських цінностей. І вони свої дії звірятимуть із тими постатями, які відроджували Україну у далекому ХІХ столітті.
Присутність на цій події осмислених молодих семінаристів є свідченням того, що Високе духовенство плекає ідею зв’язку поколінь і того неоціненного духовного скарбу, який віками береже український народ. Власне, завдяки духовним церковним інституціям, це передання перетривало гоніння і було збережене у найважчі періоди нашої національної історії. Незаперечним свідченням цього стала глибока і змістовна екскурсія Марійським духовним центром, яку проводив для учасників конференції представник молодшого покоління духовенства, префект Вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого Сергій Дмитерко. Багата історичними фактами, інкрустована давніми легендами, церковними переданнями, оповідями про фундаторів культових споруд, натхненників і митців, які у співпраці творили і до сьогодні творять Святу Зарваницю, екскурсія отця Сергія стала ще однією пам’ятною окрасою цих днів.
Варто наголосити, що конференція стала першою такою знаковою подією, яка може розглядатися у світлі Постанови Дев’яносто сьомої сесії Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, що відбувався напередодні – 15-16 травня 2024 року Божого у тих стінах, де тривала конференція. Оприлюднена для громадськості Постанова задекларувала необхідність об’єднання зусиль духовенства та науково-академічної спільноти щодо виховання молодого покоління українців в поєднанні духовного та інтелектуального зростання задля збереження і утвердження споконвічних християнських цінностей та розвою національної духовної традиції, науки та культури. Налагодження співпраці церковних установ із освітніми закладами, яке уже відбувалося і відбувається у різних форматах, беззаперечно, сьогодні в нових культурно-історичних умовах повинно вийти на якісно новий рівень, щоби могти протистояти і давати компетентні відповіді на виклики і питання, які постають перед українською спільнотою в складних умовах небезпеки руйнації, інформаційного тиску глобалізаційних процесів, численних сфер турбулентності сучасного неспокійного світу.
Проведення таких конференцій, як «Слово і Церква: українське національне і духовне відродження в Україні у ХІХ столітті» є теж частиною нашого духовного фронту. Осмислення споконвічних істин додає духовної сили у боротьбі світла правди проти мороку і пітьми.
повідомили бр. Роман Романюк та Оксана Фармега
