У п’ятницю, 5 липня 2025 року, в Патріаршому Прокатедральному соборі Святої Софії в Римі відбулося дияконське рукоположення брата Михайла Кузя, випускника Тернопільської вищої духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого. Чин поставлення у диякони звершив владика Володимир Фірман, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, у співслужінні священників і за участі родичів та вірних.
Під час Архиєрейської Божественної Літургії владика виголосив проповідь, у якій провів паралель між євангельською подією зцілення тещі апостола Петра та сьогоднішнім духовним і емоційним станом українського народу, який переживає вже дванадцятий рік повномасштабної війни.
“Ми можемо лише уявити: літня жінка, втомлена й з гарячкою, лежить… А тут – несподівано приходить її зять Петро, з Ісусом і ще з 12 голодними чоловіками. І, можливо, саме від перевтоми, тривоги, від “я вже не витримую” – у неї починається гарячка. Це дуже нам знайомо…“, – наголосив владика.
Він підкреслив, що сьогодні кожен українець, незалежно від того, де він знаходиться – в Україні, на еміграції чи у війську – переживає свою “гарячку”: біль втрати, страх за близьких, втому від постійної тривоги, або ж злість і почуття покинутості Богом.
“Але Христос не боїться цієї гарячки. Він приходить, торкається – і цей дотик змінює все. Це не просто людське співчуття, це – дотик Божої сили, любові й відновлення“, – сказав єпископ.
Особливу увагу проповідник звернув на значення дияконського служіння, яке розпочинає новий свячений служитель. За словами владики, диякон – це не просто той, хто виконує обрядові завдання, а передусім слуга Христа і Його Церкви, покликаний стати дотиком Ісуса до інших.
“Сьогодні ми бачимо, як Христос торкається конкретного чоловіка, брата Михайла, який приймає Таїнство Рукоположення. Зовні це може виглядати, як звичайний чин, але насправді – це духовна подія, яка назавжди змінює життя людини“, – сказав владика Володимир.
“Дияконство – це не нова функція. Це – відповідальність. Це життя, яке більше не належить самому собі. Це – бути руками Христа для тих, хто знемагає в гарячці війни, болю, зневіри. Це – служити людям і Церкві з повним серцем“.
На завершення своєї проповіді владика закликав усіх вірних відкритися на дотик Христа: дозволити Йому зцілити рани, підвести зі стану духовного виснаження і наповнити силою для служіння іншим.
пресслужба архиєпархії
світлини Свята Софія, Рим
