7 травня у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбулася урочиста академія “Дорога до істини: духовне та наукове сходження”, присвячена 60-річчю від дня народження митрофорного священника УГКЦ, доктора богослов’я о. Андрія Івана Говери. Захід зібрав духовенство, науковців, представників влади, громадських діячів, друзів та близьких ювіляра. Академію відкрив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк.
У своєму слові владика Теодор наголосив, що постать о. Івана Андрія Говери займає особливе місце не лише в церковному житті, але й в історії Тернополя та всієї України:
“Отець Андрій нині об’єднує всіх нас – як його родину, близьких і друзів. Подія 60-річчя від дня народження о. Андрія Гавери є датою, яка в історії нашої Церкви, в історії нашого народу і, не побоюся сказати, в історії Тернополя має своє особливе та вагоме місце”.
Архиєпископ зауважив, що ім’я священника добре відоме багатьом поколінням тернополян:
“Якби ми сьогодні на вулиці запитали представників старшого чи середнього покоління, людей, які ходять до церкви, займаються краєзнавством або мають дотичність до історії Тернополя, хто такий о. Андрій Говера, то, мені здається, значний відсоток відповів би: «Так, я його знаю».
Митрополит підкреслив, що о. Іван Андрій Говера упродовж свого життя намагався шукати істину та передавати її іншим через служіння, науку і працю для Церкви:
“Отець Андрій об’єднує нас тим, що у своєму житті намагався співпрацювати з Божою ласкою, шукав істину і прагнув передавати її іншим – тим, хто був поруч. Недаремно тема нинішньої академії звучить як “Дорога до істини”. Для нього це була не просто гарна фраза, а спосіб життя, служіння і свідчення”, – наголосив архиєпископ.
У межах академії також відкрили виставку “Життєпис у фарбах і молитві”, яка через мистецтво розкриває духовний шлях, внутрішній світ і життєвий досвід ювіляра. Окремою частиною заходу стало урочисте погашення іменної марки, присвяченої о. Івану Андрію Говері.
З вітальним словом до присутніх звернулася заступниця начальника Тернопільської обласної військової адміністрації Наталія Масник:
«Для багатьох жителів Тернопільщини отець Іван Андрій сіє в серцях віру, тепло і любов до України. Чимало добрих ініціатив у місті та області пов’язані з його ім’ям. Його праця, жертовність і небайдужість залишають глибокий слід у житті людей».
Отець Іван Андрій Говера народився 2 травня 1966 року в Івано-Франківську. Навчався у підпільній семінарії Святого Духа УГКЦ, здобув мистецьку та богословську освіту, а докторський ступінь отримав у Папському Східному Інституті в Римі. Упродовж багатьох років здійснював душпастирське служіння на Тернопільщині, був парохом Архикатедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі, викладав у семінарії та вищих навчальних закладах, обіймав різні церковні уряди та активно займається науковою і краєзнавчою діяльністю.
пресслужба архиєпархії
Довідка
ОТЕЦЬ ІВАН АНДРІЙ ГОВЕРА – митрофорний священник УГКЦ, доктор богослов’я.
Народився 02.05.1966 р.Б. в м. Івано-Франківськ. Закінчив вісім класів середньої школи Nº 16 і художню школу з відзнакою. Навчання підпільній Духовній семінарії Святого Духа у Львові 1981-1989 рр., поєднував з навчанням у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В. І. Касіяна 1981 – 1985 рр., який закінчив з червоним дипломом.
Дияконські свячення отримав 09.07.1989 р. підпільно у с. Дора, святителем був вл. Юліан Вороновський. Священичі свячення отримав 11.02.1990 р., з рук митрополита підпільної Церкви (Містоблюстителя) Володимира Стернюка, у Львові, в монастирі згромадження Сестер Милосердя Св. Вінкентія (Кривчиці).
Вищі богословські студії здобув 1992 – 1998 рр. у Католицькому Університеті в Люблині (Польща) – магістр та ліцензіат богословʼя. Докторську ступінь отримав 2011 – 2017 рр. при Папському Східному Інституті (РІО) в Римі.
Тема докторської дисертації: «Літургійне життя священиків та вірних в Українській Греко-Католицькій Церкві (1946-1989)».
Душпастирське служіння розпочав у 1990 р. на парафіях Тернопільщини.
1993 – 2011 рр. – парох Катерального Собору Непорочного Зачаття
Пресвятої Богородиці в Тернополі. Обіймав адміністративні церковні уряди – декана, віце-канцлера, синкела, директора Благодійного Фонду «Карітас», був головою Молодіжної комісії та головою Сакральної комісії, викладав у семінарії та в університетах. З 2006 р. – синкел у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.
Дійсний член Пласту, пластовий сеньйор довірʼя, член 20 куреня УПС (Улад Пластового Сеньйорату) Орден Хрестоносців ім. Митрополита Андрея Шептицького.
Лицар Тамплієр – нагороджений орденом Св. Юрія у сріблі.
Член організацій: Спілки словʼянських письменників України (2023), НІШ та голова богословської комісії (2023), Національної спілки журналістів України (2024), Національної спілки краєзнавців України (2024), Асоціації філателістів України (2025), Національної спілки художників України (2025).
Лауреат відзнак: «Людина року-2024», «Великого бажайте» (2026) на честь патріарха Йосифа Сліпого.
Працює над створенням музею історії Церкви. Автор численних краєзнавчих книг та досліджень з історії підпілля і літургійного життя УГКЦ.
