9-11 вересня відбулися реколекції для священничих подружжів, участь у яких взяли понад 20 сімей. Три дні спільної молитви та духовних наук були зосереджені на особистому духовному житті священника і добродійки, їхніх стосунках із Богом та відповідальності за збереження живої віри у подружжі й служінні.
Реколекції провадив о. д-р Ігор Бойко – доктор морального богослов’я, викладач Українського католицького університету, директор Шпиталю Шептицького та багаторічний ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа.
У центрі реколекційних наук було питання особистого перебування з Богом. Отець Ігор запропонував учасникам подивитися на власне священниче і подружнє життя не лише з перспективи виконуваних обов’язків, а передусім через особистий досвід Божої присутності: що сьогодні говорить Бог про мене, моє служіння і мою сім’ю та що заважає мені перебувати в Ньому.
Однією з біблійних основ наук стали слова Христа з Євангелія від Івана про перебування в Його любові та образ виноградної лози: “Хто перебуває в мені, а я в ньому, той плід приносить щедро” (пор. Ів. 15, 4-9). Йшлося, зокрема, про небезпеку духовного життя, яке поступово зводиться лише до зовнішньої діяльності, та про потребу постійно повертатися до джерела свого покликання.
Окрему увагу реколектант звернув на біблійний образ із 37-го розділу Книги пророка Єзекиїла – видіння долини сухих костей. Ця тема стала нагодою говорити про духовну втому, самодостатність і спроби покладатися лише на власні сили. Натомість дія Божого Духа здатна відновити те, що людина вже вважає втраченим або безплідним. У цьому контексті учасники також роздумували над досвідом молитви, яка не завжди отримує відповідь у той спосіб і в той час, якого очікує людина, але саме через це може ставати місцем зростання довіри та віри.
Щодня учасники разом молилися богослужіння Часослова та Божественну Літургію. Важливою частиною реколекцій був також час поза конференціями: спілкування подружжів, знайомство, обмін досвідом і можливість побути разом поза звичним ритмом щоденного служіння. Завершували спільний час також українською піснею, до якої долучалися всі учасники.
Реколекції стали простором, у якому священники та добродійки могли окремо від щоденних парафіяльних обов’язків зосередитися на власному духовному житті, подружжі та тому, з чого починається і черпає сили їхнє служіння – особистих стосунках із Богом.
повідомив о. Андрій Волянюк
