«Качкодзьоб в пачці прийшов… він забальзамований і сподіюся, що до місяця буде в Музею найбільш атракційним експонатом з «ківі» – писав Йосиф Сліпий в Австралію. Кожний має свої слабкості. Великі люди мають великі слабкості. Патріарх УГКЦ мав незвичайне хобі.
Початки захоплення
Інтерес до природи – тваринного і рослинного світу – Йосиф Сліпий приніс у доросле життя з дитинства. “Моє родинне село називається Заздрість, кажуть тому, що всі дооколичні міста і села завидували його багатству і говорили, що воно справді є оселею, медом і молоком пливучою”, – цими словами розпочав Глава УГКЦ свої “Спомини”.
Далі Патріарх описує краєвид околиць рідного села – степу Панталиха, згадує теребовлянські і струсівські пагорби, особливості тваринного і рослинного світу, уміло перераховує види птахів, характеризує їх голоси і час цвітіння того чи іншого виду польових трав: “Замітне і те, що увесь степ, а передусім доли над озерами, красувались щомісяця щораз то іншими цвітами, найперше білими, опісля синіми (синюхи), жовтими (лоташ) і червоними (вогники, червоний мачок і кукіль).
Так що справді левада вбиралася в щораз то нові шати і представляла для ока щораз то новий величавий вид килимів. Цей чарівний образ змінявся вже на жнива, а в осені прибирав сумовитий меланхолійний тон.
Зимою весь степ замерзав, вкривався снігом, а серед трощі і ситнику висвистували сильні вітри свої грізні, а то й тужливі мелодії”.
Поцінування природи укріпилося в нього, як юнака, за роки навчання в Українській державній гімназії в Тернополі. “Деякі учні викопували нераз на метр довге коріння якихось рослин і приносили на години ботаніки, щоби з’єднати собі прихильність Сидорака, залюбленого в своїм предметі природника”, – продовжував автор “Споминів”.
Вочевидь, що слова Йосифа Сліпого про зберігання гербаріїв “до останніх днів” вказують на його арешт у Львові 11 квітня 1945 р. Далі почалися слідства, суди і 18 років ув’язнень та заслань.
Навіть у Сибірі збирав гербарій
Після ув’язнення Главу Греко-Католицької Церкви часто переміщували між таборами і тоді його грабували самі ж в’язні: влада зумисне розселяла в’язнів релігійних і політичних з кримінальними авторитетами, аби познущатися. Показово, що описи тих подій Йосиф Сліпий теж перемежовував із замітками про природу. “Був страшний вітер і заметіль. Сонце сходило червоною сибірською загравою. Дорогою вишнурувалось кільканадцять підвод, а моя на кінці. Ген далеко на обрії видніли дві тополі біля кладбища. Ніколи не забуду тої сцени, знаної в ляґерах під назвою “етапом дальше””, – писав він про пересилку в’язнів до Баїмського табору із мережі “Сиблаг” у 1947 році.
І це не одинокий випадок уваги до природи, попри тягарі ув’язнення. Можна сказати, що ця чутливість до довкілля, як Богом створеного світу, була одним із чинників, що допомагали Йосифу Сліпому вистояти під тиском репресій. “Цікавий тамошній клімат. Чується повітря, наче на верхах гір. Мороз великий, але сухий. Одначе, коли задраснути (подряпати – В.М.) тіло, повстане маленька рана, то вона не гоїться місяцями, та й треба брати теплі купелі і мазати льодом, щоби якось вона гоїлася”, – переповідав він уже про умови у таборі в Печорі.
Виготовлення опудал з науково-просвітницькою метою Йосиф Сліпий, як вчений, вважав допустимим. Зразки флори і фауни Сибіру Йосиф Сліпий надсилав в Україну – у монастир сестер милосердя св. Вінкентія із вказівкою передати їх до музею.
Ці колекції тепер зберігають в Державному природознавчому музеї Львова. Серед них – дві скриньки мотилів і комах, сорока, горностай, летюча білка тощо.
Незвичний музей при соборі Святої Софії
Вийшовши на волю на початку 1963 р. завдяки старанням Папи Івана ХХІІІ, за сприяння президента США Джона Кеннеді і посередництва журналіста Нормана Казенса, Йосиф Сліпий змушений був покинути СРСР.
Владика Йосиф на волі, яка водночас була вигнанням з України, мав надзвичайно мало часу – підтримка розсіяної по всьому світу Церкви, розбудова релігійних і наукових установ потребували неймовірних зусиль. Але в короткі періоди відпочинку Патріарх повертався до природи. “На господарстві у Римі ми тримали каченят, курей, фазанів. Ми мали купу котів і псів. Його хобі – збирання і колекціонування. Він, як їхав кудись на відпочинок, то привозив ляльки (опудала – В.М.) звірів, птахів, гадів-плазунів”, – деталізує о. Дацько.
А в студійському монастирі Кастельґандольфо на південь від столиці Італії з ініціативи Йосифа Сліпого утримували породисту корову з папської ферми, якій дали кличку Джульєта. Про це згадував владика Софрон Мудрий.
Одразу після звільнення Йосиф Сліпий у 1963 році почав збирати кошти на будівництво українського храму у Римі. Ним став величний собор Святої Софії – Премудрості Божої, будівництво якого тривало упродовж 1967–1969 років.
В основу плану собору покладено проект первісного вигляду собору Святої Софії у Києві. Всередині храм вкритий численними мозаїками, які розробив талановитий український митець Святослав Гординський і виконала школа італійця Марка Тулія Монтічеллі.
Усе оформлення собору у Римі ретельно продумував і погоджував сам Патріарх. І от на мозаїках правої нави, на яких представлено Творення світу й Едем, бачимо черговий доказ любові Йосифа Сліпого до природи.
Адам і Єва стоять біля Дерева пізнання добра і зла, а по Раю “походжають” майстерно виконані у мозаїках леви, ведмеді, зебри, носороги, козулі, жирафи, верблюди, слони, коні, буйволи, лисиці, вовки… На березі водойми, заповненої рибами різних видів, лежить крокодил, у водоймі – бегемот. Є навіть кенгуру. Представлені численні птахи – від курей до страусів і пеліканів.
Як відзначив о. Іван Дацько, Йосиф Сліпий збирав опудала тварин. Більше того, у приміщеннях біля Святої Софії він створив невеликий природничий музей. В Історичному архіві УГКЦ у Римі також збереглися документи про поповнення цієї збірки.
Наприклад, у грудні 1968 року Патріарху надіслали кенгуру і білого какаду. А в його листуванні із українським єпископом із Австралії Іваном Прашком за 1974 рік знаходимо інформацію і про інших австралійських тварин: “Ваше Преосвященство! Качкодзьоб в пачці прийшов… він забальзамований і сподіюся, що до місяця буде в Музею найбільш атракційним експонатом з “ківі””, – писав Йосиф Сліпий.
Такими шляхами музей наповнився численними експонатами. Є тут і різні види плазунів, і ссавців, навіть опудало ведмедя.
Як бачимо, Патріарх Йосиф Сліпий був послідовним як у служінні своїй Церкві і народу, так у веденні власного хобі. Можливо, що в майбутньому з’являтимуться усе нові подробиці про його увагу і повагу до довкілля.
Вочевидь, що ця його любов до природи – це не лише ще одна сторінка історії, бо вона може і сучасних людей чогось навчити.
Володимир МОРОЗ, науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ
