Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ
  • Головна
  • Новини
    • Анонси
    • Новини
    • Інтерв’ю
    • Проповіді та послання
    • Статті
    • Духовні роздуми
    • Життя парафій
  • Єпископи
  • Архиєпархія
    • Історія
    • Курія (контакти)
    • Трибунал
    • Навчальні заклади
    • Святині
    • Документи
      • Колегія радників
      • Пресвітерська Рада
  • Cлужіння
    • Комісії
    • Спільноти
    • Соціальне служіння
  • Медія
    • Радіо “СВІТАНОК”
    • Газета “БОЖИЙ СІЯЧ”
    • Відеогалерея
    • Ресурси інтернету
    • Карта УГКЦ
Субота, 30 Серпня 2025
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія
Українська Греко-Католицька Церква
м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 6а
тел/факс: (0352) 52-04-73
ugccternopil@yahoo.it
  • Головна
  • Новини
    • Анонси
    • Новини
    • Інтерв’ю
    • Проповіді та послання
    • Статті
    • Духовні роздуми
    • Життя парафій
  • Єпископи
  • Архиєпархія
    • Історія
    • Курія (контакти)
    • Трибунал
    • Навчальні заклади
    • Святині
    • Документи
      • Колегія радників
      • Пресвітерська Рада
  • Cлужіння
    • Комісії
    • Спільноти
    • Соціальне служіння
  • Медія
    • Радіо “СВІТАНОК”
    • Газета “БОЖИЙ СІЯЧ”
    • Відеогалерея
    • Ресурси інтернету
    • Карта УГКЦ
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія Українська Греко-Католицька Церква
  • Головна
  • Новини
    • Анонси
    • Новини
    • Інтерв’ю
    • Проповіді та послання
    • Статті
    • Духовні роздуми
    • Життя парафій
  • Єпископи
  • Архиєпархія
    • Історія
    • Курія (контакти)
    • Трибунал
    • Навчальні заклади
    • Святині
    • Документи
      • Колегія радників
      • Пресвітерська Рада
  • Cлужіння
    • Комісії
    • Спільноти
    • Соціальне служіння
  • Медія
    • Радіо “СВІТАНОК”
    • Газета “БОЖИЙ СІЯЧ”
    • Відеогалерея
    • Ресурси інтернету
    • Карта УГКЦ
@ 2009-2024. Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. При передруках гіперпосилання на сайт обов’язкове.

Любові вистачає на всіх

by press 15.04.2021
15.04.2021 13
A+A-
Reset
ha2
13

У кожного своє мірило щастя, мрій та здобутків. Очевидно, що були вони і в молодого подружжя отця Івана та Ольги Гавлічів. Він – священник з європейською освітою (навчався у Польщі), вона – випускниця Львівської академії друкарства почала журналістську кар’єру. Господь благословив їхнє подружжя трійкою синів, а згодом… ще сімома дітьми, щоправда прийомними, хоча усі десятеро – найбільший скарб для подружжя.

ha2Ця особлива священнича родина Тернопільсько-Зборівської архиєпархії мешкає у селі Соборному, що неподалік Тернополя. У їхньому домі багато всього: якщо ліплять вареники – то кілька сотень, готують борщ – то з десять літрів, а якщо вчать уроки – розкладають на столах цілі стоси зошитів і книжок. І так само щедро тут діляться любов’ю. Бо усвідомили, кажучи словами геніального поета істину, що “раз добром нагріте серце – вік не охолоне”.

Про виклики, проблеми опікунства, виховання, багатодітне материнство та батьківство наша розмова з добродійкою Ольгою Гавліч.

 

ПРО ОСОБИСТЕ

 – Олю, розкажіть передусім про себе…

 – Усе своє дитинство і юність прожила у Великій Березовиці. Навчалась у восьмій школі, закінчила Українську академію друкарства у Львові. Студентські роки на початку 90-х були непрості, але дуже цікаві і пізнавальні. Тут я розпочала, так би мовити, свідоме пізнання Бога. Брала участь у різних духовних заходах, які провадили отці-студити у церкві Архистратига Михаїла. Там уперше почала практикувати Ісусову молитву. Словом, Господь готував мене до певного служіння, хоча тоді я навіть не здогадувалася про це: у монастир не кликав, але «спонукав читати духовну,  психологічну, філософську літературу. Тепер я розумію для чого це все було.

Закінчивши академію, працювала у тернопільській  газеті «Подільське слово». Творча робота мені подобалась. Я любила пізнавати щось нове і спілкуватися з людьми. Ця професія динамічна, вона відповідала моєму характеру, але Господь планував інше. Я зустріла свого  майбутнього чоловіка. Згодом ми одружились і тут розпочалось усе найцікавіше… Приїхавши на парафію, я зрозуміла, що священство- це не професія, а стиль життя . Тому  їмость мала відповідати упевним «канонам», а в селі, як відомо усі на виду, особливо життя священничої родини…

 – У середині 90-х минулого століття Ви будували журналістську кар’єру, а потім?…

– Із журналістською кар’єрою не склалося, але я не шкодую. Здобута освіта мені пригодилася у вихованні та пізнанні дітей,  їхньої психології.  На цій стезі такий  шаленний темп, якщо, образно кажучи, порівнювати життя нашої родини з марафоном, то він видасться неквапною прогулянкою. Без почуття гумору тут немає що робити. Журналіст повинен уміти слухати, бачити, описати. Мама ж має робити те саме, тільки не описувати – а коригувати.

 – Очевидно, що ставши дружиною священника, Ви мріяли про дітей, але напевно  не про десять?

 – Ваша правда, про десятьох я не мріяла, мені таке не снилось навіть у страшних снах. Максимум – двоє. Однак, Господь благословив нас трьома  синочками. І це внесло корективи у моє професійне життя… Діти вимагають самопожертви.

– Що спонукало Ваше подружжя до створення будинку сімейного типу?

 – Живучи на парафії, ми зіткнулися з багатьма побутовими проблемами.  Проборство, яке відремонтували у Чернелеві-Руському вимагало постійних капіталовкладень, а у Соборному його місцеві жителі перетворили на звалище  побутових відходів. У той час заступником з гуманітарних питань Тернопільської райдержадміністрації працювала наша парафіянка Світлана Гоч, яка запропонувала скористатися державною програмою для створення дитячого будинку сімейного типу. З благословення  митрополита Василія ми прийняли це, як Господню пропозицію.

ha1УСІ ДІТИ ПОТРЕБУЮТЬ ЩАСТЯ

 – Як рідні діти тоді відреагували на Ваш вчинок?

– Молитва творить дива у нашій родині – це  наочний  приклад.  Дітей ми не вибирали – нам  дарував їх Господь.  Ми пояснили нашим хлопцям, що тепер з нами будуть діти, які виховувалися без мами й тата. Сини тоді ще були юні до таких рішень (Петрусеві – 8, Павлусеві – 6, Юліанчику – 5 років), але вони їх прийняли. Спочатку ми їх брали із собою у дитячий будинок «Малятко», знайомитися з названими братами (Едіком – 4, Еріком – 3, Артурчиком – 2 років). Діти одразу знайшли спільну мову і подружилися. Нам залишилося тільки все це  прийняти і пережити. Так у селі Чернелів-Руський створилася прийомна сім’я. У такому форматі ми  прожили півтора роки.

Я думаю, що наші парафіяни  спочатку були в шоці, вони намагалися нас зрозуміти і якось допомогти. Тут уся богословська освіта отця Івана відіграла важливу роль. Одне говорити про любов, а зовсім інше її дарувати. Він зумів з Божою допомогою переконати усіх парафіян, особливо тих, хто мав певні сумніви і стереотипи, що це Богоугодна справа – виховувати сироту.

Коли відбудовувався будинок у Соборному, нам  запропонували взяти з Коропецького інтернату Лілю і Юру. Туди ми їздили самі,  старші уже няньчили менших братиків. Знайомство з дванадцятирічними підлітками було вражаюче  Діти гарні, але вже зі своїми звичками, поглядами на життя, стало зрозуміло, що буде непросто, але Господь захотів, щоб ми жили разом.

 – Дім, у якому мешкає Ваша родина, як він постав?

– Наш будинок офіційно був відкритий 4 січня 2010 року. Розпочалася важка праця, але “з нами Бог, розумійте народи, бо з нами Бог” – це  девіз, який супроводжує нас  уже багато років, і,  сподіваюсь, що надалі так і буде. Вихованці дитячих будинків сімейного типу, відповідно до Закону України,  можуть жити з нами  до 18 років,  якщо навчаються, то до 23.  Час іде. Ліля і Юра виросли, ми їх благословили на самостійне життя. У нашій сім’ї  появилася Наталя, а згодом – Кирило, якого ніби спеціально народили для нашої родини.

Після того, як постав наш дім у Соборному, віднайшли в архіві його  історію. Виявилося, що будинку вже два століття. І  його  будували  та освячували з розрахунком, щоб тут жили діти-сироти. Тому, можливо, не випадково тепер на цьому місці наш будинок сімейного типу.

 

ТАТО, МАМА Й ДЕСЯТЬ «Я»

 – Отець Іван – душпастир і батько, як він суміщає ці дві відповідальні іпостасі?

– Отець Іван дуже виконавчий. Його слова і дії співзвучні. У нього Бог на першому місці, а все інше додасться. Душпастирська праця в не обтяжує і не заважає бути гарним батьком, чоловіком. Вона навпаки розвиває дар служіння, невибагливості, простоти. Думаю, наші парафіяни це розуміють і допомагають творити діла милосердя.

 – Дружина священника і багатодітна мама. Чи вважає себе реалізованою в житті, про що шкодує і про що мріє?

 – Як дружина і як мама, я щаслива. Мрію про щасливе майбутнє своїх дітей. Найбільше хочу, щоб вони зустріли Бога і з Ним потоваришували.

 – Розкажіть про своїх діток…

 – Два рідних сини Петро і Павло вчаться на 5 і 3 курсах у семінарії, Юліан -студент другого курсу медуніверситету, Едік – другокурсник коледжу харчових технологій, решта  – школярі. А ще наші дітки займаються музикою, грають на цимбалах, гітарі і сопілці.

 – Рідні й усиновлені діти як вони співживуть, чи особливо вирізняєте когось, якщо так, яка реакція?

– Ми намагаємося не наголошувати на тому, що вони прийомні, тому живемо  дружно, весело і гамірно. Хочу зауважити, що діти відчувають лицемірство. Якщо ж виникають якісь непорозуміння, то намагаємось це обговорити.

 – Якщо у когось виникають особливі «забаганки» як це вирішуєте?

 -Забаганки у нас тільки такі, які можемо реалізувати. Знову ж таки скажу, що з дітьми потрібно розмовляти, їх не важко розуміти, якщо є виставлені пріоритети. Діти хороші, якщо є любов і розуміння у сім’ї.

– Стати прийомними батьками – це, як на мене, потрібно мати особливий педагогічний хист, знання психології, вже не кажу про  «залізне» терпіння і витривалість. Як Ви здобули такі навички, чи десь спеціально навчалися?

 – Прийомними батьками бути непросто, але можливо. Ми уже 13 років вчимося і кожен день чекаємо сюрпризів. Що два роки проходимо курси, які провадять фахівці соціальної роботи, психологи, читаємо спеціальну літературу.

 

СПРАВИ ПОБУТОВІ

– А тепер  до справ земних. Велика родина – це чимало побутових щоденних клопотів, нагодувати, одягнути, прибрати. Як справляєтеся з цим?

 – Отець Іван закуповує продукти, дещо вирощуємо самі на городі, я готую. Спільно робимо безлад,  а потім прибираємо. У нашому домі правила прості – підтримувати чистоту, прибирати своє робоче місце. Вирощений урожай збираємо – теж разом.  Коли малі діти -одні проблеми, як  виростають – інші. Однак  у будь-якому віці діти цікаві і з ними нема часу нудьгувати.

– Які особливі традиції Вашого сімейства?

Традиція нашого сімейства – це спільна молитва. Також ми часто їздимо на природу, ночуємо у наметах, розводимо вогнище, готуємо просту, але смачну їжу. Ми робимо це разом і дякуємо Богу, що нас багато.

– Сучасні діти і молодь здебільшого мають особливі стосунки з Богом, як прищеплюєте християнські і моральні цінності своїм дітям?

 – Кожен день молимося на вервиці, читаємо одну главу Святого письма, одну сторінку із життя святих і робимо розважання на кожен день. До речі, з часу існування нашого будинку  зі Святого письма вже втретє читаємо книгу Ісаї. Тому особливі стосунки з Богом у нас зароджуються без фанатизму, але з переконанням, що без Бога нашої сім’ї не було б.

 

І НАСАМКІНЕЦЬ…

– Чи виправдовують себе будинки сімейного типу?

– Я завжди кажу своїм дітям, що найкраще, коли дітей виховують рідні мама і тато, однак у житті буває по-різному, тому дитячий будинок сімейного типу – найкращий варіант для таких дітей.

– Умовно кажучи, якщо була б можливість почати своє життя спочатку Ви хотіли  б щось змінити?..

 – Бувають моменти, коли дуже важко, але я не шкодую. З нами Бог і всі труднощі Він допомагає долати.

– Якщо серед наших читачів є особи, які стоять перед вибором усиновлення, щоб Ви їм порадили?

 – Для тих сімей, які хочуть прийняти дитину у свій дім скажу: що потрібно молитись і пам’ятати, що дитина – це не лялька чи телефон, які можна замінити. Кожна ДИТИНА – це ОСОБИСТІСТЬ. І якщо Господь дає такий шанс, то Він  “упевнений” що у вас все вийде добре, хоча ніхто не обіцяє, що буде легко.

– Щиро дякую за відверту розмову. Нехай Господь благословить Вас і Ваших діток.

 

БЛІЦ

 – Про що мрієте – мир.

 – Улюблена квітка – нарцис, ірис.

 – Улюблена страва родини – вареники і піца.

– Яку музику слухаєте – музику не слухаю, тільки звук цимбал,  гітари і сопілки, щодня діти займаються

– Що читаєте – «Крейдяна людина»Тюдора.

– Який найкращий подарунок отримали у житті – ЛЮБОВ!

– Коли прокидаєтесь зі сну і йдете на відпочинок – прокидаюсь о 5.30, лягаю спати,  як коли.

 

розмовляла Надія ШПОДАРУНОК

Вам сподобалася ця стаття?
Так0Ні0
Інтерв'ю
Поділитися 0 FacebookTwitterWhatsappTelegramSkypeViberThreadsBluesky

Вам також може сподобатися

«Навчіть дітей жити»: серпнева конференція педагогів Великобірківської громади...

29.08.2025

Митрополит Теодор благословив початок нового навчального року у...

27.08.2025

День Незалежності у Збаразькій колонії: молитва, поезія та...

26.08.2025

У селі Кальне освятили прапор та меморіал на...

26.08.2025

Митрополит Теодор Мартинюк привітав о. Василя Корендія з...

26.08.2025

Митрополит Теодор благословив відкриття виставки про визначних діячів...

25.08.2025

Митрополит Теодор привітав тернополян з Днем Незалежності та...

25.08.2025

Паломництво до Прилбичів: викладачі ТНПУ вшанували пам’ять митрополита...

25.08.2025

У Криворівні відбувся християнсько-патріотичний табір “Шлях поколінь”

23.08.2025

У Тернополі відбулася прем’єра документального фільму “Крила вільних”

22.08.2025

Актуально

У Тернопільсько-Зборівській архиєпархії провели чин відкриття Ювілейного Року
29.12.2024 844

Анонси

Успенська проща до Зарваниці
09.08.2025 13
Відпуст до Чудотворної Ікони Божої Матері в Буцневі
15.06.2025 46

    Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ
    вул. Січових Стрільців, 6а місто Тернопіль (0352) 520473
    Марійський духовний центр "Зарваниця"
    Мала базиліка с. Зарваниця Теребовлянський район Тернопільська область
    Прокатедральний собор Преображення Господнього
    Церква Преображення Господнього м. Зборів Тернопільський район
    Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці
    Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці м. Тернопіль вул. Сагайдачного, 2
logo_tze

Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ

Адреса: 

м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 6а

Телефон: 

(0352) 52-04-73
E-mail: ugccternopil@yahoo.it 

Facebook Youtube

@ 2009-2025. Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ. При передруках гіперпосилання на сайт обов’язкове.

  • Кабінет священника
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ
  • Головна
  • Новини
    • Анонси
    • Новини
    • Інтерв’ю
    • Проповіді та послання
    • Статті
    • Духовні роздуми
    • Життя парафій
  • Єпископи
  • Архиєпархія
    • Історія
    • Курія (контакти)
    • Трибунал
    • Навчальні заклади
    • Святині
    • Документи
      • Колегія радників
      • Пресвітерська Рада
  • Cлужіння
    • Комісії
    • Спільноти
    • Соціальне служіння
  • Медія
    • Радіо “СВІТАНОК”
    • Газета “БОЖИЙ СІЯЧ”
    • Відеогалерея
    • Ресурси інтернету
    • Карта УГКЦ