Завжди, коли відзначаємо свята Пресвятої Богородиці, замислюємося над незвичайною роллю Небесної Покровительки в спасінні людського роду. Якщо заглибитися в біблійну історію, зокрема в період, коли людство через первородний гріх Адама і Єви втратило Царство Небесне, то переконуємося в тому, що цей всемогутній Покров Богородиці почався ще у прадавні часи. І продовжується аж до сьогодні. Після цього фатального гріхопадіння Господь постійно турбувався про нас. Підтвердженням цього є книги Старого і Нового Завітів. Пророк Ісая за вісім століть до Різдва Христового пише: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина, і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7, 1-14). Як відомо з подальшої історії, це пророцтво здійснилося. Пречиста Діва Марія зачала від Святого Духа і народила Ісуса Христа, який став Спасителем світу. Вона була створена Богом як найвище творіння, оскільки саме через Неї Христос увійшов у цей світ, щоб нас відкупити, взяти на Себе гріх Адама і гріхи всього людства.
Сьогодні, у день свята Її всемогутнього Покрову, ми бачимо Богородицю як нашу Заступницю, яка стоїть перед Богом і молиться за нас. Молиться за рідну Україну, її волелюбний народ, за порятунок від нинішніх ворогів-«сарацинів», які, подібно як Царгород, обложили на сході України наші міста і села, намагаючись їх загарбати. Віримо, що Пречиста Діва Марія через нашу щиру молитву, піст, діла милосердя та гідне християнське життя прийде до нас і врятує Своїм Покровом.
Свого часу Глава нашої Церкви блаженніший Святослав Шевчук у своєму виступі з нагоди цього свята проводить цікаву аналогію з Орантою Софії Київської (Оранта – це зображення Діви з піднесеними в молитві до Бога долонями). «Вдивляючись у Її постать, – сказав блаженніший Святослав, – можна зауважити, що долоні Богородиці чомусь непропорційно великі. Мабуть, стародавній художник хотів ще раз нагадати нам про непропорційну до нашого уявлення Божу пам’ять про кожного з нас та неустанну молитву заступництва Богоматері за люд Київської держави. Тим більше, що наша столиця, як і Царгород, має своє духовне передання про Покров Богородиці. Воно стверджує, що поки стоїть Оранта у Софії і тримає в молитві піднесені до Бога свої долоні, доти буде стояти ця княжа столиця і вистоїть її народ перед ворогами. Саме тому історія нашої Церкви нагадує нам, що князь Ярослав Мудрий посвятив народ своєї держави під неустанний Покров Її материнської молитви, своїх людей, їхнє сьогодення та майбутнє. Саме тому запорозькі козаки вважали Богородицю своєю Покровителькою і брали Її ікону у бойові походи. Те ж саме стосується і вояків УПА, які обрали свято Покрови своїм днем. 14 жовтня відзначають і День захисника України. Очевидно, через те на одному із перших відпустів відродженої Зарваниці світлої пам’яті блаженніший Мирослав Іван Любачівський теж віддав під покров ікони Зарваницької Матері Божої нашу Україну, її багатостраждальний і волелюбний народ.
Роздумуючи над облогою Царгороду, ми повинні не забувати, що існують ще інші вороги, котрі часто намагаються захопити «столицю» кожного з нас – маю на увазі людські душі й серця – і поневолити їх духовно, морально. Окрім інших поневолювачів, свята Церква називає найнебезпечніших: диявола, який чатує на нас, кажучи словами святого апостола Петра, немов «лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти»; світ, що зваблює людей своїми принадами – грішми, багатством, розкошами, моральною розбещеністю. А третій, як не дивно, ворог-«сарацин» – це сама людина, яка успадкувала від своїх прародичів Адама і Єви «печать» первородного гріха. Тобто всі пристрасті, спокуси, похоті тіла, злобу, ненависть, лицемірство, брехню тощо. Підтверджуючи цю тезу, згадав одного священика, який, на запитання своєї парафіянки «про що нам просити Небесну Покровительку», відповів: «Просімо, щоб Вона своїм Покровом охороняла нас від …себе самих». Згодом, пояснюючи свою, на перший погляд, дивну відповідь, сказав: «Ми повинні захистити себе від недобрих і часто шкідливих для душі і тіла звичок, зокрема таких, як куріння, алкоголізм, наркоманія. Просити Всецарицю, щоб охоронила нас від гніву, злоби, ненависті, гордості, захланності, обмов ближнього, заздрості, скупості та іншого негативу, який, крім того, що недобре впливає на оточення, нищить і нас самих, забруднює душу, знекровлює тіло. Згадаймо: в минулому християни прибігали до Пресвятої Богородиці з проханням про допомогу під час ворожих нападів, хвороб та стихійних лих. Сьогодні нам потрібно прибігати під Її омофор від власної релігійної байдужості, інертності, котра, будучи під сильним впливом сучасного модерного світу, охопила серця багатьох християн.
Насамкінець про ще один дуже важливий момент, який стосується Покрову Пресвятої Богородиці – це Її охорона від неспокою, страху, тривоги, смутку, відчаю, які часто охоплюють нас у нинішній час. Кожна людина створена так, що вона потребує певного захисту у цьому нелегкому світі. Захисту матеріального, соціального, психологічного, духовного. Особливо це стосується нинішнього часу, коли відчуваємо неспокій, страх, невпевненість за майбутнє. Коли чимало людей залишені напризволяще, особливо хворі, люди з інвалідністю, неповносправністю, самітні, скривджені, відкинуті суспільством чи рідними. А скільки людей позбавлені захисту домашнього, родинного, зокрема дітей від батьків, чоловіка від дружини чи навпаки. Вони хочуть, щоб їх вдома чекали, про них турбувалися, їх матеріально і морально підтримували, допомагали, за них переживали, любили. Ці люди чекають доброго слова розради, потіхи, розуміння, ласки…
Молімося до нашої Небесної Заступниці, щоб Вона допомогла нам плекати Божий мир, душевний спокій у своєму серці. Той мир, про який говорив Ісус Христос. Можливо, прокажімо слова молитви «Царице наша преблагая», у якій просимо Богородицю, щоб Вона глянула на нашу нужду і на наше горе і допомогла нам, немічним, провадила нас, недосвідчених… І головне – робімо це з твердою вірою, що Її святий і всемогутній Покров нас охоронить і захистить по всі віки. Амінь.
о. Орест ГЛУБІШ
