«Богомудрий, блаженний Зеноне! Багряною твоєю кров’ю ти оздобив свою священну і Божественну одежу, проходивши благочесно від сили до сили, й від слави до слави. Молимося нині, щоб дати душам нашим мир і велику милість».
Цими словами з Вечірні священномученика Зенона починаємо розповідь про подію, що минулої неділі відбулася у храмі святого Воскресіння Христового села Івачів Горішній, де урочисто відзначалося 120-річчя від дня народження відомого на весь світ блаженного Зенона Ковалика. Основним духовним акордом цього свята була архієрейська свята Літургія, яку очолив єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії владика Теодор Мартинюк. Крім місцевого пароха, з владикою співслужили митрофорний протоієрей отець-доктор Андрій Іван Говера, священник парафій Плотича та Чистилів о. Орест Каспрук, о. Олег Сковерський з Ігровиці й Хомівки та диякон з катедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Василь Лещишин.
На подвір’ї церкви боголюбивого Теодора тепло привітали діти та місцевий парох. Після цього владика, поблагословивши присутніх, увійшов до церкви й почав Божественну Літургію. У своєму слові до присутніх архієрей глибоко та доступно пояснив богословський зміст святого Євангелія, провівши паралель до духовного подвигу отця Зенона для слави Божої, утвердження Христової віри, самовідданого служіння у святій Церкві. Владика Теодор порівняв героїчний вчинок блаженного Зенона з мужністю та звитягою українських воїнів-захисників, які в боротьбі з російськими загарбниками мужньо захищають нашу Україну.
На завершення урочистостей владика вручив подячні грамоти від архієпископа й митрополита Тернопільсько-Зборівського Василія Семенюка дякові та регентці церковного хору, катехитці й близькій родичці блаженного Зенона Любові Твердохліб, старшому братові Зіновію Когуту, якого привітав з 60-річчям від дня народження, та активному меценату парафії Олегу Лемезі. Боголюбивий Теодор також щиро привітав зі святом пароха, родину блаженного Зенона, а також всіх присутніх. Владика також подарував парафіянам книжку про о. Ковалика, яку написав ієромонах чину Найсвятішого Ізбавителя о. Руслан Піх.
У святі взяли участь багато парафіян Івачева Горішнього та навколишніх сіл, родичі отця Зенона з Тернополя, про яких ми дізналися відносно недавно, -Зеновій та Лілія Літинські. До речі, пан Зеновій з приємністю повідомив, що його внук Зеновій, активний учасник молодіжних спільнот у Тернополі, а сьогодні – студент Київської духовної семінарії УГКЦ, названий цим іменем на честь блаженного священномученика.
Під час святої Літургії співав хор «Адорамус» з тернопільської церкви святого Петра під орудою Оксани Цимбалюк, а місцеві хористи задушевно виконали пісню про монаха, присвячену блаженному Зенонові. Після закінчення Служби Божої учасники вийшли на подвір’я, де відбулося освячення води та урочистий похід навколо храму.
Завершуючи розповідь про ці урочистості, хотілося б висловити наступне. Парафіяни Івачева Горішнього повинні бути вдячні Богові за цю щедру благодать, яка спливає на них через посередництво їх видатного односельця. Священномученик Зенон – це не лише велика честь і гордість села, але – й святий заступник перед Господом! Адже його жертвенна праця, великі страждання та мученицька смерть є безцінним подарунком для Всевишнього, міцним фундаментом віри у Нього.
Про це має пам’ятати молодь, щоб намагатися бути подібним до нього! Як згадує Ярослав Левицький – один з тих, хто добре знав отця Зенона, «однією з проблем, що найбільше журили отця (ред.), було релігійне виховання нашої молоді. Не один раз, – пише у спогадах Я. Левицький, – у розмовах зі мною він нарікав, що причина індиферентності (байдужості – ред.) нашого інтелігентного громадянства до справ віри та Церкви – це брак відповідного виховання молоді у релігійному дусі. Релігійність у нас, – говорив о. Ковалик, – має виключно традиційний характер: «Ходили мої батьки до церкви в неділю, ходжу і я. Сповідалися раз у рік вони, так само роблю і я», – каже наш пересічний інтелігент…»
Сьогодні, вшановуючи пам’ять блаженного Зенона Ковалика, хочеться звернутися до всіх: «Дорогі брати і сестри! Пам’ятайте, що кожен ваш добрий учинок, ваше духовне та національне відродження тішать блаженнго Зенона і він радіє за вас з усіма святими на Небі. І навпаки – сумує та плаче душа блаженного, коли ми відходимо від віри, забуваємо про святий храм. Він з небесної височини просить нас бути гідними його святого імені, акцентуючи на незвичайній символіці, пов’язаній з назвою його рідного села, – Івачів Горішній.
І зараз о. Зенон Ковалик із небес просить усіх односельців пам’ятати про нього, згадуючи в молитві, а він заступатиметься перед Богом за вас, за весь український народ, за нашу стражденну землю. Бо ж недарма на своєму пам’ятному образкові з нагоди першої Святої Літургії у рідному храмі отець написав такі слова: «О Ісусе! Прийми мене із святою жертвою Твого святого Тіла і Крови. Прийми її за святу Церков, за моє Згромадження та мою Вітчизну. Ісусе, благослови моїх родичів, рідню, всіх знакомих та дорогих мені осіб. О Маріє, моя люба Матінко, хорони моє священство…»
{gallery}stories/2023/08/iva{/gallery}
о. Орест Глубіш
