Голова комісії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства охорони здоров’я отець доктор Андрій Логін від 2006 року допомагає УГКЦ боротися зі страшною хворобою українського народу – алкоголізмом. Вражає те, що робиться це без медичного втручання… Отець розповів Департаменту інформації УГКЦ, які методи застосовує Церква у боротьбі з алкоголізмом.
Отче Андрію, скільки років в УГКЦ борються за тверезе життя?
Початки боротьби проти цього лиха сягають першої половини ХІХ століття, часів діяльності Митрополита Михайла Левицького. В сучасності ідея створити у Греко-Католицькій Церкві окремий напрямок роботи, в якій би могли стратегічно формувати свідомість народу щодо тверезого життя, виникла в 2006 році. Блаженніший Любомир ініціював на Синоді розгляд цього питання і Владики погодилися, що це потрібно нашій церкві.
Чи є у Вас якась статистика, скільком людям Ви бралися допомагати і скільки з них уже не поверталося до алкоголізму?
Ми все хочемо виміряти конкретними цифрами, статистиками… Але справа в тому, що наша праця будується з принципом добровільності людини, яка є залежна. Людина повинна сама звернутися за допомогою. Відповідно, після того, як ми проводимо реабілітацію для цієї людини, право на контакт залишається тільки за цією людиною.
Ми не маємо права вишукувати людину, їй видзвонювати – це неправильно.
Ми підтримуємо контакт тільки тоді, коли людина сама цього бажає. Такі люди є, проте я не можу озвучити конкретні цифри. Це сотні людей, які були залежними або ж їхні родичі.
Скажімо жінки, коли вони вирішують свою проблему алкоголізму, вони емоційно не хочуть повертатися до цього етапу в житті, тому уникають контакту з нами. Лише певна частина людей готова з нами зустрічатися, спілкуватися. Ми пропонуємо таку форму підтримки як «група взаємодопомоги» – коли після реабілітації ми ще певний час супроводжуємо людей. Це частина програми, але після того людина сама приймає рішення: спілкуватися з нами чи ні.
Наприклад, ми нещодавно мали прощу до Унева за утвердження українського народу в чесноті тверезості. І я бачив знайомі обличчя людей, які проходили в нас реабілітацію. Але, звісно, це не всі люди.
Як люди вас знаходять?
Молоді люди, які хочуть позбутися алкогольної залежності, шукають нас через інтернет-сторінку http://tverezist.org. Крім того, уже сьогодні існує чотириКонсультативно-просвітницькі центри для допомоги залежним від алкоголю та членам їхніх родин. Центри діють у Львові, Стрию, Тернополі та Івано-Франківську. І люди з цілої Західної України звертаються в ці центри, приїжджають на консультації.
Ми дивимося на життєву ситуацію людини, ступінь її залежності, мотивацію: вона сама хоче позбутися цієї проблеми чи це більше бажання її родичів. Тоді ми приймаємо рішення, як ми допомагатимемо цій людині.
Також на основі цих центрів пропонується різні форми допомоги: комусь достатньо прийти в групу взаємодопомоги чи взяти участь в десятиденній реабілітації, а комусь потрібна тривала ізоляція від зовнішнього світу, яку ми, на жаль, сьогодні ще не можемо запропонувати, тому ми цих людей скеровуємо в інші реабілітаційні центри, з якими маємо контакти.
Для родичів проводимо реколекції, під час яких вони можуть позбутися духовних ран, психологічних навантажень, які вони отримують від алкозалежного.
Для дітей-підлітків, які виростають у сім’ї, що має проблеми з алкоголізмом, пропонуємо літні табори, де працюємо з дітьми, щоб вони в ігровій формі позбулися негативних факторів, які з’явилися в їхньому житті через цю проблему.
Отче, які пропонуєте методи лікування для алкозалежних?
Ми трактуємо алкогольну залежність як хворобу душі, розуму й тіла. Саме в цій послідовності ця недуга розвивається. Ми не вдаємося до медикаментозного лікування. Це не наша ділянка. Якщо людина має потребу пройти в наркологічному відділені очищення тіла від токсинів, які виникають внаслідок споживання алкоголю, то, звичайно, є така можливість.
Ми працюємо над духовним світом людини, щоб допомогти розпочати діалог з Богом. Наша програма також передбачає співпрацю з психологами, які зважають на емоційний стан людини, допомагають проаналізувати її життя.
Наш метод, яким ми допомагаємо, називаємо «духовна терапія». З 2009 року ми цей метод застосовуємо для допомоги залежним. З 2011 року ми почали працювати з родичами, членами родин. І вже втретє проводитимемо літні табори для підлітків, де також застосовуємо цю духовну терапію.
Якось важко собі уявити, які це потрібно сказати алкозалежній людині, щоб вона припинила пити…
Ми лікуємо в світлі науки Ісуса Христа. У час десятиденної реабілітації ми даємо людині можливість побачити себе в світлі тих правд, якій Господь подає нам: про людину, про її покликання, про її взаємини з Богом, про любов до ближнього… Тобто це цілий шлях, який проходить людина. Нема конкретної ключової фрази.
Хто у вас працює?
У нас на сьогоднішній день є священики, які мають освіту психолога, психологи, яких ми називаємо християнськими психологами, бо важливо, щоб вони самі були віруючими. Працює також терапевт узалежнень. Це людина, яка раніше сама мала досвід узалежнення і після багатьох років, як сама позбулася її, допомагає й іншим позбутися алкоголізму.
Чи боретеся ви окремо з підлітковим алкоголізмом, який зараз набирає обертів?
Наша праця «душпастирство тверезості», як ми її називаємо, має два напрямки: допомога залежним і просвітницька діяльність – донесення інформації до людей, які мають небезпеку узалежнення.
Ми багато часу приділяємо навчанню священнослужителів, як займатися профілактикою узалеження на парафії. Маємо зустрічі з соціальними працівниками, психологами, учителями.
Щодо молоді… На основі наших центрів проводимо «місії тверезості», які відбуваються на теренах майже всіх єпархій Західної України. Місія тверезості полягає в тому, що на один день на певну парафію приїжджають наші фахівці, йдуть насамперед у школи, проводять зустрічі з однокласниками. Ми проводимо інтерактивний тренінг «Правда про алкоголь». Ми їх проводимо в школах. Представляємо для учня наслідки вибору двох можливих шляхів: шлях з алкоголем і шлях тверезого життя. Допомагаємо їм самим прийти до певних висновків, що з собою несе споживання алкоголю. Крім того, відвідуємо сільські ради, мотивуємо людей вирішувати самим на території свого села проблеми з алкоголем: чи це є самогоноваріння, чи це є продаж неповнолітнім алкогольних напоїв, чи некоректна праця торгівельних точок, які продають алкоголь на розлив.
Приходимо на підприємства, де працюють чоловіки, пояснюємо, що означає для дружини, дітей, коли батько приходить п’яний додому. Місії завершуються Святою Літургією у храмі, а також започатковуємо Золоту книгу тверезості, мотивуючи людей здорових відмовлятися від споживання алкоголю, приносячи таким чином духовну жертву Богу за зцілення залежних, щоб Господь зцілив їх.
Ви більше розповідаєте про Західну Україну, чи не плануєте перейти, скажімо, на Схід зі своїми місіями?
Звісно, зараз у нас проходять вишкіл фахівців: священики, психологи, які вже з наступного року зможуть відкрити три центри на Східній Україні.
