Війна впливає на всіх – військових, їхні родини, переселенців, волонтерів, суспільство загалом. У цей складний час люди звертаються за підтримкою не лише до психологів, а й до священнослужителів. Саме вони часто стають першими, хто вислуховує біль, горе, тривогу та розпач. Розуміючи важливість їхньої місії, представники кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського національного медичного університету організували серію семінарів для священнослужителів, які щопонеділка відбуваються у центрі ментального здоров’я ТНМУ.
На семінарах своїми знаннями і досвідом поділилися професор Олена Венгер, доценти Володимир Білоус та Ольга Люта. Програма семінарів спрямована на надання духовним наставникам важливої інформації, напрацювання практичних навичок для ефективної комунікації з людьми, які постраждали від війни.
Основні теми семінарів:
Як підтримувати родини військовослужбовців?
Близькі захисників щодня живуть у тривозі за тих, хто воює, або очікують на повернення з полону. Часто вони відчувають безсилля, емоційне виснаження, невпевненість у майбутньому. Учасники семінарів обговорювали, як допомагати таким сім’ям знайти внутрішні ресурси для витримки та прийняття ситуації.
Як спілкуватися з тими, хто повернувся з війни?
Військові, які повертаються додому, можуть стикатися з труднощами адаптації, відчуженістю, емоційною нестабільністю. Часто вони уникають розмов про пережите або, навпаки, потребують висловитися, але не знають, як це зробити. Обговорювалися методи підтримки, які допомагають ветеранам повернутися до мирного життя без нав’язливих питань та тиску.
Як говорити з тими, чиї рідні зникли безвісти або перебувають у полоні?
Рідні зниклих безвісти або полонених перебувають у стані невизначеності та болю. Їм складно прийняти втрату або зберігати надію, і водночас вони потребують співчуття та підтримки. Учасники семінару навчалися, як правильно спілкуватися з такими людьми, не завдаючи їм ще більшого болю.
Особливості спілкування з дітьми, чиї батьки воюють або загинули.
Дитяча психіка особливо чутлива до втрат та змін. Діти, батьки яких перебувають на фронті або загинули, часто замикаються в собі, відчувають страх, провину чи гнів. Обговорювалися способи комунікації, які допомагають дитині виразити свої емоції, не нав’язуючи їй почуття, з якими вона не готова справлятися.
Священнослужителі – це ті, хто супроводжує людей у найскладніші моменти життя. Вони можуть допомогти не лише молитвою, а й словом, здатним підтримати, повернути віру, спрямувати до фахівців у разі потреби. Семінари у ТНМУ дають їм знання та навички, необхідні для чутливого та професійного спілкування з людьми, які переживають горе, втрату або сильний стрес.
Попереду ще одна заключна зустріч, яка стане підсумком усього циклу семінарів.
повідомляє Кафедра психіатрії, наркології та медичної психології
світлини Яніни Чайківської
