Про це сказав архиєпископ-емерит Василій Семенюк 29 червня 2025 року, в день святих верховних апостолів Петра і Павла, коли парафія святого апостола Петра у Тернополі (масив Аляска) відзначила 20-ту річницю свого заснування та освячення храму. У своїй проповіді під час урочистої Божественної Літургії з цієї нагоди владика Василій окреслив значення свята, поєднавши історію парафії з покликанням і місією апостолів Петра і Павла.
Ключові тези проповіді:
- “Сьогодні ми стоїмо на святому порозі подвійного благословення”
Митрополит розпочав проповідь з роздумів про символізм дня: “Сьогодні Церква вшановує двох великих стовпів віри – Петра і Павла. Але разом із цим ми святкуємо ще одне благословення – 20 років нашої парафіяльної родини, яка тут, на Алясці, стала живим осередком духовності“.
Архиєрей підкреслив, що з часу виходу УГКЦ з підпілля, Бог дарував нашій Церкві нових місіонерів – братів францисканців, які принесли на терени Тернополя дух живої віри, відкритості та служіння: “Господь покликав синів святого Франциска, щоб вони оживили цю землю. Їхнє ревне служіння стало для багатьох юнаків прикладом і натхненням для духовного покликання“.
- “Петро – камінь Церкви. Павло – вогонь Євангелія. Разом – сила єдності”
Далі владика розкрив богословський зміст постатей святих апостолів, які, попри свою протилежність, стали символом гармонії і сили в Христі: “Петро був простим рибалкою, неграмотним, з Галилеї. Та саме він перший визнав: “Ти – Христос, Син Бога живого” і став скелею Церкви. Ісус не тільки покликав його, а й перемінив його внутрішньо, змінив ім’я – з Симона на Петра. Він став основою Церкви“.
Митрополит нагадав, що Церква будується не на досконалості людини, а на благодаті покликання: “Навіть той, хто відрікається, як Петро, може бути піднесений Христом. Христос тричі запитує його: “Чи любиш Мене?”, і тричі довіряє йому свою Церкву. Це таємниця Божого милосердя“.
Зі схожою глибиною владика описав і апостола Павла: “Павло – освічений, ревний, фанатичний переслідувач християн. Але його зустріч з Воскреслим Христом дорогою до Дамаска все змінила. Він почув голос: “Савле, чому Мене переслідуєш?” – і зрозумів, що Христос живий у Своїй Церкві“.
“Зустріч з Христом не просто змінила його світогляд. Вона змінила його ім’я, його ідентичність. І з Савла він став Павлом – апостолом народів, будівничим Церкви серед язичників“.
- “Єдність – не опція, а умова справжньої місії”
Окрема частина проповіді була присвячена єдності Церкви, яку символізує тандем Петра і Павла: “Хоча Петро і Павло – дуже різні, вони не стали творити окремі напрямки. Павло не відділився, а прийшов до Єрусалима, де Петро визнав його служіння. Це символ єдності – “десниця сопричастя” між ними. Петро утверджує істинність служіння Павла“.
“Тільки в єдності є сила. І тільки разом ми можемо бути правдивими свідками Христа. Ця єдність – ознака істинності Церкви. І сьогодні ми покликані до такого ж сопричастя“.
- “Церква – це не лише храм. Це ми – тіло Христове. Маємо йти далі – бути Церквою живою“
Переходячи до ювілею парафії, митрополит Василій звернув увагу на духовну місію спільноти, яка живе в цьому храмі вже два десятиліття: “За 20 років у цьому святому місці тисячі сердець знайшли мир, надію, покликання. Тут пролунали молитви матерів, хрестилися діти, зцілювалися душі, утверджувалася віра“.
“Цей храм став не просто архітектурною спорудою, а духовним домом, школою євангельського життя. І це заслуга не лише отців, а кожного, хто молився, жертвував, служив“.
На завершення владика виголосив заклик: “Сьогодні – день вдячності, але також – день покликання. Як Петро і Павло не зупинилися, так і ми не можемо зупинитися. Маємо далі будувати Церкву живу – не тільки в неділю, а кожного дня. Свідчити віру словом і ділом“.
пресслужба архиєпархії
