У 5-ту неділю по Зісланні Святого Духа, 13 липня 2025 року, в храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Тернополя отець Йосафат Савран виголосив проповідь про реальність духовного світу, силу Христа й відповідальність кожного християнина у боротьбі проти зла. Євангельська розповідь про гадаринських біснуватих стала підгрунтям для аналізу духовного стану сучасної людини та викликів, що стоять перед віруючими людьми України у часі війни.
“Коли Ісус зустрічає біснуватих, Він не боїться, – наголошує отець Йосафат. – Він не веде переговорів зі злом. Він наказує: “Геть!” Ми маємо такого Володаря – сильного, всемогутнього, і ця сила дана нам. Але чи ми її використовуємо?”
Шість ключових тез проповіді:
- Свідомість – ключ до перемоги
Священник болісно констатує: сучасний християнин часто не усвідомлює власної відповідальності у духовній війні. Люди мають духовну зброю – молитву, Слово Боже, Святі Тайни – але не беруть її до рук. Вони ніби забувають, що війна – не лише на фронті, а й у серці.
“Ми відповідальні за перемогу, бо духовна перемога – основа будь-якої іншої. Якщо будемо чистими, свідомими, молитовними – зло відступить. Якщо ж зневіримося, притупимо чутливість, – тоді зло розростається. І ми вже починаємо до нього звикати“.
- Не звикаймо до вибухів, до смерті, до гріха
Однією з найсильніших частин проповіді стала пересторога перед звиканням до зла. Те, що раніше шокувало, тепер часто сприймається як буденність. Люди навчилися жити у війні, дивитися новини про руйнування, смерть, страх – і не реагувати. Це – ознака духовної анестезії.
“Найбільша трагедія – коли людина звикає до гріха. Починає жити “по-свинськи”, і тоді нечистий дух сам знаходить собі місце. Свиня – символ нечистоти, і якщо наше життя схоже на хлів, то нечистота притягує нечисте“.
- Досвід духовної боротьби – не теорія, а реальність
Отець Йосафат поділився особистими спогадами з монастирського життя, коли став свідком екзорцизму. Те, що для багатьох виглядає фантастичним, насправді має цілком реальні ознаки: сила Хреста, свяченої води, ікон, молитов – діє фізично, відчутно, незаперечно.
“Тоді ми злякалися. Але водночас побачили: це не фільм і не легенда. Це дійсність. Коли ти бачиш, як зло палиться від свяченої води – ти вже не маєш сумніву в силі Христа. Але ця сила діє лише там, де є віра, де є чистота, де є внутрішня тверезість“.
- “Мені пороблено”? А може – сам собі поробив?
Проповідник з гіркотою зазначив, що багато людей шукають ворогів назовні, в інших, в обставинах, у “поробленому”. Але правдива духовна війна відбувається в серці, а найбільше зло – не зовні, а всередині людини.
“Кажеш: мені пороблено. А може, сам собі поробив? Бо не сповідався. Бо не молишся. Бо не очищаєш серце. Якщо не митися духовно – буде смердіти. І не дивуйся, що люди від тебе відвертаються. Гріх тхне. Він отруює простір навколо тебе“.
- Церква – не клуб і не ідеальна структура. Вона – місце спасіння
Священник закликав не втрачати Церкву через особисті образи, недоліки людей, чи навіть гріхи священників. Християнин ходить до храму не до людей, а до Ісуса. Саме через Нього подається спасіння.
“Навіть якщо тебе дратує щось у Церкві – не тікай. Бо відірвана вівця – легка здобич для хижака. А диявол рикає, шукає, кого пожерти. Прийди до Ісуса, а не до священника. Ісус лікує. Ісус – провідник. Але чи ми Йому дозволяємо нас лікувати?“
- Найсильніші екзорцизми – це Літургія, сповідь і молитва
У фіналі своєї проповіді отець Йосафат Савран дав чітку відповідь, як протистояти злу: не емоціями, не агресією, не фантазіями – а Таїнствами. Молитва “Отче наш”, щира сповідь, участь у Літургії, щоденна молитва – це і є головна духовна зброя.
“Диявол тікає від святого життя. Ворога не треба боятися – його треба перемагати. І якщо впав – вставай. І знову вставай. Бо стоїмо ми не своєю силою, а Божою благодаттю. І якщо ти в боротьбі питаєш: “Де Бог?” – пам’ятай: учитель мовчить під час екзамену“.
пресслужба архиєпархії
