У неділю Всіх святих українського народу, 14 червня 2026 року, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк звершив Архиєрейську Божественну Літургію та звернувся до вірних із пастирським словом в Архикатедральному соборі Тернополя. Перед Богослужінням єпископ уділив піддияконські свячення брату Зіновію Літинському, семінаристу Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ.
Під час Святої Літургії архиєпископу співслужили синкел у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ митр. прот. Андрій-Іван Говера, сотрудник архикатедрального собору прот. д-р Мартин Хомів та протодиякон Володимир Вінтонюк. Урочисте моління супроводжував співом квартет Тернопільської обласної філармонії.
Богослужбовий чин поставлення свіченосця, читця і співця розпочинається з урочистого моменту, коли диякон приводить майбутнього піддиякона на середину храму. Кандидат виконує три доземні поклони, після чого повертається до архиєрея і тричі вклоняється йому. Підійшовши ближче, він схиляє голову, а архиєрей тричі благословляє її хрестоподібним знаменням, покладає на неї руку і виголошує першу молитву. У цьому молінні єпископ просить Господа, який знає людські звичаї та життєві рішення кожного ще до початку існування, прикрасити Свого слугу нетлінною красою, зміцнити його в бажанні ходити зі свічкою перед святими Тайнами та сподобити вічного життя.
Наступний етап присвячений читанню Слова Божого та безпосередньому облаченню. Ставши перед іконостасом, читець урочисто проголошує текст із «Діянь святих Апостолів». Владика вкотре тричі благословляє його голову та покладає руку, а кандидат цілує руку єпископа і хрест на стихарі, після чого одягають новопосвяченого у стихар.
Після облачення архиєрей звертається до читця з глибоким напутнім словом, наголошуючи, що цей чин є першим ступенем священства. Він закликає поставленого щоденно заглиблюватися в Божественне Писання, щоб не лише самому зростати у чеснотах, але й подавати добрий приклад усім, хто його слухає. Архиєрей застерігає, що життя читця має бути бездоганним, аби святий чин не зазнав зневаги. Наприкінці виголошується урочисте благословення словами «Аксіос!».
Далі єпископу підносять орар, який той благословляє хресним знаменням, після чого кандидата оперізують ним. Архиєрей знову тричі знаменує його руку й голову і під супровід дияконського заклику «Господеві помолімся» читає молитву. У ній він благає Бога зберегти слугу бездоганним у всьому, дарувати йому щиру любов до краси Господнього дому та право стояти перед дверима святого храму.
Молитовне піднесення продовжується виголошенням особливої єктенії, коли диякон закликає спільноту молитися за мир у всьому світі, за добрий стан святих Божих Церков, за правлячого архиєрея та його священство. Окреме прохання підноситься за новопоставленого піддиякона, щоб Господь зберіг його у вірності та благочесті на новому полі служіння.
Важливою частиною піддияконського служіння є символічний обряд омивання рук архиєрея. Піддиякони приносять воду в умивальниці та рушник, який архиєрей спершу покладає на плечі новопоставленого. Тримаючи умивальницю та глечик, піддиякон тричі лиє воду на руки єпископа, промовляючи: «Ті, що вірні».
повідомив піддиякон Зіновій Літинський
