Якщо людина навчилася створювати всередині себе глибокий внутрішній спокій, то вона тримає весь світ у руках.
(Валеріо Альбісетті)
Напевно кожен із вас, дорогі читачі, звертав увагу на те, що під час Святої Літургії часто вживається слово «мир». Уже на самому початку після виголошення «Благословенне Царство…» священики моляться так звану Мирну ектенію, в якій є такі прохання: «В мирі Господеві помолімся!», «За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся!», «За мир усього світу, добрий стан святих Божих Церков і з’єднання всіх Господеві помолімся!» А скільки-то разів священики повертаються до присутніх у храмі і, благословляючи їх, промовляють: «Мир вам!»
А тепер скажіть, будь ласка, чи хтось із вас, дорогі брати і сестри, звертав увагу на ці незвичайні слова молитви, а по-друге, чи замислювався над їх глибокою суттю? Повірте, що кожна фраза з літургійного тексту, як і з написаного в Святому Письмі, зокрема в Святому Євангелії, має своє призначення і надзвичайну цінність. Якщо ми проголошуємо «В мирі Господеві помолімся», то це означає, що всі, хто бере участь у Службі Божій, повинні бути в душевному мирі і спокої. Передусім – примирені з Богом, з ближніми: рідними, сусідами, колегами по праці. Крім того, цей мир, спокій повинен бути в нашому серці. Воно під час цієї літургійної молитви має бути втишеним, умиротвореним, смиренним. Якщо в людському серці неспокій, світовий галас, щоденна суєта, воно не зможе гідно сприймати високий дух цього величного Богослужіння. Не зможе по-спражньому увійти в нього, заглибитися, розчинитися в його таїнственному змісті. А якщо так, то в цій же літургійній молитві через власну недосконалість і розпорошеність ми не здатні досягнути цього святого миру. Саме тому просимо «миру з висот», тобто від Бога. Адже Його мир – найкращий, найдосконаліший. У Євангелії від святого Івана Ісус Христос з цього приводу говорить: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Ів.14,27).
Сьогодні, дорогі читачі, нам дуже бракує цього справжнього миру. І не лише тому, що наша Україна, всі ми перебуваємо в страшному неспокої, по суті, в стані війни, під час якої гинуть люди. Це однозначно: такого миру, тобто припинення бойових дій, ми прагнемо всі, про це щиро молимо Господа, щоби відвернув від нас всякого роду окупантів і бойовиків, які зазіхнули на нашу незалежність і свободу. Однак повірте, якби в людей був правдивий, а отже – Божий мир, про який веду мову в цих роздумах, то ніколи не сталася б ця чи інша трагедія, яку переживаємо в цей важкий час.
Ось як пише на цю тему дописувачка соціальних мереж пані Світлана: «Усе, що стосується подій у світі і в Україні, то скажу: цей щоденний біль так паралізував мене, що я ніяк не могла функціонувати. Найменша подія викликала в мене тремтіння голосу, сльози і розпач, допоки я не усвідомила, що Господь – це Шалом, тобто мир, спокій. Усі мої турботи – від лукавого, а не від Бога. Я мушу навчитися надіятися на те, що Він знає краще, навіть тоді, коли у всьому немає сенсу (бо сенсу не має гріх, зло). Господь, як у книзі Йова, дозволяє нам бути співборцями зла, озброївшись покаянням і вірою в Нього. Нам усім потрібне правдиве навернення, покаявшись за себе і за всіх людей. Серцем чистим і смиренним… І в такий спосіб Бог повернув мені мир у серце».
І справді: коли переживаємо важкі хвилини в житті, мир і спокій має велике значення. Збереження миру дає нам здатність реагувати у важких ситуаціях не так, як це роблять звичайні люди: з тривогою, поспіхом, переживаннями. У цей час потрібно повністю віддатися в руки милосердного Бога і молитися до Святого Духа, щоби просвітив нас своєю благодаттю, сповнив Божою мудрістю і підказав, як маємо поступати.
Дуже повчально з цього приводу говорить святий Іван від Хреста, слова якого зрозуміє лише той, хто має глибоку віру і сам живе за її принципами: «Пильнуйте, щоб зберегти ваше серце в мирі, який жодна подія в цьому світі не потривожить. Коли б навіть земля під нашими ногами провалилася і все повстало проти нас, не треба тривожитися, бо тривога принесе більше шкоди ніж користі».
Нехай і вам, шановні читачі, Всемилостивий Господь подарує мир і спокій, любов і злагоду, віру і надію. Адже:блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться!
о. Орест Глубіш
