Голос Господній над водами кличе, промовляючи: Прийдіте, прийміть усі духа премудрости, духа розуміння, духа боязні Божої – Христа, що з’явився нам! (Стихира Великого Водосвяття)
Завжди, коли закінчуються Різдвяні свята, проминає довгоочікуваний Святвечір, перший, другий і третій дні свят (бо день пам’яті першомученика Стефана традиційно теж прилучили до Різдва), у багатьох людей виникає так звана постсвяткова ностальгія. Мовляв, як шкода, що свята вже закінчилися, а з ними і різдвяні веселощі…
Мені здається, що в такий момент у кожного з нас є в «запасі» ще один святковий промінчик, який дарує нам немовби повторну радість і таємниче очікування. Це свято Богоявлення або, як його в народі називають, Йордан, Водохреща. Хоча перед ним ми відзначили інші святкові події – Обрізання Господнє, пам’ять св. Василія Великого та Новий рік, згідно з Юліанським календарем. Однак для багатьох людей привабливим є Богоявлення – і то не тільки задяки освяченню води, а передусім тому, що тут теж є ще один Святий, як його називають, Щедрий Вечір. А це означає, що знову буде Свята вечеря з кутею і пампушками та з іншими смачними стравами. У храмах на Великому повечір’ї знову заспіваємо «З нами Бог», а потім священики відслужать Утрені, Святі Літургії, освятять воду. Зрештою, ці Богослужіння уже відбулися.
А тепер спробуємо детальніше роздумати над духовною суттю цього Богоявленського свята, з’ясувати його історію та богословський зміст. Свято Богявлення Господнього, як і Пасха, Зіслання Святого Духа, в Східній Церкві належить до найдавніших і найбільших свят. У перші століття християнства це свято вважалося збірним, бо об’єднувало в собі кілька подій з життя Ісуса Христа, які свідчили про Його Божество: Різдво, поклін мудреців, Хрещення Ісуса, чудо в Кані Галилейській та чудесне помноження хлібів.
Богоявлення – є великою таємницею. Перед нами об’являється Бог у трьох особах. У водах Йордану перед святим Іваном Хрестителем стоїть Ісус Христос. Він прийшов, щоби прийняти Хрещення, покаяння та прощення гріхів. Добровільно з покорою уподібнюється до нас, обтяжених гріхами, щоб їх взяти на себе. Раптом відкриваються небеса – ті сфери, які були досі закриті людям, і перед світом з’являється Пресвята Трійця. Бог Син смиренно схиляється перед Іваном Хрестителем, приймаючи з його рук Хрещення. Бог Дух Святий у вигляді голуба сходить на Ісуса Христа, а Бог Отець звіщає всьому світові: «Це Син Мій улюблений, якого Я вподобав!»
Подія Богоявлення на Йордані була надзвичайно важливою, бо саме нею Ісус Христос започаткував свою діяльність як Спаситель світу. Поява над Ним Святого Духа і Небесного Отця з таким величним свідченням, що Ісус Христос є Божим Сином, повинна була підготувати людей до того, щоб вони без найменшого сумніву приймали Христову науку та були послушні всім Його заповідям. Хрещення Ісуса відбулося за кілька тижнів після Іванової діяльності, а євангельська проповідь Христа почалася за сорок днів після Його Хрещення.
Зі святом Богоявлення тісно пов’язане Велике або Йорданське водосвяття, традиція якого сягає перших віків християнства. У Східній Церкві існує два водосвяття – Велике і Мале. Останнє проводять 14 серпня – в день перенесення Чесного і Животворного Хреста, на свято Переполовинення і на храмовий празник. У Греції є давній звичай Малого освячення води кожного місяця. Велике водосвяття буває тільки два рази на рік: в Навечір’я і в день Богоявлення. До речі, деякі люди, не знаючи правдивої історії цього свята, часто запитують: чому священики проводять два водосвяття – 18 січня, в день Навечір’я Богоявлення, і в саме свято, тобто 19 січня. Дехто помилково вважає, що в день Навечір’я відправляють Мале водосвяття, а на Богоявлення – Велике.
Річ у тім, що в перші століття християнства перед великими святами, зокрема перед Пасхою, Зісланням Святого Духа чи Богоявленням, відбувалося урочисте Хрещення оглашенних. Власне з цією подією було пов’язане освячення води. Тому деякі історики вважають, що спочатку Велике водосвяття в Навечір’я Богоявлення не мало якогось відношення до Ісусового Хрещення, а тільки до Хрещення оглашенних. І лише в одинадцятому столітті починається звичай подвійного освячення води – в Навечір’я і в день Богоявлення. Про водосвяття на наших землях згадується в Іпатіївському літописі 1148 року, який називає це дійство «Водохрищі» (Водохреща), тобто хрещення води. Спочатку і в нас воно відбувалося тільки в Навечір’я Богоявлення, а згодом, зокрема в 14 столітті, теж прийняли подвійне водосвяття.
З давніх часів Східна Церква вважає йорданську воду за велику святість і приписує їй чудотворну та цілющу силу для душі і тіла. Український народ ставиться до освяченої води з надзвичайною набожністю, тому в день Навечір’я люди цілий день дотримуються суворого посту і п’ють цю воду під час Святої вечері перед споживанням приготованих страв, співаючи на початку вечері тропар « Коли в Йордані хрестився Ти, Господи…», а в кінці трапези – кондак свята.
У підготовці цього матеріалу використані книги о. Юліяна Я. Катрія, ЧСВВ, «Пізнай свій обряд» та о.Ярослава Табаки «Спаси, Боже, людей Твоїх».
