Сьогодні, 18 березня, в Українському домі «Перемога» міста Тернополя відбулася вистава «Великий льох» за однойменним твором Тараса Григоровича Шевченка. Дійство, яке стало новим молодіжним форматом святкування Шевченківських днів, реалізував Шкільний театр Українського католицького університету «На Симонових стовпах» на запрошення комісії у справах молоді Тернопільсько-Зборівської архиєпархії у співпраці з Архикатедральним Собором УГКЦ Тернополя.
Близько 250 молодих людей відвідали театральну виставу і тим самим віддали шану Великому Кобзарю. Серед них: представники молодіжних християнських спільнот, молодіжних громадських організацій міста, студенти, семінаристи.
У привітальному слові отець Орест Павліський, голова комісії у справах молоді Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, передав вітання від Архиєпископа і Митрополита Василія (Семенюка), котрий благословив і проведення заходу для тернопільської молоді.
«Сьогодні, в ці березневі дні, коли ми згадуємо і вшановуємо Тараса Григоровича Шевченка, ми перш за все хочемо подякувати Богові за дар його життя! За дар Його слова! За його пророцтво! – наголосив отець Орест, звертаючись до молоді, – слухаючи поезію Кобзаря, нашим завданням постає пошук Сущого Бога!».
Вистава була збудована на трьох стовпах: поезіях Т. Шевченка «Великий Льох», «Москалева криниця», автентичному співі та динамічних естампах. Режисер – Євген Худзик, художник візуального простору – Володимир Стецькович, а співу молодих театралів , студентів УКУ, навчала Надія Тарнавська.
Дякуючи акторам та глядачам, отець Роман Демуш, співорганізатор заходу, звернув увагу на те, що театр УКУ, котрий представив театральне дійство, показав завжди актуальне слово Кобзаря, котре зазвучало на сучасний лад: «Ділячись своїми талантами на сцені, актори ще раз нам показали, що ніхто з нас не є безталанний, але важливим є дарувати свої Богом даровані таланти іншим, змінюючи світ на краще, щоб він став добрішим!».
Вистава “Великий льох” – дійство, пронизане пророцтвом Тараса Шевченка про втрату раю. Тут двоє мандрівних кобзарів та з десяток самовидців через слово і спів намагалися шукати ті врата до раю і розкопати великий льох, водночас мандруючи стежками образів, заглядаючи між рядки поезій та оживляючи це все естампами.
повідомляє комісія у справах молоді
Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ
