Комісії

Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Тернопільсько-Зборівської єпархії розвиває і здійснює місію Церкви у сфері охорони життя і здоров’я.

У своїй діяльності Комісія ставить за мету об’єднувати усіх вірних, а насамперед хворих та їх родини, медичний персонал, душпастирів, мирянськї організації і волонтерів, у здійсненні особливої місії кожного християнина – свідчити Христа у терпінні.

Завдання Комісії:

• Поширювати в українському суспільстві вчення Церкви щодо життя і здоров’я людини та сенсу її терпіння;

• Налагоджувати співпрацю з державними та громадськими організаціями і установами, які працюють у сфері охорони життя та здоров’я;

• Утверджувати християнські цінності в соціально-медичних інституціях та навчальних закладах;

• Сприяти вихованню відповідального ставлення до кожного хворого та пошани до його гідності.

Основні напрямки діяльності:

Пасторальний

Освітній

Академічний

Завдання капелана:

Комісія пропонує наступну духовно-просвітницьку програму для мирян та священнослужителів Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ:

Виїзд на парафії для просвітницької діяльності Комісія здійснює за запрошенням пароха, на збори деканату для тренінгів і курсів для священнослужителів за запрошенням о. декана.

Комісія у справах мирян створена Главою УГКЦ Блаженнішим Любомиром (Декрет Р-06/406 від 6. 10. 2006 р. Б.) Комісія діє відповідно до положення про комісію, затвердженого Синодом Єпископів у листопаді 2003 р.Б.

Мета створення комісії активізувати життя мирян, активніше залучаючи мирян до апостольського служіння відповідно до вчення Католицької Церкви про мирян.

Завданням комісії є:

• поширювати вчення Католицької Церкви про мирян,

• координувати діяльність єпархіальних комісій,

• співпрацювати з мирянськими організаціями, структура і діяльність яких поширюється на міжєпархіальний рівень,

• сприяти створенню мирянських структур на єпархіальному рівні,

• бути інформаційним та методичним центром для мирян та мирянських організацій,

• бути дорадчим органом для Архиєпископа,

• допомагати Архиєпископу у розробці та втіленні церковної мирянської політики.

Для реалізації своєї мети та завдань Комісія у справах мирян проводить періодичні наради з єпархіальними комісіями; зустрічі з мирянськими організаціями; організовує круглі столи, конференції та семінари,проводить вишколи для мирянських лідерів; тощо.

Комісія у справах мирян

Голова: Анна Зварич

вул. Січових Стрільців, 6а

46001, м. Тернопіль

тел.: 067 350-01-37 annazvarych@i.ua

Бути мирянином

Що для мене означає бути християнином?

Бути християнином: в сім’ї, на місці навчання, праці, у суспільстві (напр. в колі друзів), господарській чи підприємницькій діяльності та в політиці.

По чому пізнають, що ти є християнином? Або Як ходити перед лицем Бога? (типові питання до кожної сфери життєдіяльності)

• Особисте ходіння перед лицем Бога: усвідомлення себе як творіння, визнання та прийняття Христа як свого Спасителя, усвідомлення Церкви як спільноти та містичного тіла Христа.

• Що для мене означає особисто бути християнином у щоденному житті? Які духовні середники допомагають мені поглиблювати християнське життя?

• Сім’я: хрещення та шлюб; особиста молитва та молитва родинна, дотримання релігійних обрядів, та зовнішні символи християнства дома (ікона, розп’яття, тощо); дотримання сексуальної етики (чистота, вірність, контрацепція та аборти); виховання дітей в дусі віри; належне ставлення до поколінь (самотня старість);

• По яких ознаках люди з мого оточення можуть розпізнати, що я живу як християнин у колі власної сім’ї? Які спільні християнські практики і традиції існують в колі вашої сім’ї, що допомагають поглиблювати ваше життя з Богом? Які моральні дилеми виникають у вашому сімейному житті і як ви їх вирішуєте по-християнськи?

• Школа: пізнавати та вчитися, протидія спокусам та злим тенденціям (корупція: напр. списування, купівля оцінок, тощо)

• Яка ваша роль у вихованні морального характеру і формуванні світогляду ваших дітей? Яку роль ви відводите школі у справі виховання ваших дітей? Чи виникають у вас дилеми морального і світоглядного характеру, коли виразно бачите чого і як навчає ваших дітей школа і освітня програма?

• Робота: ставлення до праці як якісне виконання обов’язку та як служіння та покликання; чи існують злочинні професії, злочинні накази та підкорення чи спротив. Релігійна символіка на робочому місці. Праця в часі релігійних свят (проблема переліку свят, в які заборонено працювати та зловживання людьми темою «свято»); справедлива винагорода

• У який спосіб ваше християнське покликання до життя у Христі та з Христом відображається у виконанні вами професійних обов’язків на робочому місці? Чи виникають у вас моральні дилеми, коли виникають ситуації, що суперечать вашим християнським переконанням? Як ви дієте у таких ситуаціях?

• Суспільство: Друзі, сусіди, товариства за інтересами: лихослів’я, зловживання алкоголем та наркотиками; ставлення до субкультур (зокрема молодіжних) з точки зору Християнських цінностей; солідарність всередині групи: взаємопоміч. Участь християнина у нехристиянських за духом структурах.

• Чи впливають ваші християнські переконання і стиль життя на розвиток стосунків з вашим оточенням (сусідами, друзями)? Яким чином? Як, на вашу думку, повинно відображатися ваше християнське життя у сфері плекання дружби з своїми близькими колегами? (…у виборі видів розваг, хобі, тощо?)

• Підприємництво: виробництво негідних виробів (приклад Сахарова — виготовлення водневої бомби, або виготовлення контрацептивних засобів); участь та спротив корупційним механізмам.

• Як можна залишатися християнином у сфері підприємницької діяльності (у сфері виробничої діяльності)? Які моральні дилеми виникають у вас, коли перед вами постають виклики піти на компроміс із власними християнськими переконаннями аби досягти комерційного успіху? відкати та хабарі: активна та пасивна форми участі у корупційних та неморальних схемах, діях.

• Політика та влада: впровадження чи відстоювання християнських цінностей. Як можна залишатися християнином у сфері громадської та політичної діяльності? Чи ви активно відстоюєте рішення і стратегію побудови суспільства, яке випливає із християнських цінностей?

Чи існує/повинно існувати розділення між приватною та публічною сферами в житті людини? (приватне сповідування релігії, «ходіння» «прихожанство» до церкви в неділю і свята, особисте молитовне правило, тощо і прояв віри та свого християнського світогляду в публічній сфері). Як бути свідком Христа для оточуючих водночас переконливо та ненав’язливо?

• Свідчення Христа власною поведінкою.

• Звертання уваги на неналежну поведінку ближнього. Проблема второпності та толерантності.

• Проблема розділення приватного і публічного: спроба загнати релігію у приватну сферу. Зовнішнє використання християнських символів. (приклади з ЄС про розп’яття в публічних школах Італії)

• Стаття 35 Конституції про відділення церкви і школи, держави і церкви.

• Створення християнських середовищ та товариств у суспільно-важливих професійних сферах.

Ідентичність буття християнином у XXI сторіччі

Поняття «ідентичності»

Iдентичність передбачає «само-ідентифікацію» певної групи людей із певними світоглядними християнськими позиціями, цінностями, об’єктивним поняттям правди, які реально дотичні до буденних життєвих обставин, проявляються у сфері людських стосунків, а також мають авторитетний характер.

Коротко про біблійне розуміння християнської ідентичності

• Християнин — той хто вірить вірно в особу Христа, і його діло відкуплення, приймає Його вчення, слідує за Христом, наслідує його праведність.

• Християнин — той хто усвідомив своє потребу в Христі як Спасителі, й поклав усю свою надію на Христа, як на Того хто дає розв’язку важливим життєвим питанням які ставить перед собою пересічна людина.

• Христос для християнина — це дорога до Бога Отця, правда про Бога і людину, і податель вічного життя, посередник між Отцем і людиною.

• Християнин — той хто зробив крок віри, і продовжує жити відповідно до логіки цілковитої довіри Богові та Його волі щодо людини.

• Християнин — той, хто вірить у Боже діло відкуплення, здійснене Христом, що передбачає: а) усвідомлення стану власної гріховності, потреби в покаянні та радикальному наверненні до Христа; б) усвідомлення що лише Христос може дати шанс людині нового життя з Богом, сповнити Божою силою Святого Духа для сповнення добрих діл християнського благочестя; в) усвідомлення природи Божої любові, що Бог першим виходить назустріч людині та пропонує розвивати особові стосунки через розвиток дарів віри/надії/любові.

• Християнин свідомий свого обов’язку пізнавати Христа (Филипян 3:10), і через Христа Бога, аби Його любити, і з любові до Нього бути «представником» Христа (служителем Божого примирення) у своєму життєвому середовищі.

• Християнин є носієм «духовного знання» про «небесні речі», яке дається із даром Божої освячуючої благодаті аби в подальшому поглиблювати стосунки любові із Богом. Для християн Бог є Небесним Отцем, а ми його діти, а тому наше боговшанування це передовсім молитовна розмова із своїм батьком, і передбачає близькі особові стосунки.

• Християнин — той хто покликаний любити й служити Христові та своїм ближнім, давати світові свідчення своєї вірності Христові (прагнути бути подібними до Нього у ділах) та його Євангельскому навчанню (виявляти послух який випливає із віри).

Головні моменти християнської ідентичності

Покликання до святості як покликання йти слідом за Христом і наслідувати Його. (Christifideles Laici, No. 16) Святість — це спільне об’єднуюче покликання для усіх членів Церкви. Важливо пережити досвід об’явлення/відкриття Божої Христової любові у житті (зокрема, через таїнства Церкви, життя у спільноті, харитативну діяльність). Християнський характер формується у горнилі життєвих випробувань і терпінь. «Дорога до досконалості пролягає через дорогу Хреста» (Catechism of the Catholic Church, no. 2015). Християнин покликаний виявляти реалістичну християнську надію, що християнські цінності мають перемогу і перевагу (перед обличчям матеріалізму, лібералізму).

Миряни знаходяться на передовій лінії Церкви, вони є Церквою і своїм життям виявляють присутність Церкви у світі. (Christifideles Laici, no. 9, quoted in Catechism of the Catholic Church, no. 899). Миряни покликані реалізувати на практиці християнські цінності у різніх сферах своєї професійної діяльності.

Миряни покликанні до харитативної діяльності та боротьби за соціальну справедливість та пошанування людської гідності, прав і свобод найбільш незахищених, потребуючих, знедолених верст населення. Християни це люди які з оптимізмом дивляться у майбутнє, і відчувають свою відповідальність за майбутнє.

Миряни покликані до побудови християнських спільнот, плекання братерського спілкування, відкриття присутності Христа у спільноті, обміну своїми духовними дарами і талантами. (Christifideles Laici, No. 18) Миряни будують спільноту, культуру братерського спілкування і життя у своїх родинах, парафіяльних спільнотах. Спільнота дає змогу для осягнення зрілості християнської віри через активні добрі діла та служіння. Малі молитовні спільноти засновані на основі християнської віри та духовних цінностей. у таких малих спільнотах плекається пізнання Святого Письма, духовних скарбів Передання, плекається служіння своїм братам і сестрам, відбувається євангелізація, зміцнюються стосунки із своїм парохом (співпраця із духовенством), пізнаються власні духовні дари і таланти. Через активізацію діяльності малих молитовних груп відбувається «нова євангелізація» у Церкві та світі.

Покликання до місії та служіння у Церкві

Через активну участь у житті (у святих таїнствах) та участь у сповненні місії Церкви щодо спасіння світу християнин є «знаряддям» в руках Христа для сповнення Христового служіння у світі — аби світ вповні примирити з Богом, щоб Бог став «всім у всьому».

Покликання до зросту до християнської зрілості

Християнська зрілість осягається через зріст у святості, через активну участь у житті парафіяльної (чи іншої) спільноти, і через залучення у різні види служіння.

Свою історію служіння Катехитична комісія Тернопільсько-Зборівської єпархії розпочала з весни 1997 року Божого. За благословенням ординарія Тернопільської Єпархії Кир Михаїла Сабриги 26 червня був виданий декрет постанови утворити Катехитичну Комісію, яка буде складатися із наступних відділів: шкільництва і катехизації при парафіях. Головою призначено с. Хризанту Мельник (Згромадження Пресвятої Родини). Головою відділу катехизації при парафіях – п. Лілія Телев’як, а п. Любов Байович – головою освітянського відділу. Водночас по деканатах призначено осіб, які будуть відповідати за катехитичну працю в деканатах.

Свою працю старалися орієнтувати у двох напрямках:

• Співпраця з управлінням освіти у викладанні предмету «Християнська етика» у державних школах.
• Викладання релігії у парафіяльних школах.

Ще з 1992 року, зі сторони освіти, у Тернопільській області започатковано підготовку вчителів до викладання предмету “Основи християнської моралі”. Протягом цього часу в наших школах проводився цей предмет, хоча не всі школи були охоплені. Такий досвід був перейнятий з інших областей, у яких катехизація добре розвинута. Тому, бажаючи співпрацювати з обласним відділом освіти, хотілось покращення викладання предмету, налагодити постійно діючі семінари катехитів і викладачів “Основ християнської етики” по деканатах, провести реколекції, надавати методичну допомогу, спонукувати і заохочувати катехитів і викладачів до активної участі в житті Церкви.

Щодо викладання “Християнської етики”, то наша церква допомагала у вишколі та постійному підвищенні кваліфікації вчителів. Інших вагомих методів впливу чи контроль на якісь проведення уроків Церква не мала.

У співпраці з освітою були труднощі у вишколі вчителів, так як обласний інститут післядипломної освіти, який саме проводив перепідготовку вчителів, не дивлячись на багаторазові вимоги з боку Церкви, видає посвідчення на постійне право викладання предмету вже після першого курсу. Тому великий відсоток викладачів на другий курс не приходили.

Предмет «Християнська етика» читався у школах як факультатив або курс за вибором. Звичайно це сприяло більшої кількості молоді та дітей. Лише невеликий процент шкіл, де даний предмет в переліку як урок. Тому, все більшою надією, що співпраця з освітою піде на краще. Ознакою того протягом 2001 року було проведено навчання вчителів християнської етики та катехитів двох річними курсами охоплено 224 особи, 189 з яких це вчителі, а загальна кількість шкіл охоплених християнською етикою – 229.

Щодо викладання релігії в парафіяльних школах, то в нашій єпархії йдеться про становлення катехитичних недільних шкіл. В кожному деканаті за працю недільних шкіл відповідає деканальний представник . На парафії є недільні школи по дві і три групи дітей, викладачами яких є священики, катехити, сестри монахині, семінаристи. Відкриваються деканальні і парафіяльні бібліотеки. На цей час катехитів охоплених працею було 165, а груп дітей – 420.

В такому руслі катехитичну працю надалі продовжила с. Ксенофонта Дика ЗСПР.

У 2001 року було переобрано голову катехитичної комісії. Ним став о. Романа Гриджук, який по сьогодні виконує свої обов’язки. Референтом є с. Євгенія Лучинчин.

Єпархіальна катехитична комісія як колегіальний дорадчий орган єпископа входить до єпархіальної курії УГКЦ.

Завдання комісії: допомога єпархіальному єпископу у систематичному проголошенні слова Божого, євангелізації та виховання у вірі.

За 11 років катехитичного служіння в Тернопільсько-Зборівсьській єпархії з Божою допомогою було досягнуто певного зросту порівняно з іншими роками. Праця орієнтувалася на головних принципах своїх попередників і на сьогодні є налагоджена співпраця з обласним управлінням освіти, щодо викладання предмету християнської етики в державних школах.

• Проводимо трьох річні катехитичні курси для катехитів і вчителів християнської етики на базі комунального інституту післядипломної освіти за участю провідних богословів єпархії та світських осіб.

• З 2007 року розпочали теж курси підвищення кваліфікації вчителів християнської етики.

• Поновлюються катехитичні бібліотеки, відеотеки, не тільки в єпархії, а також по деканатах.

• Кожного другого місяця проводиться засідання голів деканальних катехитичних комісій. Розробляються плани праці і вирішення проблемних ситуацій.

• Кожного року проводяться реколекції для катехитів і вчителів християнської етики.

• Реколекційний табір для катехитів.

• Літні християнські табори для молоді і дітей.

• Катехити та їх підопічні є активними учасниками Всеукраїнських, Марійських та деканальних прощ до Зарваниці, а також інших чудотворних місць.

• Для катехитів і вчителів християнської етики проведено семінари приурочений 100-річчю введення Митрополита А. Шептицького на митрополичий престіл «Слідами Митрополита», а також семінари: «Психолого-педагогічні аспекти викладання шкільного курсу Християнська етика», «Використання духовної літератури у катехитичній праці».

• «Нові методи у катехизації» , « Тіло – храм святого Духа» та багато інші.

• Катехитичною комісією проводиться методично-ознайомчі виїзди по деканатах.

• Розробляються катехитичні навчальні програми, посібники, дидактичні і методичні матеріали, зошити з християнської етики.

• Зустріч з катехитами в День катехита.

На даний час комісія налічує 248 катехитів з них 199 – це вчителі з вищою педагогічною освітою, 49 – катехити парафіяльних шкіл, недільних шкіл – 297, загальна кількість дітей охоплених катехизацією становить 15 138.

В час, коли Церква вийшла з підпілля до неї потягнулися тисячі духовно спраглих людей, серед них і молодь. Виховані радянською системою, більшість з них постали перед новим і незвіданим. Повні сил та енергії, імпульсивні та спраглі активної діяльності, вони потребували духовного проводу. Спочатку молодь спонтанно об’єднувалася у невеликі організації, які виникали в різних молодіжних середовищах і при парафіях. Відтак в Церкві виникла нагальна потреба у сталій структурі, яка взяла би на себе обов’язок і відповідальність за працю з молоддю, координувала духовний молодіжний рух в середині Церкви та підтримувала співпрацю з іншими молодіжними організаціями. За пропозицією Синоду єпископів УГКЦ, єпарх Тернополя, владика Кир Михаїл (Сабрига) підписав декрет про створення Комісії у справах молоді при Тернопільській єпархії. Так Греко-Католицька Єпархія Тернопільщини взяла під свою опіку молодіжний християнський рух нашого краю. Документ набрав чинності 3 березня 1997 року Божого. Згодом такі ж Комісії було створено і в деканатах. Така церковна структура особлива тим, що очолює її священик, а всі інші посади займають миряни. Комісія скеровує свою діяльність на координацію молодіжного християнського руху, підтримку роботи окремих молодіжних спільнот, дбає про внутрішню формацію лідерів та об’єднань, проводить місійну діяльність, організовує паломництва, співпрацює з міжнародними молодіжними рухами.

Праця Комісії основується на високих духовних і моральних християнських засадах. Її метою є допомогти молодій людині відшукати себе в Господі, вповні зреалізувати усі, Богом дані, таланти, бути вільною, незалежною, витривалою, співчутливою, самодостатньою і плідно працювати на благо Церкви і українського суспільства. Керована настановами нині правлячого єпарха Кир Василія (Семенюка), молодь Тернопілля спричиняється до проведення ряду духовних, патріотичних, релігійних, навчальних і культурних заходів в Церкві, сприяє відновленню націоналістичного духу, утвердженню віри і незглибинної любові до Бога і Пречистої Діви Марії в серцях дітей та юнацтва.

Комісія у справах молоді – це структура єпархії, яка допомагає єпископу у душпастирському служінні серед молоді у церкві і поза нею.

У склад Комісії у справах молоді входять Керуючий орган: голова комісії, заступники, секретар, референти; виконавчий: “Ради відповідальних за окремі ділянки молодіжного руху”; дорадчий: Ради представників від молодіжних об’єднань як церковних, релігійних, так і громадських.

3.03.1997 р. Б. згідно з пропозиції Патріаршого Собору та рішенням Священного Синоду єпископів та декретом №56 єпископа Михаїла Сабриги постановлено створити комісію у справах молоді Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ.