П'ятниця, 29 березня 2024

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ АРХИЄПИСКОПА ТА МИТРОПОЛИТА ВАСИЛІЯ СЕМЕНЮКА НА 2022 РІК БОЖИЙ

Преосвященні владики, Всесвітліші і Всечесніші отці, Преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії та всієї нашої митрополії

«Христос народжується – славте!

Христос із небес – зустрічайте!

Христос на землі – бадьоріться!

Співай Господеві, вся земле, і весело заспівайте, люди, бо він прославився!»

(Ірмос 1 Канону Утрені Різдва Христового).

Христос Рождається! Славіте Його!

Кожного року у різдвяний час ми, християни, переживаємо особливий духовний досвід. Ми стаємо дотичними до найбільшого Божого дару, що його Бог дає людині. Цим даром є народження Божого Сина тут, на землі, серед нас, людей.

Народжуючись від Діви у людському тілі, Син Божий Ісус Христос показує наскільки близьким для Бога є все те, що стосується людини. Історичний вимір Різдва Христового є фундаментом нашої віри, який не можемо проігнорувати. Проминаючи реальність історії народження Божого Сина, ми б знищили саму християнську віру. Різдвяна історія не розповідає про подію народження Спасителя у символічному значенні, а базується на історичній події, яка протікає на нашій землі.

Людина також запитує себе про значення цього спасительного діла Бога для нас сьогодні. Святий Апостол Павло пригадує, що народження Ісуса Христа стало сповненням Божої обіцянки: «Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до наших батьків. А цими останніми днями заговорив до нас через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього і через Якого створив віки». (Євр. 1, 1-2). Після об’явлення Себе у ділі творіння світу та у ділі спасіння вибраного народу Бог об’являється людині особисто, промовляючи до неї через свого Сина. Через Ісуса Христа Бог промовляє все, що має сказати людині про Себе і про саму людину.

Слово, яке Бог промовляє через Сина, означає Його особисту участь в історії людства, у якій Він був присутній від самого початку, і в яку ніколи не переставав бути залученим. Усе, що сталося у Вифлеємі, було задумане Богом. Коли прийшла повнота часу, «Слово стало тілом і перебувало між нами» (Ів. 1, 14). Наша різдвяна коляда «Небо і земля» оспівує це таїнство словами «Слово Отчеє взяло на ся тіло, в темностях земних сонце засвітило».

Від самого початку до події народження Божого Сина залучені люди: Марія, Йосиф, мудреці та пастушки. Різні люди з різними завданнями та різними долями об’єднані спільною причетністю до Різдва Христового. Біля ясел є також місце для кожного із нас. Можемо наблизитись до них і стати поруч. Наша особиста історія не створює для цього жодної перешкоди. Спробуймо це зробити у ці святкові дні.

Можемо придивитись до осіб, які стоять довкола ясел. Першого, кого зустрічаємо там, – це Святу Родину. Вона є взірцем кожної християнської родини в якій батько, матір, діти – всі разом є співпрацівниками Бога, є з ним у гармонії. У цій родині Його воля є їхнім найбільшим бажанням та найвищим добром.

Наша Тернопільсько–Зборівська митрополія, що недавно відзначила 10–ту річницю свого заснування, серед пріоритетів на 2022-й пасторальний рік ставить саме тему душпастирства родини. Тому цей рік має стати пошуком шляхів як допомогти українській родині у сучасних обставинах серед різних викликів.

У Святій Родині, окрім Божого Сина та Його Пресвятої Богородиці, присутня також особа святого Йосифа. Нехай він стане для кожного взірцем рішучості, відваги та самопожертви у сьогоднішніх нелегких випробуваннях, що їх проходить Україна. Саме на долю святого Йосифа випадає приймати найвідповідальніші рішення. Він, захищаючи Божого Сина, приймає рішення втікати до Єгипту, піклується про побут Святої Родини, дбає про хліб земний для того, хто сам є Хлібом Небесним. Упевненості та відваги додає йому цілковита довіра Богові, яку не в змозі підірвати усі випробування, які проходить ця родина. Нехай приклад святого Йосифа надихає нас у всіх непростих ситуаціях, що трапляються у нашому житті.

У новому 2022 році пригадуємо собі ще іншого Йосифа. 17 лютого сповняється 130 років від народження патріарха Йосифа Сліпого, який довгі десятиліття був символом страждаючої і переслідуваної Української Греко-Католицької Церкви. Попри ув’язнення, табори, переслідування він ніколи не втрачав віри у її воскресіння. Вся сила тоталітарної машини не змогла зламати його духу. Нехай його приклад також надихає нас на протистояння неправді. Наша архиєпархія має особливий обов’язок з вшанування цієї дати, адже саме Тернопільська земля народила цього ісповідника віри.

Дорогі брати і сестри! Сьогодні ділюся різдвяною радістю з усіма вами. Запрошую усіх стати довкола ясел новонародженого Божого Сина, щоби спільно прославити його нашою українською колядою, яка також протягом століть непростої української історії була і залишається піснею надії. Хочу спільно з вами бути на коляді у кожній парафіяльній спільноті нашої архиєпархії та митрополії, у кожній українській родині. Сьогодні бажаю потішити літніх людей і тих, що страждають. Бажаю бути у лікарнях, аби принести різдвяну радість хворим, що страждають, та підкріпити на дусі лікарів і медичних працівників, які ведуть боротьбу за їхнє здоров’я.

Особливо сьогодні хочу бути з українськими воїнами та капеланами нашої архиєпархії, які перебувають у зоні бойових дій на Донбасі, щоби різдвяною радістю скріпити їхній дух. Це місце обираю з усіх вище перелічених, бо занадто мало ми робимо для підтримки наших захисників, які щоденно наражаються на смертельну небезпеку за щастя і добробут кожної української родини. Дорогі воїни, пам’ятайте що ви є під особливим Божим захистом, бо стоїте на боці правди. Прошу про особливу молитву за наших воїнів у цю різдвяну ніч – ніч надії, в якій народжується Цар миру – Ісус Христос.

Зичу всім вам щасливих Різдвяних свят! Разом з вами прославляю новонародженого Божого Сина словами нашої української коляди: «Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю, даруй літа щасливії цього дому господарю. Даруй господарю, даруй господині, даруй літа щасливії нашій славній Україні» (Коляда «Нова радість стала»).

Христос Рождається! Славіте Його!

 

+Василій СЕМЕНЮК,

архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський