Різдвяне привітання Преосвященного владики Василія Семенюка,
єпарха Тернопільсько-Зборівського
Всечесніші та преподобні отці, преподобні брати і сестри, Українські родини, молоде,
дорогі брати і сестри, що несете хрест самотності та страждань,
Люба єпархіальна спільното в Україні та розкидана нуждою у чужині!
Усіх вас, дорогі у Христі, вітаю сьогодні нашим християнським привітом, сповненим безмежної радості та Божої любові.
«Небо і земля нині торжествують, ангели, люди весело празнують: Христос родився, Бог воплотився, ангели співають, Царя вітають, поклін віддають, пастирі грають, “чудо, чудо!” – повідають!»
Радість Різдвяного таїнства сьогодні наповнює серце кожного, хто подібно до трьох мудреців, припадає з молитвою на коліна перед воплоченим Спасителем людського роду. Мудреці, «побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і впавши ниць, поклонились йому, потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото ладан і миро» (Мат., 2. 10-11).
А з якими дарами ми прийшли привітати Христа? Чи за прожитий рік нам вдалося назбирати хоч кілька дорогоцінних скарбів нашої віри? Чи можемо щиро і радісно співати українську коляду: «Ісусе милий, ми не багаті, золота дарів не можемо дати. Та дар цінніший несем від світу – це віра серця і любов щира».
Переживаючи таїнство Христового Різдва, маємо прекрасну нагоду для правдивої радості, і одночасно благодатний час, щоб застановитись над своїм життям. Споглядаючи безмежну Божу любов до нас, яку Він проявив через своє славне воплочення, можемо переглянути нашу любов до Бога і до ближнього, стан нашої безсмертної душі, прагнення нашого серця.
Подивляючи Боже милосердя, приклад покори та простоти Божественного Спасителя, який прийняв людську плоть і благословляє нас з убогих ясел Вифлеємської шопки, не можемо залишатися байдужими маловірами, егоїстично марнуючи своє життя заради примар земного багатства, слави та розваг.
«Христос родився, Бог воплотився. У Вифлеємі весела новина Пречиста Діва народила Сина! І ми радіймо! Велике діло, що Бог на себе взяв людське тіло, щоби до неба нас запровадив і при престолі місце приладив».
Час Різдвяних свят, це також добра нагода подякувати Богові за Його ласки у нашому житті, житті родин, Церкви, українського народу.
Нинішнього року відзначатимемо двадцятиліття виходу нашої Церкви з підпілля, час відродження після довгих років переслідування і гоніння. За цей час ми отримали багато плодів Божої благодаті, які щедро засіяли кров’ю свого терпіння і мучеництва мученики та ісповідники Христової віри, славні сини та дочки української Церкви і народу. Завдяки їхній самопожертві сьогодні можемо вільно прославляти Бога у величних храмах, молитися рідною мовою, слухати і читати Боже слово, навчати наших дітей християнських цінностей. Відбудовані монастирі, семінарії, Український Католицький університет; відкриваються християнські школи для молоді; і тисячі паломників без переслідування щорічно приходять на відпусти до чудотворної Зарваниці.
За все подякуймо Господові: «Слава Богу! – заспіваймо, честь Сину Божому, Господу нашому, поклін віддаймо».
Одночасно будьмо відповідальними і пильними у сьогоденні, чуваймо, щоб прикладом свого життя передати патріотичні традиції та безцінну Христову віру молодому поколінню України.
З надією, яку дає нам Христове Різдво складаю вам, дорогі брати і сестри, святочні побажання. Нехай вони дійдуть до кожного дому, кожної родини.
Сердечні вітання духовним отцям, преподобним братам і сестрам, студентам, братам Духовної семінарії та усім мирянам єпархії.
Пам’ятаю сьогодні у своїх молитвах і вітаннях хворих та немічних, старших, самотніх людей, позбавлених родинного тепла і опіки.
Нехай різдвяне вітання полине до наших заробітчан на чужину.
Вітаю тих, хто стоїть біля керма влади, мужів науки, митців, усіх, хто невтомно і не чекаючи земних нагород, працює заради кращого майбутнього нашого народу.
Благословення Господнє нехай перебуває з усіма вами!
Христос Рождається!
Славімо Його!
+ ВАСИЛІЙ Семенюк,
єпарх Тернопільсько-Зборівський.
Дано при управлінні Тернопільсько-Зборівської єпархії
дня 18 грудня 2008 року Божого.
