Комісія у справах душпастирства охорони здоров’я Тернопільсько–Зборівської архиєпархії УГКЦ разом з рухом “За життя” заклакає духовенство і мирян архиєпархії долучитися до молитви за збереження людського життя у лоні матері. Душпастирям пропонується у проповіді IV неділі Великого Посту (25 березня) звернути увагу на цю проблему та застерегти вірних, вказуючи усі негативні наслідки гріха аборту.
“Аборт – це страшний гріх, аборт – це вбивство, і не лише вбивство, а вбивство дуже важке, тому що вбивають невинних, беззахисних, нехрещених дітей, – йдеться у посланні укладеному провідниками комісії (див. додаток). – Практика переривання вагітності… є наслідком ігнорування особи зачатої дитини, ігнорування, чи відсутності любові до дитини, а також ігнорування шкідливості аборту для організму жінки”.
“Людину треба поважати і трактувати як особу з моменту зачаття, і тому з цього ж моменту необхідно визнавати її права як особи, серед яких на першому місці є невід’ємне право кожної людини на життя”.
У посланні говориться про недопустимість вживання протизаплідних таблеток та спіралей, які мають ранньо-абортивну дію і не дають зачатій дитині закріпитись в лоні матері. Наголос робиться на тому, що статеві відносини покликані бути відкритими на життя. “…Церква пропонує природнє планування, так званий симто-термальний метод, який передбачає встановлення плідних днів в жінки, та невеликий «піст» в цей час, у вигляді стриманості від подружнього співжиття. Він не завдає жодної шкоди здоров’ю жінки чи чоловіка та позитивно впливає на атмосферу подружніх відносин. При правильному застосуванні цей метод є одним з найбільш ефективних, і основне, що він не позбавляє подружжя відкритості на дар життя”.
прес-служба архиєпархії
Додаток: Проповідь на IV неділю Великого Посту
«Перш ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і переш ніж ти вийшов з лона, я освятив тебе». (Єр. 1. 5).
Великий піст – особливий час покаяння, духовної віднови та застанови над своїм життям. Наша Свята Мати Церква турбуючись про духовне життя своїх дітей в цей благодатний час старається звернути нашу увагу на найболючіші проблеми цілого суспільства. На другу неділю Великого Посту, Церква звертала погляд на проблеми екології, скеровуючи в правильне русло, наше ставлення до природи та навколишнього середовища. Сьогодні, згідно рішення Синоду Єпископів, Церква молиться за ненароджених, абортованих дітей, за тих хто спричинився до їхнього вбивства, та наголошує, що аборт – це страшний гріх, аборт – це вбивство, і не лише вбивство, а вбивство дуже важке, тому що вбивають невинних, беззахисних, нехрещених дітей.
Практика переривання вагітності, так ще в медицині називають аборт, є наслідком ігнорування особи зачатої дитини, ігнорування, чи відсутності любові до дитини, а також ігнорування шкідливості аборту для організму жінки. Церква не може проблему аборту залишити без уваги, тому що до її обов’язків належить охорона людини від того, що може її знищити. Адже втручання, які здійснюються внаслідок аборту мають за ціль не зцілення людини, а навпаки її знищення. Життя – це дар Божий, а тому «тільки Бог є Владикою життя з самого початку аж до кінця. Ніхто, за жодних обставин не може вимагати для себе право безпосередньо знищити невинну людину» (Donum Vitae). Людину треба поважати і трактувати як особу з моменту зачаття, і тому з цього ж моменту необхідно визнавати її права як особи, серед яких на першому місці є невід’ємне право кожної людини на життя. А отже, від моменту зачаття і до самого народження, життя нового організму в лоні матері є унікальним життям людської особи, повноцінним у кожній фазі свого розвитку.
Варто було б додати думку знаного американського гінеколога, доктора медицини Бернарда Натансона з Нью-Йорку, директора клінікі в котрій на протязі багатьох років здійснювали аборти. Натансон за роки роботи в клініці зробив тисячі таких операцій. У пошуках відповіді на питання, наскільки невинні його дії, він застосував сучасні технічні засоби: ультразвук, електронне дослідження серця ембріону, ембріоскопію, радіобіологію і інші. Після багатьох досліджень Натансон заявив: «Я є відповідальний за 75 тисяч операцій переривання вагітності, котрі виконувались мною в клініці. Я не неук і не примітивна людина, я не католик і не протестант. Я єврей, більш того повний атеїст. Моє навернення не продиктоване ані мотивами релігійними, ані етичними; є воно винятково наукове і технологічне. Просто я дійшов до висновку, що немає жодної різниці між 12-тижневим і 28-тижневим плодом. Мусять вони бути трактовані так само. Виконування операцій переривання вагітності є дітовбивством. Плід, котрого вбивають, зазнає таких самих терпінь, як дорослий тортурований засуджений. Сьогодні питання про те, що ембріон є окрема людська істота з усіма своїми особливими особистими характеристиками, не є вже тільки питанням віри. Дитина в лоні матері це повноцінна особа». Якщо відмовити право на народження і життя зачатій але ще ненародженій (отож беззахисній) дитині, тому що вона каліка (вади генетичні, психо-фізичні), чи що появлення її на світ обтяжує родину і суспільство, то – ідучи далі таким способом думання – можна забирати життя у будь-якої хворої людини, котра є тягарем для родини і суспільства.
Христова Церква на протязі всієї своєї історії, починаючи від апостолів і до наших днів, свідчить про те, що аборти – важкий гріх, чинити які для християнина недопустимо. Сьогодні крім прямого аборту, існують певні види контрацепції, а саме, протизаплідні таблетки та спіралі, які мають ранньо-абортивну дію, вони не дають зачатій дитині закріпитись в лоні матері, і вона по суті гине з голоду. Інші різновиди контрацепції запобігають вагітності, що також є провиною, бо статеві відносини покликані бути відкритими на життя. Коли заторкаємо цю тему, виникає питання, як християнам проводити планування своєї сім’ї? Відповідаючи на це питання Церква пропонує природнє планування, так званий симто-термальний метод, який передбачає встановлення плідних днів в жінки, та невеликий «піст» в цей час, у вигляді стриманості від подружнього співжиття. Він не завдає жодної шкоди здоров’ю жінки чи чоловіка та позитивно впливає на атмосферу подружніх відносин. При правильному застосуванні цей метод є одним з найбільш ефективних, і основне, що він не позбавляє подружжя відкритості на дар життя.
Отримуючи в 1979 р. Нобелівську премію миру, Мати Тереза вимовила знаменні слова на тему абортів. «Аборт є найбільшою загрозою для миру на землі. Кожне життя – це життя Бога в нас. Ненароджена дитина несе в собі життя Бога. Ми не маємо жодного права знищувати її, які б засоби при цьому не використовувалися. (…) Дитина завжди є даром від Бога. Високорозвинені країни, де аборт дозволяється, в кінцевому результаті – найбідніші з бідних. Аборт – це зачаток зла на землі…Боже, даруй нам благодать, щоб припинилися вбивства дітей у лоні матері і де б це не було. Пресвята Богородиця, Ти, Яка з любов’ю прийняла Ісуса, оберігай від гріха аборту всіх матерів світу!».
Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький 1942 року видав пастирський лист під заголовком “Не убивай!”. Він гостро засуджує вбивство дитини в лоні матері: «Особливішим способом мерзенні, жахливі і противні природі є випадки, в яких батьки вбивають рідних дітей. Дітовбивство надає цілій родині п’ятно Каїна…». Ці слова з новою силою звучать сьогодні, в час, коли світ пропонує нові методи вбивства ненароджених дітей, закликаючи задуматись сучасну людину над правдою про те, що кожна людська істота навіть дитина в лоні матері, має право на життя. Це право походить від Бога, а не від батьків чи людської влади або товариства. Нема людини, ані людської влади, ні науки, ні причини медичної, євгенічної, соціальної, економічної чи моральної, що могла б дозволити свідомо знищити людське життя.
Дорогі в Христі, представляючи нам правду про аборт, Церква закликає всіх нас до молитви за вбитих ненароджених дітей і тих, яким загрожує вбивство, за матерів і батьків, які вчинили гріх аборту і, котрі стоять на роздоріжжі вибору – вбити свою дитину, чи дарувати їй життя. Ця молитва додасть відваги прийняти дитинку, навіть якщо вона хвора, скріпить молодих матерів, які мають народжувати не в подружжі, перемінить серця тих хто спонукає до цього гріха. Якщо ж чоловік чи жінка стали причиною смерті власної дитини, їм необхідно примиритися з Богом. Щире покаяння змінює життя людини, а таїнство Сповіді, лікує душу, допомагає їй відродитися та наново з’єднатися з Господом. Амінь.
